Головне за день

В останній тиждень жовтня РФ перекинула з Приморського краю до районів поблизу України понад 7 тисяч солдатів армії КНДР, повідомляє ГУР. Їх переміщували за допомогою щонайменше 28 військово-транспортних бортів. КНДРівців Москва озброїла, зокрема, 60-мм мінометами, автоматами АК-12, кулеметами РПК/ПКМ, снайперськими гвинтівками СВД/СВЧ, ПТРК «Фєнікс» та РПГ-7. Також північним корейцям чи, як їх називають у російській окупаційній армії, «особливим бурятам» видали трохи приладів нічного бачення, тепловізорів, коліматорних прицілів та біноклів.

Які завдання виконуватимуть військові з Північної Кореї в Україні, чому РФ змушена «купувати» солдат в інших диктаторів, як французькі Mirage та американські F-16 працюватимуть в небі України та чому «Томагавки» в Україні – не найкраща ідея – у проєкті «27 хвилин» на «Першому Західному» військовий історик, дослідник озброєння Андрій Харук.

Відеоверсія розмови – тут.

«Без дозволу товариша Сі, товариш Кім солдатів в РФ би не відправив»

– CNN з посиланням на власні джерела у розвідці повідомило, що певна кількість північнокорейських військових, які раніше прибули в Росію для підготовки, вже перебувають на території України. За останньою оцінкою США, Північна Корея надіслала близько 10 тисяч своїх військових – навіщо РФ солдати КНДР?

– Їм потрібна жива сила, війна показала, що технічна перевага без наявності достатньої кількості піхоти не працює. У цьому росіяни переконались ще навесні 2022, а ми – зараз, коли деякі позиції не вдається втримати, бо не вистачає людей.

Судячи з цифр оплати за укладання контракту, які доходять в РФ вже до 30 000 доларів, у росіян вичерпується ресурс готових воювати за гроші. Оголосити мобілізацію і набирати воювати за обов’язком, вони з ідеологічних міркувань не можуть, хоча таке вже робили восени 2022 року, коли потрібно було зупинити наш наступ на Харківщині і Херсонщині. Вочевидь, вони вважають за краще заплатити товаришу Кіму та «купити» у нього певну кількість «живого товару». При цьому це не обов’язково гроші, а якісь технології, для прикладу, у КНДР практично немає сучасної авіації.

– Неймовірно у 21 столітті звучить обмін людей на техніку, розуміючи, що вони, швидше за все, загинуть. Як їх будуть використовувати чи то у РФ, чи в Україні. Адже навряд чи середньостатистичний військовий КНДР знає російську мову, чи росіяни зможуть швидко вивчити її.

– Не слід забувати, що КНДР – це проксі Китаю, як Хезболла – Ірану. Тож без дозволу товариша Сі, товариш Кім жодних дій би тут зі своїми солдатами, чи ракетами, які постачає в РФ, не вчинив би. Враховуючи те, що Сі Цзіньпін неодноразово підкреслював, що не зацікавлений у розповсюдженні української кризи (як вони її називають), то логічно, що корейці будуть використовуватись, перш за все, на Курщині.

Умовно кажучи, корейський батальйон передаватиметься російській бригаді і на цьому рівні буде відбуватися взаємодія. Бо серед корейських офіцерів є ті, які володіють російською мовою і плюс з’явились російські/корейські розмовники.

«Мікроскопом цвяхи не забивають»

– Джерела CNN також стверджують, що в більшості своїй контингент, який скерований в Курську область – це війська спеціального призначення. З іншого боку, українські військові, які воюють зараз у Курській області, кажуть, що це переважно молодь, яка погано навчена. Тож, якими можуть бути їхні бойові якості та підготовка?

– Одна річ реклама і КНДР добре вміє це робити своїми парадами і демонстраціями. А інша – реальна війна. Їхня армія не воювала з 1950-х років, плюс не треба переоцінювати війська спеціального призначення. Навіть росіяни свої спецбригади часто використовують як звичайну лінійну піхоту. Складно уявити рейд корейської групи спецпризначення в абсолютно не звичних для них умовах, тому, швидше за все, це буде їх використання як бурятів на лінії фронту.

Щодо спецпризначенців, то корейська армія має цілий такий корпус, а для таких формувань якість підготовки є оберненою до кількості. Можна добре натренувати 5-6 тисяч, однак 100 тисяч до такого ж рівня – складнувато. Спецпризначенців не може бути багато, бо мікроскопом цвяхи не забивають.

– Північна Корея вихваляється, що поставила під зброю близько мільйона своїх громадян – чи може бути таке, що якщо у них в РФ усе вдасться, то тоді піде неперервний потік їх солдатів?

– Тут є два чинники. Перший – це демографічна різниця між КНДР і Південною Кореєю – 26 млн проти 51 млн. І товариш Кім це мусить враховувати, готуючись до війни з Республікою Корея. Другий – припускаю, що 10-12 тисяч, це певна стала чисельність, вона буде підтримуватись на цьому рівні за рахунок компенсації втрат. Ймовірно, з періодичністю раз у кілька місяців прибуватиме свіжа партія цього корейського м’яса.

«Звична картина – занепокоєння і так далі»

– Частина українських аналітиків та експертів сприйняли новини про військових КНДР як свідчення того, що у РФ усе погано з мобілізацією. Чи справді це так?

– Спроможність мобілізовувати є, немає – політичної волі. Теоретично вони можуть це зробити і переважна більшість росіян призовного віку слухняно виконали би це. Інша справа, якщо є можливість наразі обійтися без цього, то таким чином російське воєнно-політичне керівництво намагається уникнути цієї необхідності.

– Як щодо реакції країн Заходу, поки що спостерігаємо здебільшого глибоку стурбованість і наміри провести консультації – чи мають вони якісь інструменти стримування або впливу на товариша Кіма?

– Це звична для нас картина, глибоке занепокоєння і так далі. Щодо важелів впливу на КНДР, то Захід має набагато менше, ніж наприклад на Іран, бо вона не є експортером нафти і обвал цін на неї нічого не означає. Вона уже кілька десятиліть у таких глибоких санкціях, що далі нікуди. Тому у цьому сенсі мене більше цікавить реакція не Заходу, а – Сходу. Зокрема, якщо Республіка Корея відкриє для нас арсенали зброї, то це буде адекватним обміном, бо раніше там нейтрально ставились до війни в Україні і не постачали навіть тієї невеликої кількості радянського озброєння, яке мали.

«Можемо отримати все, крім атомної бомби»

– Президент Південної Кореї заявив, що у відповідь його країна розгляне питання щодо передачі Києву необхідного озброєння – які запаси там є і що з них найбільш потрібно Україні?

– Можемо отримати все, крім атомної бомби: від стрілецького озброєння, артилерійських снарядів, танків і до – літаків та бойових кораблів. Наш сусід, Польща, купує у Республіки Корея самохідну артилерію, реактивні системи залпового вогню, танки та літаки. Там є великі запаси цього озброєння. Зокрема, тих же аналогів американських самохідних артилерійських установок М109 Південна Корея має десь понад тисячу, не враховуючи сучасніших К-9. І при цьому там є індустріальна база. Якщо Німеччина зараз здатна продукувати 24 танки в рік, то у КНДР не заморочувались роззброєнням і наростили виробничі потужності. Вони забезпечують свою армію, експортують і ще, що дуже цікаво і важливо, вони готові робити це швидко.

– А як щодо ракет, чи має їх Південна Корея?

– Має. Ті ж реактивні системи залпового вогню K239 Chunmoo, які називають аналогом HIMARS. Хоча там трішки інше, це як M270 MLRS з двома пакетами, але поставлений на колісному шасі. Ще одна велика перевага в наших умовах K239, що вони сумісні зі снарядами для «Градів». Плюс вони мають ракети в боєкомплекті GMLRS, ті, які з HIMARS випускають. А також відповідники ATACMS.

Ще один нюанс. При пуску ракет з HIMARS вона хитається, бо нема опор, оскільки розрахована виключно на використання керованих коригованих ракет. А корейська K239 Chunmoo має відповідні аутригери для горизонтування на місцевості, тож з неї можна пускати найдешевші ракети.

– Як з логістикою, розуміємо, що Південна Корея на значній відстані від України і навіть, якщо прийме рішення про постачання зброї, чи не стане це проблемою?

– Нам у перші тижні війни з Австралії бронеавтомобілі «Русланами» возили. Це взагалі не проблема, ці літаки зараз базуються за кордоном. Зрештою, є потужна американська військова-транспортна авіація, яка могла б до цього підключитися.

«Можуть частково компенсувати втрати Су-24»

– Французьке видання Lа Tribun стверджує, що вже у першому кварталі 2025 три перші Mirage 2000 модифікації 5 будуть в Україні. Літаки оснащені ракетами SCALP і бомбами ААSМ для виконання бойових завдань класу повітря-земля. Чи для нас щось означає ця партія, чи, ймовірно, доведеться знову, як у випадку з F-16, чекати поки ця кількість буде більш придатною для бою?

– Якщо говорити про наявність цієї модифікації Mirage 2000-5F, то їх французи мають до 26. Тож три літаки – це серйозна кількість дня них. А для нас, якщо використовувати їх, як стартові платформи для пусків ракет – це може зіграти певну роль. Зрештою, цих ракет теж не багато є в нашому арсеналі.

Теж треба відзначити, що затримка з поставками – говорили кінець 2024, а тепер уже перший квартал наступного – вочевидь, пов’язана з необхідністю модифікувати ці машини під використання тих же SCALP.У Франції є достатньо чітка градація цих літаків. Є, зокрема, Mirage 2000D, які використовують як ударні машини, а Mirage 2000-5F – суто мисливці. І, вочевидь, їх потрібно адаптувати для використання озброєння повітря-поверхня, це французи свого часу робили і для греків. Це не складна технологічна задача, але вона потребує певного часу. І моє припущення, що ці літаки можуть частково компенсувати втрати наших Су-24.

– Як їх будуть використовувати?

– Як платформи для пуску ракет по наземних цілях. Плюс бомби ААSМ, що дозволить розширити спектр їх застосування, оскільки ці літаки мають суттєво кращі засоби радіоелектронної боротьби і самозахисту, порівняно з МіГ-29, Су-27, які зараз використовуються як їх носії. Тож вони зможуть більш безпечно діяти неподалік лінії фронту.

«Mirage не складніший, хоча в пілотуванні є свої особливості»

– Mirage більш складна в управлінні техніка, аніж F-16? Адже затримки в їх постачанні великою мірою спричинені тривалим навчанням на них пілотів?

– Не складніший, хоча в пілотуванні є свої нюанси, бо інша аеродинамічна схема. Але маємо приклади, зокрема, у Тайвані Mirage 2000-5F і F-16 взаємодіють в одній системі і виконують завдання протиповітряної оборони. Та ж Греція і F-16, причому різних модифікацій, та Mirage 2000 експлуатує паралельно і жодних проблем не виникає.

– Якщо до цієї схеми додати ще радянські чи пострадянські Су та МіГи – чи може весь цей, даруйте за спрощення «зоопарк», працювати в одній системі управління?

– У Польщі з F-16 МіГи використовуються. І, принаймні, найближчим часом вони від них відмовлятися не збираються.

– Якщо говоримо про застосування F-16 – чи уже зрозуміло, як вони застосовуються на території України?

– Наразі ні. Після прикрої втрати першого F-16 жодної інформації про застосування не публікується. Не має свідчень, що відбуваються повітряні бої, де б збивалися російські літаки.

– Якщо проаналізувати озброєння, яке постачають під ці літаки Сполучені Штати Америки – зокрема, в останньому пакеті планувалися крилаті бомби підвищеної дальності – яким чином це вплине на ефективність F-16?

– Це не просто бомби підвищеної дальності, це касетні боєприпаси JSOW, які споряджені багатоцільовими суббоєприпасами кумулятивно-осколочно-запалювальної дії. І в повітряних силах США, чи в авіації військово-морського флоту як типові цілі для них розглядаються позиції зенітних ракетних комплексів С-300 та С-400. Тому що це достатньо велика за площею не броньована ціль і розрив такої касети над позицією цього зенітно-ракетного комплексу призводить до виведення її з ладу. Тож поява цих елементів може збільшити свободу дії нашої авіації над лінію фронту.

Якщо нам вдасться розчистити район від засобів протиповітряної оборони і скоординувати по часу завдання ударів також і бомбами ААSМ, то це може призвести до кумулятивного ефекту у знищенні російських військ і оборони.

«Не приємний нюанс по літаках F-16»

– Чи допоможе у цьому літак дальнього радіолокаційного відстеження Saab 340 AEW&C, який Швеція обіцяла передати Україні?

– Мають передати два літаки. Ходили чутки, що начебто вони уже з’явилися. Однак поки що наше командування Повітряних сил та Міністерство оборони цього не підтвердили. Saab 340 AEW&C дозволили б підвищити ситуаційну обізнаність пілотів на F-16 та Mirage.

Правда, тут є не приємний нюанс. Один з американських генералів заявив, що Україні слід нарешті передати елементи системи Link-16, яка забезпечує обмін даними в реальному режимі часу. Стало зрозуміло, що ті F-16, які нам передавали, вочевидь були без неї. Це ускладнює координацію між F-16 та літаками далекого радіолокаційного виявлення. Бо вона відбуватиметься у голосовому режимі.

Поясню, SAAB називають літаками далекого радіолокаційного виявлення і управління, бо там є кілька консолей операторів, які можуть безпосередньо працювати з пілотами. Інша справа, що наявність системи Link-16 дозволила б практично в режимі реального часу передавати цю інформацію.

– Скільки в Росії подібних літаків?

– Аналогів Saab 340 у них немає, тому що це літак нижчого класу, тактичний, а А-50 російський з більшою дальністю польоту, значно важчий. Їх у них до десятка працездатних, різні цифри фігурували: сім машин, шість. Вони паралельно зараз їх намагаються ще модернізувати і готують новий літак А-100, але втрата двох А-50 для росіян виявилася дуже чутливою.

– Україна наразі втратила можливості виробляти нові літаки, а як стосовно літакобудівної індустрії РФ, зокрема, якщо говорити про військові літаки – санкції впливають на них?

– Поки що вони справляються. Якщо їхнє виробництво у 2022 не перекривало втрат, то зараз вони у них значно зменшились, оскільки почали масово використовувати КАБи зі скидом за зоною дії нашої протиповітряної оборони. Наразі їхнє поточне виробництво, хоча і обчислюється по конкретних типах літаків одиницями чи десятками на рік, але покриває ці втрати. І санкції на це особливо не впливають, оскільки елементну базу вони отримують з Китаю. Також згадаймо недавні скандали, коли комплектуючі для Су-30 поставлялися з Казахстану чи Індії.

«Юридично не можемо отримати «Томагавки»

– The New York Times написав, що в таємній частині Плану перемоги президента Зеленського були поставки «Томагавків» в Україну, як елемента неядерного стримування. Чи реалістичні такі поставки і чи можливі з технічної точки зору?

– З технічної точки зору перешкод немає жодних. Щодо політичної, то потрібно або вступати в НАТО або укладати із США угоду, які мають Республіка Корея чи Ізраїль.

– Чому Сполучені Штати Америки настільки категорично і жорстко відмовляють в постачанні таких ракет?

– Є міжнародний режим контролю за ракетними технологіями, який забороняє продаж іншим країнам ракет наземного, підкреслюю, наземного базування з дальністю понад 500 км. Для ракет морського та повітряного базування такого обмеження немає, тому США зараз продають «Томагавки» Великій Британії. Чи змають намір відправити Нідерландам для підводних човнів.

Відповідно, юридично не можемо отримати ці ракети від США, бо це порушення.

Розмовляв Віктор Біщук