Головне за день

Не варто очікувати, що за влади Путіна або після його фізичного відходу Україну очікують позитивні зміни. Відтак ми повинні боротися за дві речі. По-перше, за те, щоб могли відбитися від Російської Федерації і захистити свою державність. По-друге, за те, щоб отримали гарантії безпеки від НАТО. Якби ми з 2014 року окопувалися, будували фортифікації, посилювали армію, інвестували в ракетні програми, а не в дороги, пороги і цирки, то зараз жили б у мирній державі.

Про це у програмі «АНТИtalkШОУ» на ТРК «Перший Західний» розповів журналіст, письменник, публіцист Віталій Портников.

Відеоверсія розмови – тут.

Росія хоче відновити території в кордонах Радянського Союзу

– Чи можемо сподіватися, що в наступні роки населення Росії підтримає когось іншого, хто діятиме не так, як Путін та правляча верхівка РФ?

– Від населення РФ нічого не залежить. Росіяни не беруть участі в політичному процесі.  

– А що мало б відбутися в Росії, щоб Путін відійшов від влади чи змінив своє рішення щодо війни в Україні?

– Російська Федерація це – держава, режим якої встановлений ще на початку 2000-их років, як режим федеральної служби безпеки Росії, що цементувала його ще з 90-их років і, врешті-решт, дійшла до абсолютної влади у 2000-их. Метою цієї організації є відновлення території Росії в кордонах Радянського Союзу 1991 року. Ця політична мета повністю підтримується переважною більшістю населення РФ. І немає ніяких симптомів того, що політичні цілі можуть змінитися або за життя Володимира Путіна, або після його фізичного існування. Тож сподіватися на це не варто.

Російська Федерація буде готова витратити будь-яку кількість економічних, демографічних і соціальних ресурсів на знищення суверенітету колишніх радянських республік. Війна з Україною – лише епізод, який з точки зору Москви має прискорити цю інтеграцію і обрання Володимира Путіна у 2030 році президентом об’єднаної союзної держави.

Ми повинні боротися за дві речі. По-перше, за те, щоб ми могли відбитися від Російської Федерації і захистити свою державність. По-друге, за те, щоб отримали гарантії безпеки від НАТО, які поставили б РФ перед вибором: продовжувати наше знищення або опинитися перед ризиком ядерного конфлікту із загрозою самого існування РФ. Думаю, що тоді вибір буде зроблено на користь існування Росії, а не на користь ядерної війни та загибелі десятків мільйонів людей в Росії, Європі і Північній Америці. Якщо таких гарантій безпеки не буде, нам доведеться створювати сильну державу з ракетними арміями, державу-фортецю вся сутність існування якої буде у тому, щоб відбиватися від сучасних і подальших спроб РФ повернути собі територію, втрачену чекістами і росіянами, як такими у 1991 році. Ніяких інших перспектив не існує в природі. Потрібно готуватися до такого життя.

Китай зацікавлений в тому, щоб війна в Україні продовжувалася

– Китайський лідер здійснив візит до Європи. Чи є сподівання, що Китай говоритиме з Путіним про припинення війни?

– По-перше, Китай не має можливостей говорити Путіну, щоб він щось виконував. Вони – партнери, а не країни одна з яких слухається іншу. Путін не президент якоїсь маленької країни з відсутнім воєнним потенціалом, а лідер ядерної держави. Він може домовлятися з китайцями, а не вислуховувати їхні накази. Але навіть якщо так, не розумію, чому Китай має щось говорити Путіну?

Китай зацікавлений в тому, щоб війна продовжувалася, щоб Росія вичерпувала свої ресурси і ставала все більш залежною від Китаю, щоб Росія вичерпувала ресурси Заходу і Захід ставав слабким.

Війна в Україні – короткий шлях Китаю до біполярного світу. Бо Китай, який не бере участі у конфлікті посилюється, а Росія і Захід, які по-суті є сторонами конфлікту, послаблюються. Якщо Росії вдасться перемогти Україну і нав’язати свої правила існування, це ще більше посилить Китай, оскільки продемонструє, що саме з допомогою сили такі авторитарні режими можуть добиватися успіху. Тож у цій війні Китай лише посилюватиме свою підтримку РФ. І це потрібно усвідомлювати.  

Національні республіки в Росії не можуть нічого змінити

– Чи можуть вплинути на плани російського керівництва корінні народи Росії?

– Таких сподівань немає. Хоча є достатньо людей, котрі використовують наші незнання Росії для того, щоб ми були учасниками усієї цієї міфології. Подивіться на етнографічну мапу Російської Федерації. Росія – мононаціональна держава. Росіяни становлять переважну більшість суб’єктів РФ, зокрема в багатьох національних республіках Росії. Протягом останніх 20 років у цих республіках швидкими темпами проводиться справжня русифікація. Люди, котрі є прихильниками національних рухів є безнадійними маргіналами. Молодь у цих національних республіках атестує себе, як «русскіх», а навіть не як росіян.

У деяких національних республік Росії були великі шанси отримати незалежність (якщо уявити, що союзні республіки залишилися в радянському Союзі після 1991 року). Тоді у таких республік, як Татарстан, Чечня були історичні шанси. Зараз вони майже відсутні.

І якщо мати справу з нацією, де 75-80% росіяни і 20% ті, які не мають єдності між собою, то ніяких шансів до національних рухів в таких маленьких національних республіках не існує в природі. Навіть якщо уявити якийсь Кавказ, що відпадає від Росії, то це не сильно послабить російську державу. Саме тому під час чеченських війн я не задавався питанням «навіщо Росія тримається за Чечню?». Навіть якщо уявити, що цієї Чечні немає у складі Росії, для Росії нічого не змінюється. Але це було питанням принципу. Тому ми не можемо втратити навіть кілометр території, більше того, ми маємо повернути собі те, що було втрачено під час краху Радянського Союзу. Чечня стала жертвою саме такого підходу, а не страху щось там втратити.

Припинімо шукати проблем всередині Росії. Потрібно боротися за те, щоб Росія втратила свій економічний потенціал, щоб вона не мала можливостей воювати. Те, що ми, до прикладу, знищуємо російські нафтопереробні об’єкти це – більш важливо, аніж 150 політичних і національних рухів. І будувати фортифікації, окопуватися. Те, про що я кажу слід було робити з 2014 року. Якби ми зробили це метою нашої політики з 2014 року, забувши про всі соціальні програми, дороги, пороги, цирки та все, що завгодно, а будували фортифікації, посилювали армію, інвестували в ракетні програми, ми б зараз жили в мирній державі.

Розмовляли Ярина Капітан, Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич