Головне за день

У Червонограді, на Львівщині, завершилося голосування щодо перейменування міста. З чималої кількості варіантів мешканці вирішили обрати «нову» назву – Червоноград.

Однак ані Червонограда, ані Первомайська чи Комсомольська в Україні бути не може. Якщо у процесі декомунізації громада не хоче самостійно перейменовувати свій населений пункт, це за неї зроблять відповідні фахівці. І тоді вже ніхто не питатиме, чи подобається мешканцям затверджена назва, чи ні.

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Вадим Поздняков, голова громадської організації «Декомунізація України».

Відеоверсія розмови – тут.

– З 25 жовтня і до 2 листопада мешканці Червонограда, що на Львівщині мали змогу проголосувати за перейменування міста. У голосуванні взяли участь менше 3000 людей за загальної чисельності громади 90 000 осіб. У підсумку мешканці Червонограда обрали нову назву – Червоноград. Як розцінювати цю ситуацію?

– Червоноград не стане Червоноградом, як би там хто не хотів. Якщо до 27 січня на території громади не оберуть нову назву, то це зроблять замість них. До речі, ідентична історія з перейменуванням міста Красноград Харківської області. Певний час це місто неофіційно називали Червоноградом на честь нагородження орденом трудового червоного прапора. У Краснограді і на сайті, і на сесії проголосували за те, щоб залишити назву Красноград.

Насправді це все є великою маніпуляцією, оскільки не можна виносити стару назву на громадське обговорення. Тобто мали бути запропоновані лише нові назви.

Назв Червоноград чи Первомайськ бути не може

– Якщо громада вирішує не змінювати назву населеного пункту, як відбувається цей процес перейменування?

– Український інститут національної пам’яті подасть до Верховної Ради України свої пропозиції. І вже на комітеті ВРУ вирішуватимуть чи підтримувати нову назву, чи думати над якоюсь іншою.

До процесу вибору нової назви або повернення історичної потрібно підходити виважено, з розумом. Червоноград просто втратив час протягом якого мав би зрозуміти, що цієї назви більше не буде і потрібно вибрати нову. Зараз краєзнавцям, історикам доведеться підбирати нову назву, яка можливо не сподобається мешканцям міста.  

– А якщо перекласти назву з російської на українську? Чи можна це вважати виконанням законів про декомунізацію та деколонізацію?

– Ні, не можна. До прикладу, місто Первомайськ Миколаївської області назване так на честь 1 травня. Ця назва однозначно підпадатиме під дію закону про деколонізацію. Тобто можна хоч 100 разів перейменувати Первомайськ у Першотравенськ, але нічого не вийде.

Голови громад не завжди хочуть бути політично відповідальними

– А чи відомі випадки, коли перейменування населеного пункту відбувалося без громадських слухань?

– У 2016 році відбулася імплементація Закону про декомунізацію. Було багато міст, мешканці яких думали, що їх цей закон не торкнеться. До прикладу, Комсомольськ Полтавської області. Мешканцям пропонували чи не десяток різних варіантів, але вони принципово наполягали на Комсомольську. Тоді місто перейменували в Горішні Плавні. Спершу назва не сподобалося містянам, однак згодом вони звикли.

Також було село Червона Українка в Миколаївській області. Місцеві мешканці пояснювали, що «червона» означає «красива», а не комуністична. Врешті-решт село стало просто Українкою.

Часто всі розуміють, що місто чи село буде перейменовано, але голови не хочуть брати на себе політичну відповідальність. Їм простіше сказати, що вони не  перейменовували, що це зробили у Києві. Те саме стосується і знесення пам’ятників. Ті ж самі голови неодноразово просили у нас звернення, аби потім показати документ, як доказ того, що це не їхня ініціатива.

– Ви згадали про пам’ятники. До прикладу, комісія, яка працювала в Одесі визначила, що пам’ятники Пушкіну та Воронцову потрібно залишити через «виняткову художню цінність». Чи можуть спрацювати такі аргументи?

– Це спроба міської ради зберегти названі пам’ятники. Мінкульт ще два місяці тому звернувся до Кабінету міністрів України із проханням вивести ці пам’ятки з реєстру. Коли Кабмін де-юре ухвалить рішення, ці пам’ятники не матимуть жодного захисного статусу і держава не буде їх охороняти. Тобто це буде просто каміння на постаменті.

Зараз Одеська міська рада демонстративно показує, що захищає пам’ятники Пушкіну та Воронцову. Однак рішення про їх демонтаж прийматиме Одеська обласна адміністрація влітку наступного року. Тоді Одеська міська рада скаже, що це зробили не вони.   

Найкраще процес декомунізації проходить на Львівщині

– Як загалом триває процес декомунізації та деколонізації в Україні? Які регіони є успішними у цьому, а які навпаки?

– Це складно визначити. До прикладу, Львівщина зараз – на першому місці за усіма показниками. Львівщині залишилося перейменувати до десятка вулиць, населених пунктів і демонтувати найменшу кількість пам’ятників. Тобто Львівщина з цим завданням впоралася найкраще.

Якщо говорити про демонтаж пам’ятників, то цей процес добре проходить у Закарпатській області. Якщо говорити про перейменування вулиць, то також слід відзначити Закарпатську область, а також Хмельницьку область, де перейменували 2000 вулиць та Одеську область, де перейменували 1500 вулиць. У Волинській і Рівненській областях перейменовано близько 90% вулиць. Натомість на Вінничині перейменовано лише 15% від необхідного показника.

Тобто у кожній області ці процеси відбуваються по-різному. Можуть бути перейменовані всі вулиці, але не демонтовано пам’ятники або ж навпаки. Але будемо працювати над тим, аби ці процеси успішно завершити.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич