Головне за день

На сайті Міноборони України запрацював розділ, який містить інформацію про алгоритм дій поранених та відповіді на усі їхні питання, які виникають під час лікування, проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), отримання виплат. Через вкладку «Військовослужбовцям» здійснюється перехід на сайт «Турбота». На сайті також є довідник – «Допомога після поранення», який можна завантажити. Також для максимального комфорту сайт містить зразки рапортів та покрокові інструкції отримання виплат, протезування, отримання статусу УБД (учасника бойових дій), посвідчення особи з інвалідністю. Наскільки важливий такий сайт, як вибудовується евакуаційний маршрут поранених бійців, чому бувають проблеми з ВЛК, якої допомоги бракує – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний»  військовослужбовець 125 окремої бригади ТрО ЗСУ, головний сержант роти 5-го батальйону Валерій Шажко.

Скрін з відео: Перший Західний

Життя пораненого бійця дуже залежить від бойового медика

– Ви після поранення, тому перше запитання – як себе почуваєте і що саме трапилося?

– Отримав на Бахмутському напрямку кульове поранення і зараз на лікуванні за місцем проживання. Почуваюся добре, чекаю поки повністю зростеться кістка і можна буде приймати рішення щодо подальшого проходження служби.

– Як мають поводити себе військові, отримуючи поранення? Як працюють медики на полі бою та як після того відбувається транспортування солдата?

– Життя пораненого бійця дуже залежить від бойового медика взводу, роти, батальйону, у якому він служить. Залежить воно і від того, яку підготовку підрозділ проходив ще до 24 лютого або у період навчання на полігоні у час війни. На тренуваннях велика увага у нашій бригаді надавалася саме тактичній підготовці, у тому числі медичній, роботі медиків, евакуації. У нас усе було розписано по хвилинах. Бойовими медиками в ТрО стають не професійні медпрацівники, а звичайні бійці, які більше надаються до цієї справи та самі виявляють бажання ними бути. Адже це надзвичайно відповідально. І от плоди тієї підготовки, яку ми проходили ще у Львові, успішно пожинали вже на полі бою.

Наші медики справилися на відмінно. І не лише ті, які безпосередньо виносили та вивозили поранених бійців на місце евакуації, але й ті, хто супроводжував нас дальше. Хоча роботи для наших медпрацівників було багато, усе було чітко відлагоджено.

Якщо взяти конкретний приклад зі мною, то мені пощастило – я опинився недалеко від медика і отримавши поранення 8:20, о 8:30 я уже був перев’язаний. Ще через 15 хвилин, оскільки поранення було важким, щоб я не втратив руку, мене доставили евакуаційним джипом на дорогу Слов’янськ – Бахмут, де уже чекали швидкі. Далі мене повезли у перший найближчий стабілізаційний пункт, де проводилися перші огляди і операції. Пізніше дізнався, що мені уже о 10:30 було зроблено операцію. Згодом з підписів на рентгенівських знімках довідався, що її робили львівські медики. Я їх обов’язково відшукаю аби подякувати. Далі мене евакуювали подалі від лінії фронту – в Краматорськ, а через декілька годин відправили у клініку у Дніпро, де я був уже о 23:30.

Цей логістичний механізм у нас добре відпрацьований. Але важливо, щоб ці бійці, які потрапляють у таку ситуацію, слідкували за документацією. Поряд з вами повинні бути певні документи, так звана форма 100, і кожен хто передає пораненого бійця має її заповнювати і передавати дальше. Ці документи є важливими. Вони потрібні для того, аби у вояків згодом не виникали проблеми з оформленням подальшого лікування, реабілітації або документального фіксування наслідків поранення та отримання передбачених виплат. Однак часто бійці потрапляють у різні ситуації, коли не до документації, неможливо бійця одразу евакуювати чи коли він без свідомості.

– А хто і коли повідомляє родині про те, що сталося? Що робити рідним, які не можуть додзвонитися до пораненого, який може бути без свідомості? Як це відбувалося з вами?

– Я сам повідомив рідним, що сталося. Гірше, коли поранені без свідомості. Лікуючись у госпіталях, зустрічався з такими випадками. Тоді вже важче і з родиною зв’язатися, і зібрати пакет документів.

У розділі Міноборони є уся необхідна інформація

– Міноборони відкрило на сайті спеціальний розділ для захисників, які отримали поранення. Чи ви його вже бачили і як оцінюєте його наповненість, наскільки він може бути корисним?

– Я його переглянув. Командири нашої бригади теж отримали стислу інформацію про те, що є на сайті. Мені зрозуміліше це читати, бо я уже усе це пройшов. Але на мою оцінку – у тому розділі є уся необхідна інформація, зразки рапортів, рекомендації, що і як покроково слід робити для того, аби не було затягувань, зекономити свій час і швидко пройти усі процедури, які стосуються подальших виплат, проходження ВЛК. Часто у нас відбуваються затримки, бо людина немає достатньо інформації, не розуміє, що саме від неї будуть вимагати. Фотографія, ксерокопії паспорта, виписки, де лікувався, різні довідки… Якщо їх одразу не зібрати, то це дуже затягує ситуацію.

Знаючи про усе заздалегідь, прийшовши на ВЛК з необхідним пакетом документів, я витратив мінімум часу, аби оформити продовження відпустки на лікування. Бо є період, коли ти лікуєшся у госпіталі, а є – коли на службу ще не можна і в лікарні теж. Тоді дається відпустка на лікування, де людина вже під контролем сімейного лікаря чи інших медичних спеціалістів доліковується.

Грошові компенсації пораненим виплачуються після розслідування

– Військовослужбовці, які отримали поранення (якщо воно відбулося на полі бою), мають право на грошові компенсації. Чи були у вас труднощі отриманням цих коштів? І загалом, як з виплатами у війську?

– У нас затримок з виплатами не було. Є два основних види: грошове забезпечення (так звана ставка, надбавка, премія, вислуга) у середньому вона десь 20 тисяч для рядового солдата. У мене (головний сержант роти) – у межах 25 тисяч. Це одна частина виплат. Друга – додаткова винагорода, яка виплачується бійцям у розмірі від 30 до 100 тисяч у залежності від того, де, яке і скільки часу вони виконують завдання. Це саме ті виплати навколо яких зараз у суспільстві багато дискусій.

Якщо говоримо про виплати для поранених, то з моменту його отримання за бійцем залишається лише грошове забезпечення, тобто зарплата 20 – 25 тисяч (рядовий чи сержантський склад). А додаткова виплата, яку він отримував – припиняється, до того моменту поки не будуть проведені відповідні розслідування та не буде зроблена форма 5, яка встановлює обставини отримання поранення. Вона важлива, бо поранення можна отримати як під час бою, так і в побуті. Можна щось порушити, приміром, не носити шолом, бронежилет і отримати поранення, це вже провина бійця. Коли ж боєць отримав поранення у захисті (бронежилеті і шоломі), виконуючи бойове завдання, – робиться коротке розслідування і на його основі створюється наказ по частині, медики роблять форму 5. Усе це вивчається і командир частини дає додатковий наказ на виплату коштів за поранення.

Фото: ТСН

Згідно класифікації поранень, встановлених Міністерством оборони, якщо воїн отримав важке поранення, то у нього на увесь період лікування і реабілітації (відпустки на оздоровлення) – зберігається і виплачується додаткова винагорода, яку він мав на момент отримання ушкодження.

– Коли потім збираються усі необхідні документи, то чи покриваються виплати за цей період?

– Звичайно, але різна є ситуація. Коли лежав у госпіталі, то бачив, що деякі хлопці отримували форму 5, яка є важливою за 2 – 3 тижні, однак інколи розслідування затягувалися і місяць – два. Це залежить від стану підрозділу. Однак потім усе оформлюється і належні виплати повертаються.

Якщо йти на ВЛК підготовленим, то її можна пройти без ускладнень

– Після того, як боєць одужує, він повинен знову пройти ВЛК щодо (не) придатності до служби. ВЛК це зараз наболіла тема – що не так з лікарськими комісіями?

– Якщо йти на неї підготовленим, то все можна пройти без ускладнень. Питання – з якою метою ти на неї йдеш. Чи ти дійсно маєш необхідні підстави, щоб отримати той чи інший висновок, чи є у тебе відповідний пакет документів. Ще кілька місяців тому, коли я і мої товариші проходили комісію, були черги, непорозуміння. Зараз наше ВЛК створило електронну чергу.

Можливо, у мене не було проблем ще й тому, що не було що оспорювати. В інших ситуаціях були нарікання поранених щодо затягування комісії, того, що отримані ними травми чи захворювання не класифікуються, якими вони є реально. Але усе згодом вирішувалося.

Фото: Gazeta.ua

Треба більше юридичної консультації та психологічної реабілітації

– Які ще заходи від держави, від місцевої влади могли б покращити ситуацію з реабілітацією і відновленням бійців після травм і поранень? Чого бракує найбільше?

– Трохи більше юридичної консультації. Бо я зіткнувся з тим, коли родичі воїнів у Львові на консультаціях отримували інформацію, яка не відповідає дійсності.

Треба більше психологічної реабілітації.  А що стосується допомоги у госпіталях та шпиталях, то волонтери дуже добре цим займаються: є харчування, приносять їм багато одягу (адаптивного одягу, для тої чи іншої категорії поранених). Можу порівняти Дніпро, Краматорськ, Львів, коли я відвідував своїх побратимів у цих закладах, – усе необхідне у них є.

Стосовно винагород та виплат, які на сьогодні є, то можемо по-різному оцінювати їх величину, але маємо розуміти, що бути сьогодні військовим, воювати на нулі – це надзвичайно висока ціна. Я не кажу, що усе має вимірюватися в грошах, але повага до цієї праці, патріотизм, який виявляють наші хлопці у гарячих точках та рубежах, – повинна бути високо оцінена.

Скрін з відео: Перший Західний

Записала Наталка Сохан