Головне за день

У зв’язку з тим, що росіяни систематично обстрілюють і виводять з ладу українські ГЕС і ТЕС, локально можуть застосовуватися тимчасові графіки обмеження електропостачання.

Однак найбільшим нашим викликом є збереження тих потужностей, які ще вціліли. Щоб відремонтувати їх нам необхідний захист – системи протиповітряної оборони та ракети до ППО. Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Олексій Оржель, міністр енергетики та захисту довкілля (2019-2020 рр.).

Відеоверсія розмови – тут.

Стало менше потужностей, що покривають електроспоживання

– Після ворожих обстрілів ТЕС, заговорили про проблеми з електроенергією. Що нас очікує?

– Насамперед порівняймо удари, що відбувалися раніше з теперішніми. Раніше російські терористи били по підстанціях, по системах передачі електричної енергії, тобто по мережах, що доставляють електричну енергію. Зараз вони б’ють по об’єктах генерації, а саме по великих спорудах та великому обладнанні, що виробляє електричну енергію, іноді комбінованих циклів, електричну та теплову енергію.

Окрім того, у нас є об’єкти атомної генерації. Якщо рашисти почнуть бити і по них, то це вже – ядерний тероризм. Будемо надіятися, що цього не станеться. Але, зважаючи на те, що вони б’ють по Дніпрогес, знищують дамби, що може спричинити екологічну та гуманітарну катастрофи, то визначати, де в них є «червоні лінії» дуже важко. Зараз вони били по теплоелектростанціях і гідроелектростанціях. Це потужності, дуже потрібні в моменти пікового споживання, а саме у ранковий та вечірній час. Тепер у нас таких  генеруючих потужностей, які можуть покрити ці піки споживання – набагато менше.

На жаль, вже у травні-червні, коли люди почнуть вмикати кондиціонери, може виникнути дефіцит. Принагідно закликаю споживачів використовувати таке обладнання не в години пік.

Також нас очікують серйозні виклики, пов’язані із відновленням зруйнованих об’єктів. Але, перш ніж почати відновлення, їх потрібно захистити, оскільки відновлювати без захисту означає, чекати на ракети, які будуть знищувати обладнання, яка вже є дефіцитним у світі. Для того, щоб відновити ці об’єкти, наші друзі з Литви розбирають власні станції, побудовані в радянські часи. Вони не експлуатуються, через неефективність. Відтак литовці готові віддати нам цю резервну генеруючу потужність. Окрім того, ми шукатимемо таке обладнання по всьому світі, щоб встановити його там, де це потрібно. Але ще раз наголошу, робити це без захисту немає сенсу. Тож для нас обов’язковими є системи ППО.

Ще один напрям – децентралізована генерація. Сьогодні говорять про газові генератори, дизельгенератори на рідкому паливі, про сонячні, вітрові електростанції з акумуляторами. Але якщо говорити відверто, у грудні, коли є максимально пікові навантаження і холодна погода, врятувати може піч, твердопаливний котел і генератор. Адже сонця і вітру може і не бути. Тому відновлювальна енергетика це – не завжди надійно. Це може спрацювати, коли є сонце, вітер і акумулятори. Тож потрібні печі, генератори і твердопаливні котли.

Компенсувати енергопотужності за рахунок імпорту – нереально

– Враховуючи, що ТЕС, які в моменти пікового споживання компенсують дефіцит електроенергії, перебувають під постійними обстрілами, наскільки складно буде операторам стежити за балансом електроенергії в країні?

– Насправді рішення будуть прості. У нас є можливість імпорту електричної енергії, але у цього імпорту є своя ціна. Вона більша, ніж на внутрішньому ринку, адже братимемо її у своїх сусідів в Європі в пікові години споживання, а це – найдорожча електрична енергія. У нас є 1,7 гігават. Трипільська ТЕС, знищена рашистами, давала 3 гігавати. Вона працювала не на повну потужність. Однак враховуючи, що знищена фактично вся потужність Центренерго, що становила 5,6 гігават, це – величезні критичні величини, які буде важко компенсувати за рахунок імпорту.

Станом на сьогодні, обсяг споживання становить 10-12 гігават. Додавши 2-2,5 гігавати це – споживання взимку. Тобто це гігавати, необхідні для балансування. У нас є гідростанції, що працюють на Дніпровському каскаді. Також є Дністровська ГЕС. Це – гідроакумулювальна електростанція, яка накачує електроенергію, коли є профіцит і віддає, коли є дефіцит.

У нас можуть бути локальні виклики в системі, тобто не балансові, а мережеві обмеження. Це означає, що в якихось локальних регіонах України будуть введені тимчасові графіки обмеження електропостачання.

Однак максимально критичне для нас питання – захист того, що ще залишилося. Якщо не буде ППО і ракет до ППО, ми втратимо і ті потужності, які в нас є для балансування. І, не дай Боже, втратимо ще базові потужності на атомних станціях. Забезпечити захист об’єктів інфраструктури – дуже важко, особливо зважаючи на те, що рашисти можуть повторно вдарити будь-якої миті. У цьому випадку максимально критичним є питання до наших партнерів, щоб вони дали ППО для захисту наших об’єктів. Рашисти можуть вдарити один раз, а відновлювати це потрібно роками, а іноді відновити це – практично неможливо.   

Без електроенергії зупиняться підприємства

– Росіяни наносять дуже серйозні удари по критичній інфраструктурі. Яких заходів потрібно вжити, аби наша важка промисловість продовжила працювати?

– Думаю, в рашистів навіть було прийняте відповідне політичне рішення. Адже на початку 2022 року та під час спроби здійснення блекауту, вони дуже обмежено били по інфраструктурних об’єктах, зважаючи на те, що підстанції відновлювати простіше. Натомість зараз вони націлені на те, аби знищувати надовго. Оскільки захопити всю територію не можуть, то таке враження, що навмисне хочуть унеможливити економічну активність та життя простих українців. Без електричної і теплової енергії зупиняються технологічні процеси і це критично б’є по економічних показниках будь-якого підприємства.

У важкі моменти електропостачання, в 2022-2023 роках, компанії, готові платити більше мали спеціальний режим і могли дорожче закуповувати електроенергію, як імпорт і тоді їх викреслювали із графіків відключень. Але, як показала практика, це суттєво відображалося на економічних показниках виробництва. Згодом вони намагалися поєднувати: 50% електроенергії українського виробництва і 50% імпорту. Це все – критичні моменти, що становлять максимальну загрозу економічній активності.

Мусимо розглядати загальноукраїнську і локальну ситуації. Адже розуміємо, якщо у Харківському регіоні та інших південних регіонах є обмеження, вони зумовлюють обмеження і в економічній активності. Це може призвести до зупинки підприємств, припинення виробництва товарів, люди можуть втратити роботу. Також прифронтові регіони втрачають податки, а це, своєю чергою, б’є по бюджету. Із цих регіонів виїхало багато підприємств. Тож вони намагаються залучити будь-яку активність, яка б  створювала додаткову додану вартість. Рашисти і справді створюють умови за яких неможлива економічна діяльність.

Звісно, більш ефективними були б удари взимку. Але якщо б такі комплексні та масштабні удари відбулися в грудні, наслідки були б катастрофічними.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич