Головне за день

Україні потрібна хороша авіація, далекобійні ракети та потужні системи ППО. Адже повітряні атаки з боку РФ будуть продовжуватися. Може знизитися їхня інтенсивність, однак в арсеналі агресорки ще предостатньо засобів для руйнування нашої території з повітря.

Не менш вагомими залишаються і артилерійські потуги ворога. Адже вони не лише зберігають певний запас снарядів, а й продовжують їхнє масове виробництво. До речі, зі стволами також не все настільки погано, як би нам хотілося. Однак Україна не має права програти!

Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповів військовий аналітик Петро Черник.

Коли ситуація на полі бою змінитися на нашу користь; наскільки сильним залишається ворог; як підсумки війни в Україні можуть вплинути на світову геополітику?

Відеоверсія розмови – тут.

– 21 квітня на базі «Рамштайн» у Німеччині відбулася 11-та зустріч понад 50-ти союзників України. Які основні підсумки цієї події?

– Чогось особливого я не побачив. Нам вкрай потрібна хороша авіація. Був, є і буду прихильником американських комплексів F-16. Також потрібні далекобійні ракети.

Понад 350 млн доларів за підсумками 11-го «Рамштайну» це – доволі суттєва сума. Я б назвав цю зустріч «звірюванням годинників» щодо систем ППО, адже МіГи уже зайшли. І, на мій погляд, це кінцеве узгодження мільйона боєприпасів до артилерії.

Чи буде «Рамштайн», який розтопить авіаційний лід? Неминуче буде! Це лише питання часу.

У світі є системи, набагато потужніші від «Patriot»

– А коли Україна може очікувати на літаки F-16?

– Не можу прогнозувати дату і час, але вони 100% з’являться. Оскільки 100 млн. доларів, виділені Конгресом ще минулого року у червні, обов’язково будуть реалізовані цільово. Не маю ані найменшого сумніву, що авіаційний кейс лежить на столі у світових лідерів.

Я залишаюся палким прихильником F-16. Але контракти на F-16 укладені до 2030 року. Тож ми можемо не чекати, щоб їх виробили для нас, а брати те, що вже є готове. Це – техніка інших виробників: шведські «Gripen», німецькі «Tornado», спільні «Eurofighter», непогані машини є у Франції і, навіть, Південна Корея має KF–21. До речі, ми досягнули успіху у частині переламування політичної волі у Південній Кореї. Адже вони дуже довго не хотіли надавати ні боєприпаси, ні іншу зброю. Тепер є сподівання, що щось нам таки буде передано.

– Президент Володимир Зеленський сказав, що «потужні системи ППО та інша зброя для захисту неба в Україні вже є, але очікуються ще потужніші засоби». Чи є у світі потужніші системи, аніж «Patriot»?

– Це справді дуже хороша система. Єдина, що має досвід боротьби з балістичними цілями радянського виробництва. У 1991 «Patriot» показали дуже хороший коефіцієнт збивання ракет R–17 «Ельбрус».

Чи є кращі системи? Є. Скажімо, американська система THAAD. Але одна машина коштує 2,5 млрд доларів. Одна батарея таких машин буде коштувати кілька мільярдів доларів. На мій погляд, навіть для американців це було б завеликим подарунком. Сумнівно, що ми їх отримаємо.

Проте є дуже непогана французько-італійська розробка SAMP/T. В комплектації ракети Aster 30 може завдавати ударів по балістичних цілях до 140 км. Це на 20 км дальше, аніж «Patriot».

Також задекларовано розробку ракети до 600 км. Якщо «Іскандер» у балістичній частині працює до 500 км, то це і є той елемент, що називається «протиракетна оборона». Чим відрізняється від «протиповітряної оброни»? Якщо об’єкт заходить в наш повітряний простір, це – протиповітряна оборона. А протиракетна оборона це – знищення високошвидкісної, далекобійної ракети у той час, як вона тільки-но починає свій балістичний рух.

Також в американців є унікальний комплекс «Грім 161», який може завдавати ударів до 1700 км. Є варіації і до 2700 км. Швидкість такої ракети 4,5 км/с. Це – дійсно суперзброя. Питання лише в тому, чи дійшли американці у розробці «Грім 161» у сухопутній компоненті, оскільки це – ракета морського базування.

Су-34, який «загубив» бомбу над Бєлгородом, не вперше показує свою дефектність

– Чи є в України можливість наносити удари по території РФ і як би це сприйняли наші партнери?

– Там нескінченно відбувається гарне «бавовнування». Не таємниця, що в України є перспектива розвитку цікавих безпілотних системи. Але давайте не будемо говорити про це, аби не давати потрібної інформації ворогу.

– А як так могло трапитися, що російський літак упустив бомбу на Бєлгород?

– Дійсно відбулося нештатне скидання бомби. Вони зробили мудро, що це засвітили. Це перекипить і за кілька днів забудуть. Славнозвісний Су-34, який упустив бомбу, не вперше показує свою дефектність. Кілька місяців тому саме ця модель літака врізалася у житловий будинок. Для російського воєнного промислового комплексу такі процеси є логічними. Адже він став на шлях своєї деградації. На жаль, цей процес відбувається не настільки швидко, як би нам цього хотілося.

Залпи будуть. Не потрібно годувати себе ілюзіями

– А як розцінювати те, що вони стримуються від нанесення масованих ракетних ударів: як до накопичення сил на осінь 2023 року?

– Я б так далеко не прогнозував. На жаль, це може відбутися значно швидше. Вони зрозуміли, що понад 6 тисяч ракет, включно з «Шахедами», які вони висипали над Україною, не завдали такої шкоди, якої вони очікували. Україна вижила. Україна не занурилася ані в пітьму, ані в холод. Більше того, наш енергетичний комплекс почав продавати електроенергію за кордон. Це – ознака того, що ми зуміли побудувати як режим відновлення, так і режим захисту. Але залпи будуть. Не потрібно годувати себе ілюзіями, що все закінчилося. Як мінімум, 40-60 ракет в місяць, насамперед, далекобійних Х-101 і 3М14 «Калібр» і середнього радіусу дії, таких як: Х-31, Х-35, Х-38, Х-58, Х-59… вони накопичують цей потенціал.

На мій погляд, вони не зможуть завдавати більше, аніж 100-120 ракет за одну ракетну атаку. Тому що ракетоносії Ту-95МС і Ту-22М3 зношуються. Окрім того з «Енгельса» все перемістилося вглиб РФ, літак злітає із Зауралля, а кілька годин для цих машин це – неймовірно багато. І ще, чим більше ракет на пілонах, тим він важчий. Цей ресурс буде лише зменшуватися. Прийде момент, коли вони просто не зможуть піднятися в повітря. Але це буде не скоро.

– А яка ситуація із сухопутними боями? Вони перейшли до повної оборони чи будуть проводити великі атаки?

– На східному плацдармі ми досі перебуваємо у фазі активної оборони, а вони перебувають – активної атаки. Але потужність тих атак суттєво понизилася. Якщо, скажімо, у середині березня показники атак становили 100–120, то зараз – 50–70 атак.

Те ж саме стосується техніки. Якщо у березні минулого року вони живою силою втратили 3900 особового складу і більше 900 одиниць техніки, то в грудні – більше 21 тисячі особового складу і лише 300 одиниць техніки. Все – понижується. Але не касуємо їхній колосальний людський ресурс. Вони опираються на класичні сталінські методички, згідно з якими «русскіє» не можуть програти на полі бою, тобто скільки солдатських життів потрібно буде затратити, стільки буде затрачено.

Весна-літо-початок осені у нас є шанси дійти до переломної точки

– У зведеннях Генштабу систематично бачимо інформацію про постійне знищення артустановок ворога. Також додається проблема зношування стволів. Чи можуть у них розпочатися серйозні проблеми з артилерією та чи можемо ми розраховувати на паритет?

– На 95% це війна артилерії. На її початок вони мали 15-20 мільйонів запасів снарядів. Це – величезна кількість. Армія США на той момент мала у межах 1000 стволів 155 мм і 2,5 млн снарядів. Минулого року на день вони виставляли артилерійські вали від 45 тисяч до 80 тисяч. На цю хвилину показник опустився до 15 тисяч. Це – суттєве пониження.

Заразом у місяць вони можуть виробляти 100–125 тисяч снарядів. Американці лише вийшли на показник 20 тисяч снарядів і декларують показник 50 тисяч на кінець літа. Отже, в них показники будуть понижуватися, а великий європейсько-американський концепт буде підтягувати свої показники вгору.

Вважаю, якщо сьогодні у залпах ми маємо 5–6 тисяч з нашого боку. У них цей показник буде опускатися. Тому десь на початок осені є надія, що у точці 7 тисяч ми перетнемося. А з огляду на те, що цілепокладання у нас – в рази кращі, то дійдемо до точки якісного надлому.

За моєю концепцією, у нас є шанси у циклі весна-літо-початок осені дійти до переломної точки. Але це – війна екзистенційна, війна на смерть. Путін дав зрозуміти, що буде йти до останнього. Тому не робитиму точніших прогнозів.

– А чи може вплинути на темп отримання артилерійського паритету кількість та зношуваність ворожих снарядів?

– У росіян залишилося 6–7 робочих станків, які можуть висвердлювали ствол. Окрім того, у них є великі запаси. На початок війни у них було 5,5 тисяч робочих артилерійських стволів, більше 2,5 тисяч – знищено. Але ще кілька тисяч, приблизно 3–7 тисяч стволів є на складах. Одна гармата, залежно від калібру та якості сталі, може зробити до 1200 пострілів. Це – дуже багато. Тож ресурс у них ще є.

Якщо у Генштабі кажуть: «Люди, тихіше»!», значить потрібно цього дотримуватися

– Як має відбуватися контрнаступ? Як ми зрозуміємо, що він вже розпочався?

– Нам не потрібно нічого гадати. У Сунь-дзи є дуже гарний вислів: «По-справжньому виграшні стратегії ніколи не повторюються». Київська операція зі звільнення земель мала свою механіку, Херсонська – свою, а Харківська – свою. Харківську операцію ніхто не бачив. Я вам гарантую, що наступні операції щодо звільнення наших земель складуться. А коли, де, за яких обставин, якого числа і в який спосіб буде організовано безпосередньо те, що називається бої, то це направду потрібно залишити нашим військовикам. Я на 100% довіряю нашому Генеральному штабу. Якщо вони кажуть: «Люди, тихіше»!», значить потрібно такої стратегії дотримуватися.

– Однією з найгарячіших точок на планеті залишається Бахмут. За яким принципом відбувається ротація військових «із нуля»?

– Плановість ротації це – розвідувальна інформація. Це – інформація під грифом «Таємно». Не буду вдаватися в деталі. Лише ще раз скажу, що це війна – екзистенційна. Права на капітуляцію у нас немає. Якщо, не приведи Господи, це станеться, нас чекає наступний геноцид. Розуміємо, що їх – 140 мільйонів, нас – 35 мільйонів. Їхній мобілізаційний ресурс – один, наш мобресурс – зовсім інший. І будьмо чесними, з 1991 року ми не дбали про свою оборону. Справжній оборонний уклад будується не рік і не два. На це ідуть десятиліття.

Байден виявився серйозним яструбом. Величезна до нього повага

– Якою є ваша думка щодо зливу секретних документів Петнагону?

– Моя думка: ІПСО – інформаційно-психологічна операція – дуже серйозна і грамотна.

Які цілі переслідував противник? Насамперед, вони дуже бояться нашого контрнаступу. Зливши за таким довгим ланцюжком інформацію, вони ніби то мали б посіяти між українцями сумніви, чи ми спроможні на контрнаступальні дії.

Але є ще серйозніша мета. Це – дуже серйозний удар по адміністрації Байдена. Їм потрібно, щоб Байден програв наступні вибори. Байден виявився серйозним яструбом. Величезна до нього повага. Попри те, що він – солідний чоловік, він показав сталевий характер. Багато рішень щодо України він приймав одноосібно. Тож завдання полягало в тому, щоб хитати ситуацію всередині США. І певних успіхів вони таки досягли.

Побачимо, що буде наступної весни. Гонка почалася вже, а на її активізацію слід очікувати після 5 квітня, коли Вашингтон прийме ювілейний саміт НАТО.

– Зокрема, у цих документах була інформація про те, що нібито Єгипет збирався виготовляти боєприпаси і продавати їх РФ. Натомість після зливу цієї інформації з’ясувалося, що Єгипет буде їх постачати Україні.

– Мистецтво політики і дипломатії це – мистецтво можливості. Хто краще вміє реагувати на поточу ситуацію і знаходити з неї «гешефт», той і буде перемагати.

– А якою є ситуація із ленд-лізом?

– Знімаю капелюха перед Байденом і тими людьми, які прораховували сценарій. Вони добре порахували, що на кінець жовтня, коли закінчується фінансовий рік і на наступний рік такого потічка фінансів може не бути, є запасний, який лежить і чекає свого часу.

Коли загориться тайванський сірник, залежатиме від результатів війни в Україні

– Як ви оцінюєте стосунки між Китаєм та РФ, зважаючи на часті візити представників КНР туди, а також їхні заяви щодо незалежності Тайваню? Чи може це свідчити про конфронтацію зі США?

– Ми неодноразово говорили, що таке геополітика. Це – наука про світове панування. Влада над світом тьмарила, тьмарить і буде тьмарити розум усім великим політичним системам. Китай не виняток.

Четвертої міжнародної системи немає. П’ята міжнародна система має народитися. Конфігурації складені: Євроатлантика – США і величезний азійський світ з Китаєм. І написатися п’ята міжнародна система може лише через каскад або одну велику війну. По-іншому не буде. Коли, за яких обставин і в який спосіб загориться тайванський сірник, буде напряму залежати від результатів війни в Україні. Якщо ми разом з колективним Заходом виходимо на кордони 1991 року, всі великі тиранії задумаються, чи вартує починати відкритий великий квест.

– Чи може війна в Україні відбуватися паралельно з війною між Китаєм зі США?

– Не розумію як США впораються з цими двома великими майданчиками. Це не Друга світова війна. До речі, потрібно розуміти що у Другій світовій війні американці запустили маховик аж після 1942 року. Перші бої за велику Атлантику вони програли, бо німецькі підводні човни масово топили всі конвої. І лише тоді, коли американці по-справжньому консолідувалися та почали виробляти величезну кількість воєнної продукції, відбувся надлом. Це був 1943 рік.

– Чи погоджуєтеся ви з тим, що латентний стан війни набагато руйнівніший, аніж стан активних бойових дій?

– Однозначно, так. Війна втомлює. Немає нічого мерзеннішого, аніж війна. І в такому типі бойових дій, які є зараз, а це – вогнева стратегічна рівновага, суспільство починає виснажуватися. Ми у стратегічній точці біфуркації. Це, коли стара система не працює, нова ще не запрацювала. І де відбудеться спалах, цей Божий чинник, він обов’язково буде, але її ні одна найсвітліша голова планети не побачить.

Розмовляли Ярина Капітан, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич