Головне за день

У перемовинах лідерів ЄС щодо виділення Україні спеціального пакету допомоги на суму 50 млрд євро, терміном на 4 роки, найбільший спротив чинили саме держави-сусіди: Угорщина, Словаччина та Румунія. До того ж деякі представники цих країн, котрі дотримуються проросійської ідеології, натякнули на анексію українських територій.

Це – не справжні європейські політики, а маргінали. Вони є скрізь. Однак їх не можна допускати до влади. Такої думки дотримується Павло Клімкін, дипломат, міністр закордонних справ України (2014-2019 рр). Про це він розповів у програмі АНТИтокШОУ на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

Деякі угорці виступають за автономію на Закарпатті

– Деякі угорські політики неоднозначно висловлюються щодо анексії частини українських територій. Як реагувати на такі заяви?

– Як часто кажуть, у кожній родити є свої «чудики». Якщо там є праві, яких, за моїми даними використовує Росія, то це не означає, що вся Угорщина політично і емоційно підтримує таку позицію. Знаю, що деякі угорці хотіли створити на частині Закарпаття якусь автономію. Час від часу ця інформація обговорюється. Але відхоплення частини території означає порушення всіх європейських і західних базових цінностей та правил. Тоді Угорщині не місце ані в Європейському Союзі, ані в НАТО, ані в Європі. Звісно, такі маргінали є. Однак важливо, щоб вони так і залишалися маргіналами. Для Орбана це також важливо, адже він хоче бути в ЄС і НАТО.   

– Чи є такі маргінали в Румунії?..  

– Вони є скрізь. Через Румунію іде наша зброя, допомога для нашої країни.

Словаччина – найбільш проросійська країна Центральної Європи

– Російські заяви лунають не лише з боку політиків Угорщини та Румунії. Йдеться також про Словаччину…

– Скажімо, Роберт Фіцо в політичному сенсі – досвідчений, цинічний політик. Він розуміє, що для нього важливо бути частиною Європи, важливо мати Україну, як сусіда з яким встановлено добрі відносини. І коли він каже, що не допомагатиме озброєнням, він же не говорить, що не продаватиме того, що виробляється в Словаччині. Заразом ми звідти забрали значну частину радянського озброєння.

Тобто є риторика, яка заходить на частину словаків. Словаччина – найбільш проросійська країна у Центральній Європі. Вона є більш проросійською, аніж Угорщина. Це видно за усіма опитуваннями. Відтак поява уряду Фіцо – не політична випадковість, а реальність. Я бачу певні ризики від цього уряду. Однак фундаментальних викликів і проблем поки що не спостерігаю.  

Маргінали порушують правила і не мають цінностей

– Таких представників ультраправих у політикумі – меншість. Чи становлять вони якусь політичну загрозу?

– Історія з маргіналами є небезпечною, особливо перед європейськими виборами та виборами до Європарламенту, де праві можуть отримати більше 20%. Питання лише в тому, які це праві. Не всі вони є погані. До прикладу, в Італії є Джорджа Мелоні, партія «Брати Італії». Коли я спілкувався з представниками цієї партії, вони завжди були проукраїнськими і антипутінськими. Також праві є в Португалії, Іспанії. Вони – складні в політичному ландшафті цих країн, але завжди є проукраїнськими.

А ці праві, що, зокрема – в Угорщині, Словаччині є маргіналами. Адже вони не є такими за ідеологією. Я поважаю будь-яку ідеологію, що будується на європейських цінностях. Хтось може бути лібералом, хтось – соціал-демократом, хтось – християнським демократом. На цьому побудована європейська толерантність. Але люди, котрі порушують правила і не мають цінностей є маргіналами. Дуже важливо, щоб вони такими й залишалися, а не прийшли до влади і не мали впливу на європейську політику. Важливо відмежовувати цих «чудиків» від наших партнерів.

– Німеччина на початках повномасштабного вторгнення Росії також «дивувала», а зараз стабільно підтримує Україну…

– Німеччина є нашим партнером. Вона багато для нас робить. Так, вона задовго розганялася. Спочатку, як усі пам’ятають, були шоломи. Проте зараз це – другий і найважливіший для нас донор і щодо зброї, і щодо економіки. Хоча там також є люди з правої партії «Альтернатива для Німеччини», які теж багато можуть говорити.

Розмовляли Ярина Капітан, Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич