Головне за день

В усьому громадському трансопрті Львова відновили безготівкову оплату за проїзд. Відтак пасажири можуть розраховуватися як «ЛеоКарт», так і банківськими картками або ґаджетами.

Чи можна вважати, що перехід на електронний квиток у Львові вже відбувся остаточно; які його переваги; чи перейшла міська рада на військові рейки; яким є майбутнє будівельної галузі Львова? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів депутат Львівської міської ради Юрій Мартинюк.

Відеоверсія розмови – тут.

Те, що маємо зараз ще не є електронним квитком

– У громадському трансопрті Львова нарешті запрацювала безготівкова оплата за проїзд. До цього місто йшло десятиліттями і витратило не один мільйон гривень…

– Не гривень… Не один мільйон євро було витрачено на цей проєкт. Пам’ятаю, як у 2012 році перший раз потрапив у Львівську міську раду. Тоді одним із перших голосувань в якому брав участь було, власне, питання виділення коштів на тоді ще інноваційне впровадження електронного квитка. Минуло понад 10 років. За цей час Ілон Маск вивів на ринок «Теслу» і запустив космічні кораблі. За один лише рік запустилася Дія – мобільний додаток, що є одним з найкращих не лише в Європі, а й у світі з бюджетом близько 1 млн доларів. А ми й далі впроваджуємо електронний квиток.

Те, що маємо станом на сьогодні, це ще не є електронний квиток. Це виключно можливість безготівково оплачувати проїзд у громадському транспорті. Це достатньо непоганий функціонал. Але чи потрібно було для цього 10 років і аж така велика кількість грошей?.. Переконаний, уся проблема в неякісних управлінських рішеннях і у відсутності якісного контролю за цим процесом. Тому і як депутат, і як мешканець Львова я би волів зафіксувати це і наступні управлінські рішення приймати набагато професійніше.

– Електронний квиток це насамперед – облік, що дає можливість зрозуміти, яким є пасажиропотік та визначити вартість проїзду. Раніше обґрунтувати це було неможливо. Однак перший день роботи квитка, навіть у такому форматі показав, що перевізники отримали на 50% більше прибутку, аніж декларували до цього.

– Я теж чув цю новину. І це за умови, що половина валідаторів не працювала, а якась частина людей ще не призвичаїлася до цього. Та навіть попри це отримали результат, який разюче демонструє оці викривлення у перевезеннях: як в автобусних, так і в електротранспорті.

Раніше ми не мали над цим контролю, відтак не могли опиратися на якісь фінансові показники, коли нас переконували, що проїзд повинен коштувати дорожче. Другий парадокс, який я не міг зрозуміти, це коли міські комунальні служби і підприємства, що займаються перевезеннями у нас – дотаційні, але приватні автотранспортні фірми – прибуткові. Тож якщо е-квиток запрацює у повному функціоналі, ми зрозуміємо, якою є вартість проїзду. Сподіваємося, що це буде швидко.

Щотижня проводяться закупки військового обладнання

– Завершився черговий бюджетний рік. Чи вважаєте, щоЛьвівська міська рада уже повністю відмовилася від стадіонів на користь дронів?

– Не хотів би говорити гаслами, які були популярними кілька останніх місяців, але хочу чітко зафіксувати, що у Львівській міськраді робиться достатньо багато, щоб ми підтримували наших військових. Щотижня, якщо не щодня, проводяться закупівлі військового обладнання, яке хлопці потребують на фронті. Запроваджено фундаментальні програми для підтримки як ЗСУ, так і низки інших силових структур, що дбають про нашу безпеку не лише на фронті, але й тут, у тилу. Говорю про підтримку підрозділів ППО і про ті матеріально-технічні засоби, які потрібні і їм, і багатьом іншим підрозділам. Чи буде якась цифра для цього достатньою? Напевно ні, аж до того моменту, поки ми не переможемо.

Однак говорити, що місто має відмовитися від господарських питань – теж неправильно. Адже йдеться про безпеку львів’ян та гостей міста. Львів став чи не найбільшим прихистком для внутрішньо переміщених осіб і далі продовжує бути цією зоною умовної безпеки для людей. Тож варто розуміти, коли постають питання життєзабезпечення міста та захисту громадян, а коли ті, що варто відкласти до закінчення війни.

Волонтери адекватно реагують на регулювання держави

– Пане Юрію, ви також займаєтеся допомогою військовим. Пам’ятаємо, що на початку роботи нової системи реєстрації волонтерів на кордоні виникало безліч проблем. Якою є ситуація тепер? Чи поліпшено комунікацію із владою, яка цю систему впроваджує?

– Комунікація є, хоча не кожен волонтер є її учасником. З 2014 року ми системно працюємо у напрямі допомоги ЗСУ. Як волонтерське співтовариство розуміємося у складних процесах і викликах, які можуть відбуватися через прийняття нового законодавства. Але ми так само адекватно реагуємо на дії держави, що регулюють ті процеси в яких можуть відбуватися зловживання. Ми конструктивно працюємо в цих напрямах, підказуючи нашим чиновникам як варто робити, куди спрямувати свою активність, а де потрібно залишити усе як є, чи навпаки прислухатися до тих практик, які є у волонтерській спільноті. Тож якщо сьогодні з розумінням ставитися до проблем одне одного, ці проблеми можна не лише вирішити, а й уникнути їх появи у майбутньому.

Відтак зараз, з прийняттям нового порядку, усе вже більш-менш нормалізувалося. Сподіваюся, що після завершення війни ми не будемо антагоністами з держчиновниками, зокрема з силовими і правоохоронними структурами, які задля плану будуть доводити свою важливість.

– Ми бачили таку ситуацію щодо завезення автомобілів, але, слава Богу, вона вирішилася. Було несправедливо, коли волонтерам приписували нібито їх продаж…

– Скажу більше, коли такі факти дійсно мали місце і якщо на них реагували правоохоронці, то волонтери їх у цьому підтримували. Інше питання, коли для статистики силовики підмітали фактично усіх, хто займався цією діяльністю.

Перспективи будівельної галузі – достатньо оптимістичні

– На вашу думку, яким видався 2023 рік для Львова та громади у сфері будівництва? Яким ви бачите цей ринок наступного року – він зупиниться чи Львів розбудовуватиметься далі?

– Дуже сподіваюся, що цей ринок не зупиниться. Ті тенденції, які ми отримали у 2023 році – достатньо оптимістичні. Будівельна галузь встоялаі є однією з тих сфер, яка формує економічну діяльність супутніх бізнесів. Кажуть, що одне робоче місце будівельника створює сім в інших сферах. Це – меблева, хімічна промисловість, логістика, транспорт… Вважаю, що місто повинно розбудовуватися, адже це – кроки до майбутнього. Коли Україна переможе, то акцент зміститься на відбудову зруйнованих регіонів, але нині Львову катастрофічно бракує житла. І не лише для тих людей, які приїхали сюди, а й для львів’ян, котрі потребували поліпшення житлових умов ще до війни.

Однак маємо системні проблеми на рівні держави. Не завершилася досі містобудівна реформа, маємо постійні колапси з інноваціями в законодавстві. З’ясовувати це належно іноді немає кому і немає коли. Вважаю, що ми повинні також дуже обережно підходити до цього, адже якщо місто не розбудовується, якщо в ньому не створюються нові інфраструктурні проєкти, то воно регресує.

– А якою є ситуація із розбудовою інфраструктури: школами, дитячими садочками, паркувальними майданчиками?

– Уже кілька років говорю, що перш ніж регулювати якусь галузь варто поспілкуватися з тими, кого ти хочеш регламентувати. У нас рідко розмовляють з профільним бізнесом та середовищем, яке формує той чи інший сегмент економіки. Щодо будівництва інфраструктурних об’єктів – садочків, шкіл, лікарень і так далі, то мій досвід, спостереження та аналітика свідчать, що ні держава, ні органи місцевого самоврядування не є ефективними у плані виконання зобов’язань, покладених на них містобудівним законодавством. У цьому контексті можемо говорити, що будівельники давно вже готові, щоб створювати відповідну соціальну інфраструктуру власними силами.

Однак бізнес потребує, щоб до усіх були застосовані однакові правила. Закон один для всіх. І це правило діє як в бізнесі, так і в державних взаємовідносинах. Також потрібен діалог і бажання влади чути ті ідеї, хороші посили та інновації, які генерує бізнес.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Наталка Сохан