Головне за день

За даними військового аналітика Тома Купера, результатами атаки на авіабазу в Сольці-2, що в Новгородській області за 600 кілометрів від кордону з Україною, стало ураження російського Ту-22 М3 під час дозаправки. Загалом на різних аеродромах РФ втратила два бомбардувальники, ще два – зазнали серйозних ушкоджень. Якщо вірити російським повідомленням, то їхні  радари були виведені в район Москви для захисту від безпілотників. Інші джерела Купера говорять про обвал російської лінії фронту на півдні України. Якою є ситуація на цьому напрямку, у якому стані російський військовий потенціал та яке озброєння Україна може отримати до F-16 – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» експерт з міжнародної безпеки фонду «Демократичні ініціативи», член громадської ради при МЗС України Тарас Жовтенко.

Відоверсія інтерв’ю – тут.

До контрнаступу можемо зараховувати усю нашу роботу

– З’явилося відео, як наші військові заходять в Роботине. Що зараз відбувається у цьому районі і чому цей населений пункт такий важливий? З яким проблемами вони там можуть зіткнутися?

– Південний напрямок є одним з пріоритетних у нашому наступі. Однак, слід розуміти, що наші контрнаступальні операції це не лише фронт, а й багато супутніх дій, які виконують ЗСУ. Йдеться про системні дії, аби максимально послабити опір, знекровити російські угруповання. Тож до контрнаступу можемо зараховувати усю нашу роботузі знищення російської логістики, пунктів управління, складів, місць зосередження військової техніки, ліній постачання і так далі.

У першу чергу ми концентруємося на Південному напрямку, тут російська логістика є набагато вразливішою, ніж на сході. Адже там є кордон і у росян є багато варіантів, щоб диверсифікувати шляхи постачання ресурсів. А от на півдні головним хабом росіян є окупований Крим. Тож бачимо системну роботу наших дальніх засобів ураження. Зокрема, удари по Кримському мосту і «большому русскому дєсантному кораблю «Олєнєгорскій горняк». Цей корабель росіяни використовували ще й для того, щоб компенсувати нездатність максимально експлуатувати Кримський міст. Наші удари по Чонгарському мосту теж унеможливили перекидання ресурсів на материкову Україну.

Те, що бачимо зараз у Роботине, – один з результатів зусиль ЗСУ, які знекровлюють російські підрозділи на цьому напрямку. Це також знижує боєздатність росіян по усій ліні фронту. Бо якщо один з напрямків ворога недоотримує ресурси, їх перекидають з інших.

Усе це у комплексі дає нам можливість продавлювати російську лінію оборони – від Роботине для нас відкривається напрямок на Токмак, а звідти – на Мелітополь. Це означатиме виконання тієї тактичної задачі, яку ставило перед циклом наших наступальних операцій командування – розсікти російський наземний коридор на дві частини. Далі будемо утримувати росіян на Сході від того, щоб їм не вдалося зімкнути цей коридор назад, а те російське угруповання, яке залишиться на Південному напрямку, будемо знекровлювати. Їм тоді залишиться або втікати в Крим, здаватися в полон, або назавжди залишитися прикопаними на оборонних рубежах. Ми також посуваємо далі наші ударні засоби, що відкриває нові перспективи щодо вогневого контролю над окупованим Кримом.

У цьому контексті позитивним було б отримання Україною німецьких крилатих ракет Taurus. Бо вони дозволять уже навіть з тих позицій, на яких ми зараз, прострілювати Крим наскрізь.

Брак кадрів не дає росіянам ефективно воювати

– Росіяни, яких вдалося взяти у полон під Роботине, виявилися зі «шторм-z», тобто, це колишні в’язні і це наштовхує на думку, що з регулярними військами у РФ не все гаразд…

– У росіян кадрової армії залишається усе менше. Ворог намагався вирівнювати ситуацію засудженими, яких раніше набирав по в’язницях Пригожин, а тепер міноборони РФ. У росіян проблеми з повітрянодесантними військами, бо велику їх частину росіяни втратили ще на першому етапі війни, коли використовували їх, як найбільш ударну силу. Тепер залишки пдв вони ганяють по фронту зі сходу на південь, закриваючи ними проблеми в обороні. Їхні так звані «шторми-z» і м’ясні штурми себе вичерпують.

Хоча це і дозволяє зберегти життя російських кадрових військовослужбовців, але не  дозволяє росіянам рухатися вперед, ефективно утримувати свої позиції.

Греція хоче посилити свої збройні сили

– Маємо обнадійливі новини про поповнення літаками F-16 наших Повітряних Сил, зокрема  з Данії та Нідерландів. Окрім того Греція повільно, але все ж змінює свою позицію щодо Москви. Що змусило цю країну долучитися до антипутінської коаліції?

– Тут кілька причин. Крім очевидної – дій росіян на території України та загрози, яку РФ становить для європейської безпеки, є ще специфічні фактори. Перш за усе, це фактор Туреччини, яка завдяки контактам з керівництвом РФ, намагається у цій війні відігравати роль регіонального лідера в Чорноморському регіоні. Тому Греція хоче вигідно виділити свою позицію. Пам’ятаємо, що між Туреччиною і Грецією є суперечки за території, які у певні періоди переходили у збройні сутички. Тож Греція хоче скористатися «форматом Рамштайн», що працює для країн, які передають власне озброєння чи амуніцію Україні або навчають військових ЗСУ. Цей формат відкриває доступ державам до колективних ресурсів не тільки НАТО, але й усієї коаліції.

Таким чином Греція може оновити зразки озброєння, те, що зараз робить Польща, яка перетворює армію на одну з основних військових потуг в регіоні. Думаю, Греції подобаються такі перспективи, через що вони активніше братимуть участь у озброєнні України.

Отримаємо сучасні ракети, які дозволять гнати літаки РФ подалі від кордонів

– Після появи в Україні літаків F-16 у нас розшириться номенклатура озброєння, яке зможемо використовувати. На що можемо розраховувати?

– Безумовно, F-16 хоча й в комплектації 2000-них років, це якісний крок вперед, порівняно з тими повітряними машинами, які зараз є на озброєнні у Повітряних сил. Є два ключові моменти, для чого нам необхідні F-16. Основний – таким чином ми підсилимо ППО. Наземних засобів не достатньо, щоб бути максимально ефективними проти російських крилатих ракет, балістики та дронів-камікадзе. Боротьба з російською авіацією, у тому числі і фронтовою, – це друга стратегічна задача. F-16 – це підтримка з повітря українського контрнаступу.

З цього розуміємо, яке озброєння отримаємо. Насамперед, сучасні ракети класу повітря-повітря AIM-120 AMRAAM, які в поєднанні з чудовим радаром F-16 дозволять нам, як мінімум, вийти на один рівень з дальністю російської авіації і гнати їх літаки подалі від кордонів. Зокрема, бомбардувальники, які використовують керовані авіабомби. Також це стосується і штурмової російської авіації – вертольотів і бомбардувальників, якими вони намагаються знищити нашу техніку.

F-16 також є носіями вже відомих нам ракет – Storm Shadow, SKALP EG і, потенційно, Taurus. Ми розширюємо спектр наших пускових платформ для ракет від кількох модернізованих Су-24 М, до кількох десятків. Один F-16, згідно комплектації, може нести дві такі крилаті ракети. Таким чином зможемо в рази подвоїти наш потенціал.

Також F-16 можуть бути носіями протикорабельних ракет «Гарпун», що дозволить боротися не лише з надводними кораблями, але й з підводними човнами.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Наталка Сохан