«Завдання – запинити просування ворога». Іван Ступак про ситуацію на фронті, наслідки Саміту миру та F-16
- П'ятниця, 21 червня 2024
Уже котрий тиждень на фронті найгарячіший напрямок – це Покровський, ворог безперервно атакує, намагаючись прорвати нашу оборону. Ситуація напружена на всій лінії фронту, зараз ворог розпочав перекидання своїх підкріплень і наразі не зрозуміло, де вони можуть опинитися. Також після отримання часткового дозволу від інших країн-партнерів бити їхньою зброєю по території РФ українці очікували на масштабні операції Сил оборони, однак їх наразі немає.
Тож, яка ситуація на фронті, чому не спостерігаємо масованих атак по РФ, вплив Саміту миру на перебіг війни в Україні та що з F-16 – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий експерт Іван Ступак.
Відеоверсія розмови – тут.
Фіксуємо переміщення військ РФ
– Де зараз йдуть найзапекліші бої? І взагалі, яка ситуація по лінії фронту?
– Схід України – найгарячіша історія: Часів Яр і напрямок Покровська. Але ситуація не стабільна, фокус та напрямки періодично змінюються в залежності, де росіяни отримали підкріплення, мають посилення.
Зараз бачимо переміщення частини російських військ з окупованих територій. Зокрема, фіксувався їх рух з Бердянська, Краматорського напрямку, з Вугледарського – на північ України, у Харківську область. Не знаємо, це для посилення наступального потенціалу РФ, підкріплення чи щось вони там мають інше за мету. Важко поки що говорити.
Велика інтрига зараз на півночі, це – Агрегатний завод, Харківська область, де кілька сотень росіян затиснуті. Наші військові не дають заблокованим вийти, не дозволяють іншим російським частинам підійти. Ворог туди тільки уночі може скидати з безпілотників воду та провізію.
Маємо зменшення обстрілів Харкова
– Після того, як Україні частково дозволили завдавати удари по території РФ, усі чекали масштабних операцій нашої армії, але наразі бачимо лише точкові удари. Це зумовлено відсутністю кількості зброї чи все-таки потужними силами росіян?
– Все в комплексі. Так розумію, що є якісь параметри ворожих цілей, які можна атакувати. Хоча в перші дні після отримання дозволів повідомлялося про масовані атаки – і українці, і росіяни інформували – однак фото- чи відеофіксацій ми не бачили.
Можливо пізніше, за кілька тижнів, усе відчуємо. Наразі є перший результат – зменшення кількості обстрілів Харкова і Харківської області з боку РФ з допомогою систем залпового вогню, артилерійських систем чи С-300. Виглядає на те, що нам вдалося частково їх відігнати від державної кордону.
Саміт миру – підґрунтя до чогось більшого
– Завершився Глобальний саміт миру, за яким усі уважно стежили. Наші партнери підтримали спільне комюніке, яке засудило загарбницькі дії Росії. Чи матиме результат цього саміту реальний вплив на протистояння України з РФ? Чи це лише підґрунтя до можливих майбутніх переговорів між країнами?
– Взагалі не буде мати. Нам приємно, що 80 країн з 92 підтримали нас, підписали комюніке. Відмовилися від цього: Мексика, Таїланд, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Вірменія, якщо не помиляюся. Різні підстави, обставини. Це якраз привід нашому дипломатичного корпусу попрацювати; є спроможності, як зацікавити ці країни, з’ясувати їхню позицію.
Але це не спрацює. Немає в світі великої реєстратури, куди можна принести всі ці підписи і таким чином Путін зупинить війну. Для нього це взагалі нічого не означає.
Правильно кажете, це може стати підґрунтям, аби почати щось більш суттєве, ґрунтовне. На цьому саміті розмова йшла про: звільнення полонених – обмін всіх на всіх, повернення цивільних, які захоплені, зокрема, українських дітей, продовольчу і ядерну безпеку. Такі моменти, про які особливо не подискутуєш. Безпрограшний варіант, навіть Угорщина, Словаччина це підписали. Або ж до них знайшли відповідний підхід.
З Кримом якась ідея-фікс
– Іноземні аналітичні портали вважають, що завершення війни з Росією можливе після деокупації Криму. Чи погоджуєтесь з такою думкою? І чому поразка РФ в Криму може мати такий серйозний ефект?
– З Кримом це якась ідея-фікс. Розумію, з нього все почалося. Це як вхід і одночасно вихід з лабіринту. Але якими силами його визволяти? Не йдеться про те, що у нас є угруповання 500 мільйонів військовослужбовців, десятки тисяч одиниць техніки. У нас питання зараз стоїть стримати росіян від просування, викинути їх з Харківської області.
Нам озброєння дають рівно стільки, щоб ми могли їх стримати. Авіації поки не має. Це питання гальмується: десь штучно, десь є об’єктивні фактори. Згадайте, спочатку вони мали бути у 2023, на початку 2024, потім – залізобетонно після Пасхи. Так можна заплющити очі і вже серпень, День Незалежності.
Розмовляла Уляна Лаврик
