Головне за день

150 танків «Leopard», винищувачі МіГ–29, зенітно-ракетні комплекси Nasams, боєприпаси… Це – не повний перелік військової техніки та озброєння, які Україна отримає за результатами Ремштайн-10. Усе це – вкрай необхідне для підготовки та проведення майбутнього контрнаступу.

А от чи стане збиття американського безпілотника, що відбулося напередодні зустрічі, приводом, аби дати Україні винищувачі?..

Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» говоримо з військовим експертом Денисом Поповичем.

Відеоверсія розмови – тут.

– Чому Бахмут є таким важливим для ворога?

– Якби вони захопили Бахмут, то могли б звітувати про певні успіхи зимового наступу, анонсованого раніше. Там сконцентровано великі зусилля. Ведуться позиційні бої на ділянці Сватове – Кремінна. Також відомо про наступ на Вугледар. Однак знаємо, чим цей наступ закінчився.

Бахмут це – місто, де ми намагаємося стримати російські війська, змусити їх сконцентрувати там якомога більше сил, щоб відтягнути ці сили з інших ділянок фронту та провести на них контрнаступ. Говорячи про контрнаступ, частіше згадують Південний напрямок. Але це не обов’язково має бути Мелітополь або Запорізька область. Це може відбутися там, де ворог найменше очікує.

Бахмут – під загрозою оточення, але не в оточенні

– Якою є ситуація довкола Бахмута зараз?

– Зміни – мінімальні. Однак ворог не полишає спроб захопити місто. Він намагається оточити його і з Півдня, і з Півночі. Їм вдалося зайти до східної частини Бахмута, до річки Бахмутка, що розділяє місто фактично навпіл. Тому бої – і в північній, і в південній і, навіть, у західній частині населеного пункту. Адже просуваючись на захід, вони можуть створити більшу загрозу на єдиній трасі Часів Яр по якій ми намагаємося постачати все необхідне.

Проте відповідні завдання поставлено. Місто тримається.

– Тобто ми не говоримо про загрозу повного оточення?

– Місто під загрозою оточення, але не в оточенні. Загрозу оточення не варто відкидати, але зараз цього немає.

– Ворог значно зменшив кількість штурмових дій. Це свідчить про «снарядний голод» у росіян чи вони справді кинули всі сили на Бахмут, зменшивши кількість обстрілів на інших напрямках?

– Снарядів дійсно менше. До прикладу, якщо раніше по Сєвєродонецьку випускалося 40–60 тисяч снарядів на добу, то зараз це 15–20 тисяч снарядів. Але оскільки основні зусилля зосереджені на Бахмуті, то ворог скеровує туди більшість запасів. Відтак на інших ділянках, у порівнянні з Бахмутом, трохи спокійніше.

Чи готові ми до контрнаступу, покаже сам контрнаступ

– За інформацією «The Washington Post», у цій війні вбито і поранено 120 тисяч українських захисників. Втрати окупантів, за їхніми даними, становлять 200 тисяч осіб. Чи відповідають оприлюднені цифри дійсності?

– Коментарі щодо кількості втрат варто залишити офіційним джерелам. А оскільки наразі ми цю інформацію не озвучуємо, то будемо дотримуватися цих правил.

У матеріалі цього видання подано декілька джерел. Хтось каже одне, а хтось – інше. Таким чином робляться висновки про те, що ми не готові до контрнаступу. Дійсно, у порівнянні з початком повномасштабного вторгнення відбулося певне розмиття кадрової української армії. Ми несемо втрати, проводиться мобілізація. У зв’язку з цими факторам розмилася кадрова армія.

Чи готові ми до контрнаступу, покаже сам контрнаступ. Дочекаймося його початку і закінчення. До того ж не забуваймо, що триває його підготовка, зокрема за кордоном. Тому будь-які висновки є передчасними.

– Наскільки визначальними для контрнаступу є погодні умови?

– Настане весна і ґрунт підсохне. На відміну від теплої зими. Адже у нас не було сильних морозів, які б скували землю і дали можливість просуватися важкій бронетехніці.

МіГ–29: і для прикриття, і для контрнаступу

– Наші партнери, зокрема Польща, заявила, що ми отримаємо винищувачі МіГ–29. Вони потрібні для прикриття контрнаступу чи як протиракетна, протиповітряна оборона?

– І для того, й для іншого. Вони потрібні і для прикриття наземних об’єктів під час ракетних ударів ворога, і для прикриття контрнаступальних дій.

– Чи достатньо у нас боєприпасів відповідної номенклатури, які б сприяли максимальній ефективності МіГ–29?

– Важко сказати, скільки зараз є ракет, оскільки це – засекречена інформація. Основне озброєння літака МіГ–29 це – авіаційна ракета Р–27, із дальністю дії 50–60 км. Наші західні партнери стверджують, що цей літак може бути переозброєний на американську ракету AMRAAM, із дальністю дії до 180 км. Є певні технічні моменти, тому поки що зарано говорити про те, наскільки цей проєкт з переобладнання буде успішним.

Наслідком збиття БпЛА США може стати військове підсилення України

– Російський літак Су–27 збив американський розвідувально-ударний безпілотник. Чимало експертів зауважують, що сталося це напередодні візиту Сі Цзіньпіна. Навіщо росіяни це зробили?

– Важливо, що це сталося також і напередодні чергового Рамштайну. Росіяни хотіли довести, що простір над Кримом і над Чорним морем є повітряним простором РФ. Вони вважають Крим своїм. А американці дотримуються міжнародно визнаної позиції, що Крим є територією України. За їхніми словами, вони діяли в міжнародному повітряному просторі і нічого не порушували. Ця несумісність поглядів і призвела до збиття американського безпілотника.

Не думаю, що це призведе до прямого конфлікту між США та РФ. Але наслідки можуть бути, зокрема у підсиленні військової підтримки України.

– Чи може це бути приводом, щоб дати Україні винищувачі?

– Вони ж навчають і тестують наших пілотів. А це відбувається не просто так, а для чогось. Немає сенсу навчати людей, якщо в проєкті немає передачі тих озброєнь, на яких вони навчаються. Тому можна розраховувати на передачу винищувачів. Однак, на мою думку, це – середньострокова перспектива.

– Ви також згадали про черговий Рамштайн. На що ми можемо розраховувати?

– Ми бачимо попередні підсумки. Йдеться про збільшення танкової коаліції, передачу танків, броньованої техніки, зенітно-ракетних комплексів Nasams, боєприпасів. Це – те, що нам потрібно. Коли ми будемо вести контрнаступ, розхід боєприпасів збільшиться і вони будуть вкрай необхідними.

Розмовляла Ніна Сукач

Записала Олеся Когутич