Головне за день

На Львівщині взялися реформувати систему шкільного харчування. Відповідну стратегію уже розробляють у Департаменті освіти і науки Львівської ОВА. Одна з її цілей зробити так, щоб учні свідомо обирали овочі і розуміли принципи здорового харчування. Що нового очікує на шкільні їдальні у 2024, у чому полягає Стратегія реформування шкільного харчування та яким чином вона впроваджується, ким вона фінансується та які продукти перейдуть до розряду заборонених у школах – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» головний спеціаліст Департаменту освіти і науки ЛОВА Леся Босак та керівник Національної асоціації громадського харчування та проєктного Офісу реформи шкільного харчування Орест Степаняк.

Відеоверсія розмови – тут.

Стратегія опрацьована з громадами

– На Львівщині розробляють Стратегію реформування шкільного харчування. Що саме має змінитися?

Леся Босак: 27 жовтня Уряд затвердив Стратегію реформування шкільного харчування на 2024-2027 роки. Мета її дуже проста – змінити звички наших дітей щодо споживання їжі. Ця реформа на часі, бо здоров’я школяра це один з основних компонентів, аби дитина могла добре засвоювати навчальну програму, була активною та розвивалася фізично.

Тому Департамент освіти і науки ЛОВА працює відповідно до цієї стратегії і ми вже на фінальному етапі. Вона опрацьована з громадами, враховані  їхні пропозиції. Ця стратегія вже частково працює з 2020 року, бо реформа шкільного харчування стартувала ще тоді, а зараз – її наступна фаза.

В деяких країнах ЄС питання харчування на нижчому рівні

– Пане Оресте, конкретизуйте – як усе це має виглядати?

Орест Степаняк: Зроблено багато. Якщо подивимося на стан харчоблоків, кухонь і обідніх залів українських шкіл, то вони змінилися за цей час. Відремонтовано та оновлено багато устаткування. Це робиться десь більшими, а десь – меншими кроками, але це відбувається. Йдеться про харчування пільгових категорій, учнів перших-четвертих класів. Маємо підтримку цієї ініціативи на усіх рівнях.

Україна вступила в коаліцію Організації Об’єднаних Націй щодо харчування дітей у закладах освіти (School Meals Coalition) і нині ми не лише отримуємо інформацію, але вже й самі маємо чим поділитися. Наголошу, в деяких розвинутих країнах Європейського Союзу і не тільки, питання харчування є на значно нижчому рівні. Там немає обов’язкового забезпечення дітей в закладах освіти. Діти харчуються канапками, які взяли з собою з дому, а це негативно впливає на їхнє здоров’я.

Якщо подивитися на нашу стратегію реформи, то це рівний доступ до якісного харчування для усіх діточок. Від шкіл великих міст, де працюють потужні надавачі послуг кейтерингові компанії, до – сільських громад. Механізми реформи саме створюють цю рівність.

Чотири цілі стратегії реформи харчування

– Є багато школярів, які не переносять лактозу та мають алергії. Такі діти потребують відповідного набору продуктів та дієти. Чи для них передбачено окреме харчування?

– Так. Але спочатку давайте розберемо, чим є ця національна стратегія. Це, в першу чергу, глибинний документ, який складається з чотирьох цілей. Перша – це спроможність органів місцевого самоврядування щодо реалізації цієї стратегії як фінансово, так і інституційно. Щодо фінансової спроможності, то ми залучаємо кошти від міжнародних донорів, у тому числі Всесвітньої продовольчої програми в Україні, яка співфінансує організацію харчування для перших-четвертих класів. Використовуються такі інфраструктурні проєкти, як фабрики-кухні, які фінансуються благодійними проєктами, зокрема коштом мецената Говарда Баффета. Задіюється і багато інших програм, Європейський інвестиційний банк, тощо. Однак, крім фінансової потрібна спроможність інституційна. Це розуміння, вміння і навички, яким чином організувати таке харчування. І тут у нас наступна ціль стратегії – це модернізація інфраструктури. Тут маємо абсолютно різні моделі. Бо у нас є школи, в яких навчається по 1500 дітей, а є – малокомплектні, де їх лише 30. А технологічні моделі (можливість доставки їжі від однієї школи до іншої або приготування її у великій фабриці-кухні і потім доставка її до інших закладів освіти) дає можливість покрити усю мережу. Тоді ці інвестиції є більш ефективними.

Третя – це кадровий потенціал – кухарі, які багато років працюють в українських школах, але вже давно не отримували підвищення кваліфікації. Сьогодні в кожній області на базі закладів професійно-технічної освіти створюються, так звані кулінарні хаби, які займаються цим. Четвертою ціллю є комунікація. Адже дуже складно змінити ті чи інші харчові звички дитини. Тому необхідна комунікація на усіх рівнях – від національного до локального в кожній школі: вчитель, директор школи, батьки. Ця постійна робота дає результат.

Щодо меню – в межах реформи, крім оновленої нормативної бази, великої кількості нових стандартів, є ще 305-та постанова, на якій основі розробляються їх велика кількість. Міністерство освіти працює над своїм меню, його розробляє й кожна громада. Це стосується безлактозного та іншого харчування, якого потребують діти з особливими харчовими потребами. Працюємо над цим, це серйозний виклик та значна кількість громад його вже подолала.

Потрібно врахувати те, що реформа шкільного харчування – це, в першу чергу, про громади. Прийнята стратегія, розроблена велика кількість документів, але реалізовувати її мають на місцях.

Приватні підприємці забезпечують їжею 23 навчальні і 10 дошкільних закладів

– В Городоцькій громаді відкрили, так звану опорну кухню. Пані Лесю, як вона працює?

Леся Босак: Городоцька громада вже другий рік працює в такому режимі. На базі двох навчальних закладів (середньої школи №5 і Братковицької школи) створені опорні кухні.

У чому полягає їх робота? У громаді є 23 заклади загальної середньої освіти і на базі цих двох шкіл, приватні підприємці забезпечують їх та ще10 дошкільних закладів при школах харчуванням. Опорна кухня – це та модель, коли приготуванням їжі займаються не обов’язково працівники школи, а приватні підприємці, які надають свої послуги закладам освіти, які є у громаді. Це позитивний досвід.

Мали семінар з керівниками відділів освіти громад та райадміністрацій, після якої усі побачили, як усе це відбувається. Скуштували й страви, які там готуються. Усе було корисним і смачним. Крім цього, такий метод здешевлює вартість їжі, комплексний обід для дітей старшої школи вартує 45 гривень, а для дошкільнят – 55.

– А що саме там дають їсти дітям?

– Тоді був український борщ, картопля з куркою і салат з кисломолочним сиром та овочами. Відзначу, що зараз збільшився асортимент кисломолочних продуктів.

У школах не буде продуктів з високим ступенем обробки

– А яких продуктів харчування у школах вже не буде?

Орест Степаняк: Однозначно з високим ступенем обробки: газованих солодких вод, копченостей, різноманітних ковбас, картопляних чіпсів… Вони заборонені тією ж 305-ю постановою.

Дитина повинна споживати певний об’єм кисломолочних продуктів, нині це може бути йогурт або кисломолочний сир в салаті, завтра – запіканка, сирники чи десерт, післязавтра – сир в іншій страві. У нас немає завдання кормити дітей виключно броколі. Є баланс білків, жирів і вуглеводів, якого дотримуються під час приготування їжі для дітей, а страви можуть бути різноманітними.

Меню має бути погоджено регіональним відділом Держпродспоживслужби. Тож будь-який надавач послуг – чи це приватний підприємець, чи комунальне підприємство, має розробити і погодити. Його дотримання можуть контролювати навіть батьки та діти.

Я об’їздив сотні закладів освіти і ще не бачив жодного меню, у якому були б виключно овочі. Продукти є різноманітні і обов’язково – м’ясо. Коли у соцмережах розганяються хайпові історії про те, що у школах стовідсоткова заборона цукру або немає випічки – це нісенітниця.

Хлібобулочні вироби є, усе смачне, просто є певний ліміт на використання в них зайвого цукру. Харчування має бути безпечним і корисним.

Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан