Головне за день

На усіх рівнях в Україні зараз активно обговорюється закон про мобілізацію. Наразі його відправили на доопрацювання. Що у цьому законі має бути найголовнішим, хто і як зараз розгойдує суспільство навколо мобілізації, чи може ворог розпочати новий наступ під Харковом та що відбувається у Бєлгороді – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовослужбовець ЗСУ, експерт з нацбезпеки Іван Варченко.

Відеоверсія розмови – тут.  

Результативним бійцем є лише мотивована людина

– Зараз багато розмов щодо законопроєкту про мобілізацію, які, на вашу думку, норми дійсно повинні бути у цьому документі?

– Не хотів би долучатися до політизованої дискусії, бо цим є кому зайнятися. А от, що вважаю вартим уваги, це те, щоб будь-яка законодавча ініціатива, яка стосується мобілізації, має спрямовуватися на прихід до війська людей, здатних допомогти нашим захисникам на фронті, а особливо тим, хто воює вже тривалий час. Вони мають забезпечити ротацію і відпочинок для бійців, які тривалий час на передовій. А також, щоб можна було сформувати резерви для майбутніх наступальних дій, і, звичайно ж, компенсації втрат.

Чого дійсно не варто робити, то це уподібнюватися до ворога і закладати у закон ті норми, коли доведеться працювати з невмотивованими людьми. Переконаний, що сильною одиницею у ЗСУ буде лише та людина, яка усвідомлює, чого вона сюди прийшла, розуміє свою місію і є мотивованою. А причини для мотивації мусимо знаходити. Вони можуть бути економічного і соціального плану, йдеться про захищеність родини, соціальний імідж людини і такого високого рівня – як можливість долучитися до захисту своєї Батьківщини, залишити свій слід у історії…

Мають бути аргументи, щоб чоловіки самі прийшли в ТЦК

– Разом з тим, відбувається розгойдування ситуації навколо мобілізації і це не без участі спецслужб РФ. Є безліч відео, у яких юристи і блогери розповідають, як потрібно «правильно» спілкуватися з ТЦК, як уникнути мобілізації. В основному такі речі пропагують ті ж блогери, що займалися антивакцинаторством.

– Так, це дискредитація служби в Силах оборони України, захисту своєї Батьківщини. Це те, за що охоче хапається наш ворог та допомагає і з майданчиками та аргументами для розповсюдження, і головне – з оплесками. Здорове, адекватне суспільство має розуміти, де закінчується хайп, можливості дискусії, а де – те, що шкодить Україні. Важливо побачити цю межу і зупинити того, хто шкодить країні, – у цьому якраз зрілість суспільства.

Зрозуміло, що дискусія може бути і буде дуже складною. Однак головний аргумент – захистити Україну у збройній боротьбі, тому маємо думати, як це зробити ефективніше і краще. Тоді у цю піраміду вкладається і те, що люди, які здатні заробляти, створювати важливий для оборони продукт, ресурси – можуть бути значно ефективнішими в тилу.

Щодо мотивованих людей для фронту, то їх не ловити в торгівельних центрах потрібно, а знайти, якими саме словами підняти їх з диванів та змусити їхніх дружин не ховати чоловіків від ТЦК.  Мають бути аргументи, щоб ці чоловіки самі прийшли на мобілізаційні пункти.

– Зараз спостерігаємо ще одну небезпечну тенденцію – росіяни вдало маніпулюють з фактором зневіри. Буцім, світ уже Україні не допомагає, контрнаступ не вдався… Тут, до речі, винні і лідери громадської думки та ЗМІ. Які зараз повинні бути дії, аби зберегти єдність, віру в перемогу?

– Говорячи, роблячи якусь дію, вчинок, а особливо публічно, слід завжди зважувати, чи це на користь нашій боротьбі і перемозі, а чи не працює на ворога. Лише тоді ми усі і кожен будемо сильнішими. А необхідні для цього аргументи кожен знайде в залежності від свого професійного і життєвого досвіду.

Питання не в тому, що РФ планує, а в тім – чи даємо їм це реалізувати

– За інформацією The Telegraph росіяни готуються розпочати новий наступ на Куп’янськ та прилеглі території. Чи реально це з огляду на те, що ворог штурмує Авдіївку, а також змушений тримати оборону на лівому березі Херсонщини?

– Цілком. Не потрібно легковажити стосовно того, що може запланувати ворог. Окупаційне командування все ще має рожеві мрії, як здійснить успішний наступ і в черговий раз «візьме Берлін». Задля здійснення цих божевільних цілей вони готові класти десятки тисяч своїх бійців. Тому питання не в тому, що вони планують, а в тім – чи дамо їм це реалізувати.

А щодо не емоційних, а раціональних речей, то військові послуговуються такою термінологією, як формування ударних угруповань. Розуміємо, що ворог їх концентрує на Лимансько-Куп’янському, Бахмутському, Авдіївському напрямках та на Запоріжжі. Також росіяни змушені зараз перекидати значну частину своїх сил на Херсонський напрямок, бо розуміють, що там формується плацдарм для подальших наступальних дій. Це виглядає, як латання дір, однак у них багато живої сили, старої техніки, яку їм вдалося завести.  Однак наша розвідка інформує, що ударних угруповань, які здатні прорвати українську оборону, у ворога наразі не має. Вони не можуть підтягнути одночасно багато сил, при цьому оголити інші ділянки фронту.

Хоча це не означає, що нашим бійцям легко. Ми зараз скрізь, на усіх ділянках фронту, стримуємо російські наступальні дії. У передчутті російських виборів, що наближаються, Путін, звичайно ж, буде гнати «на убій» своїх солдатів.

Ми готові до того, що ця зима буде складною, тим більше, що наші партнери ще перебувають у ситуації внутрішніх дискусій і розгойдувань. Хоча я ні на хвилину не сумніваюся, що рішення фінансування і забезпечення ресурсами України таки будуть прийняті. Цивілізований світ не викине білого прапора перед РФ.

Аеродроми і майданчики РФ з пусковим установками ховаються за Бєлгородом

– Щодо подій у Бєлгороді та роботи ППО РФ, яка більше нагадує обстріли свого ж міста, – як вважаєте, це робиться,  аби активніше мобілізувати населення до виборів Путіна?

– Насправді, аеродроми і майданчики з пусковим установками, з яких здійснюються обстріли України (зокрема, вони працюють по Харкову) розташовуються за Бєлгородом. Вони ховаються за спинами мешканців міста. Військові і політики в РФ це добре знають, а бєлгородцям ж розповідають будь-що, крім правди. Саме тому над Бєлгородом таке відбувається. На російські пускові установки та аеродроми, звісно ж летять українські засоби, які їх знищують. А над містом працює  російська ППО, загрожуючи безпосередньо життю своїх же громадян. Але така вже природа тоталітарного режиму, якому наплювати на своїх людей.

Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан