Головне за день

До повномасштабного вторгнення у колекції Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка налічувалося близько 14000 музейних предметів. Росіяни викрали більше 10000 експонатів, а це – більше 80%.

І у Львові, що внесене до списку міст ЮНЕСКО, окупанти, не маючи змоги вивезти, пошкодили та знищили цілу низку об’єктів, зокрема пам’ятки на вулиці Стрийській, Львівський національний аграрний університет в Дублянах, Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Білогорщі.

Чи вдасться повернути викрадені культурні скарби і захистити ті, що залишилися? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіли Ганна Скрипка, головний зберігач фондів Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка та Лілія Онищенко, радниця міського голови Львова з питань збереження культурної спадщини.

Відеоверсія розмови – тут.

Ворогу нас видали колишні співробітники

– Коли Херсон перебував під окупацією, росіяни нещадно розграбовували музейні скарби, зокрема музейні фонди у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка. Як це відбувалося?

– Ганна Скрипка: Наше місто розташоване близько до кордону з тимчасово окупованим Кримом, тому дуже швидко зазнало тих негараздів, які несе зі собою війна. Коли місто захопили росіяни, наш музей, як і всі установи міста, опинився в окупації. Нам допомогло те, що в цей час будівля була зачинена на реставрацію, відповідно до урядової програми, ініційованої президентом України «Велике будівництво». Експозиційні зали були демонтовані, у деяких не було стелі та підлоги.

Коли окупанти зайшли в місто, то насамперед вибирали будинки, які можна було б використовувати за військовим призначенням. Оглядали і наш музей, але, на щастя, визнали його непридатним. Для них ми вигадали легенду: оскільки музей зачинений на реставрацію, то жодних цінних експонатів у ньому немає. Нам вдалося підтримувати її протягом 5 місяців. Якби не внутрішні колаборанти,  котрі пішли на співпрацю з росіянами, думаю, ми б могли протриматися аж до звільнення. На жаль, нас зрадили наші колишні співробітники. 19 липня 2022 року вони запустили в музей росіян, котрі протягом наступних двох місяців вважали себе господарями. Навіть почали готувати документацію, аби передати музей Росії. У жовтні, відчуваючи наближення українських військ, російська влада дала наказ вивезти з музею усі цінні речі. Мені було нестерпно дивитися на те, як вони виймали із рам полотна видатних художників XVIII-XX століття і переносили у вантажівки.        

– Чи можете відстежити, де зараз зберігаються пам’ятки із вашого музею?

– Ганна Скрипка: У нас є фото, відеозаписи, а також матеріали, передані людьми (з міркувань безпеки прізвища не вказані), котрі працюють в Центральному музеї Тавриди, в окупованому Криму. Саме у цьому музеї і зберігаються зараз наші експонати. Ці люди надали нам докази, як наші музейні предмети вивантажувалися у музеї Тавриди. На усіх предметах стоять наші інвентарні номери. Лицева сторона – безпосередньо робота, що зберігалася у нашому музеї. Це допомагає нам ідентифікувати наші твори. Також доказом того, що це – власність нашого херсонського музею є інформація, збережена на цифрових носіях, які ми встигли заховати до приходу окупантів.

Львівські реставратори стежать за кожною пам’яткою міста

– До списку ЮНЕСКО міст і пам’яток, що перебувають під загрозою, внесено Софіївський собор, Києво-Печерську лавру, а також історичний центр Одеси та Львова. Чому вирішили внести саме ці локації та об’єкти?

– Лілія Онищенко: Згадані об’єкти були внесені вже під час війни. Це означає, що нищення або пошкодження цих об’єктів, вважатиметься військовим злочином. Згідно з документом, ці три міста, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО є під загрозою, незалежно від того, де вони розташовані. Бачимо як страждає Одеса. У місті вже пошкоджено і знищено 120 пам’яток, зокрема тих, що внесені до світової спадщини ЮНЕСКО. І це – злочин проти людства, оскільки усі ці пам’ятки є набутком людства. 

– У Львові багато архітектурних пам’яток мають зовнішній захист. Відтак ми не можемо їх побачити. Чи не шкодить цей захист самим об’єктам?

– Лілія Онищенко: Ми робили це у березні-квітні 2022 року. У нас не було досвіду виконання таких робіт. Нам потрібно було консультуватися з людьми, котрі мають подібний досвід, однак їх у світі не так вже й багато. Ми говорили з тими, хто був у Сирії, в місті Алеппо. Вони нам порадили використати деякі конструкції, які у випадку вибухової хвилі не дадуть пам’ятці розлетітися у різні боки, а допоможуть зберегти її частини. У центрі Львова – багато загорнутих пам’яток. Вони замотані фахівцями. Реставратори зробили все, щоб пам’ятки могли дихати. Насамперед вони закриті паропроникною плівкою, довкола них – конструкції, які б зберегли пам’ятку у разі падіння.

Коли ми це робили, то не знали чи це буде два тижні, чи два місяці. Ніхто не сподівався, що це триватиме два роки або й довше. Відтак наші реставратори пильно стежать за кожною пам’яткою. Зрештою, не всі вони накриті і заховані. Чимало пам’яток перенесено з укриттів на свої місця.

Росіяни вивезли із херсонського музею більше 80% експонатів

– Пані Ганно, чи вдалося повернути у Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка хоч якісь експонати, вивезені окупантами?

– Ганна Скрипка: Ми розробили план дій. Колектив музею оформив подання до судових установ, правозахисних органів України. Відкрито кримінальні провадження в СБУ та Генеральній прокуратурі. Також співпрацюємо із міжнародними органами, що займаються розшуком предметів, викрадених під час воєнних дій, зокрема з Інтерполом. Також до нас приїжджали представники ЮНЕСКО.

Зараз ми готуємо додаток до подання, а саме детальний опис кожного предмета. До повномасштабного вторгнення у колекції нашого музею нараховувалося близько 14000 музейних предметів. Росіяни викрали більше 10000 музейних експонатів, а це – більше 80%. Зараз ми повинні на кожен викрадений предмет оформити формуляр у якому буде детальний опис роботи. Це робиться для того, аби працівники на митницях могли ідентифікувати їх під час незаконного перетину кордону.

Ми ідентифікували вже більше 100 робіт. На кожну оформляємо документ. Відомо точно, що вони перевезені у Центральний музей Тавриди, у Сімферополь.     

– На вашу думку, яка основна мета такого варварського грабунку?

– Ганна Скрипка: Росіяни переконані, що Південь України має виключно російське коріння. Вони усіляко намагаються це довести. Під час окупації нав’язували свою точку зору про те, що ці землі – південноросійські. Але насправді ми знаємо, що є нащадками козаків. Тим паче, що козаки розташовувалися на Дніпрі, в Олешках. Це – прабатьківщина тих херсонців, котрі себе люблять і поважають.

Думаю, розкрадання і вилучення усіх предметів, пов’язаних з історією міста Херсон, з історією України, з історіями тих художників, яких вони хочуть привласнити, зокрема Івана Айвазовського, Миколу Пимоненка є доказом того, що ми знаємо свою історію. Задача росіян – забрати усі речові докази, які вказують на те, що ми не схожі на них, що маємо більшу та глибшу історію і свою ідентичність, яка тягнеться від Трипілля.

У Львові є дуже багато пам’яток, що потребують захисту

– Які є проблеми зі збереженням архітектурних пам’яток Львова?

– Лілія Онищенко: У порівнянні з довоєнним періодом, ми маємо обмеження щодо проведення реставраційних робіт. Водночас маємо можливість більше працювати із нашими міжнародними партнерами. Вони розуміють ситуацію і надають нам більшу допомогу. Зокрема, це стосувалося пошкоджених пам’яток на вулиці Стрийській, Львівського національного аграрного університету в Дублянах, Музею генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Білогорщі. Співпрацюємо з різноманітними міжнародними фондами, а також з ЮНЕСКО. Це ті організації на які можемо опиратися і які допомагають коштами.

У Львові є дуже багато пам’яток. Захистити їх міг би хіба купол про який давно просимо. Розуміємо, що зараз це – малоймовірно, тож намагаємося зберегти те, що можемо зберегти. Звісно, ми не закриємо великі об’єкти, але всі цінні малі об’єкти або зберігаємо в укриттях, або захищаємо на випадок руйнувань, які вже були у Львові.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич