Головне за день

У зверненнях наших міжнародних партнерів усе частіше чуємо рекомендації щодо необхідності розширення мобілізації та прискорення контрнаступу. Зокрема, ексміністр оборони Великої Британії Бен Воллес публічно порадив президентові України переоцінити масштаби мобілізації у нашій країні. Чи варто нам дослухатися до цих порад, як відбувається мобілізація в РФ та чи дійсно ворог втікає з Токмаку – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

Відеоверсія розмови – тут.

Мобілізація в Україні триває не припиняючись з 24 лютого 2022

– На вашу думку, чи варто прислухатися до порад наших міжнародних партнерів і посилити мобілізацію в Україні?

– Я би теж порадив нашим союзникам замість того, щоб вказувати у якому віці і яку категорію призивати, почати надавати якнайбільше зброї. А зі своїм мобілізаційним ресурсом ми самі розберемося і визначимо кого, куди і яку вікову категорію, в які підрозділи скеровувати та які завдання виконувати.

Оскільки 24 лютого 2022 року в Україні оголошено військовий стан, то мобілізація триває не припиняючись, і на цьому чомусь дуже спекулюють політики, називаючи якісь хвилі, етапи, збільшення-зменшення. Також у нас пройшов перше і друге читання законопроєкт про те, щоби знизити призовний вік з 27 до 25 років. Зараз він на розгляді у президента, думаю він його підпише.

Щодо мобілізації в РФ, то там зараз працюють по кількох напрямках. Основний контингент, який вони змушують підписувати контракти, – це мігранти, ті кого натуралізували на громадянство РФ, бо їхня база даних найповніша. Друга категорія – це призвані строковики, з урахуванням того, що в Росії внесено зміни у законодавство і тепер вони можуть підписувати контракт через місяць після призову. Зрозуміло, що це дає росіянам можливість працювати циклічно, бо призивають щораз нових. Тим більше, що на строкову службу вони запланували восени зібрати 130-150 тисяч. І третя категорія – ув’язнені, ті, кого затримали та різні боржники: за несплату аліментів, кредити, іпотеку. Окрім того, росіяни з адмінстягненнями, і їм погрожують криміналом. Також в РФ періодично оголошують навчальні безтермінові збори для так званих «козачків» – людей, яких вони чомусь вважають резервістами. Їх теж потім кидають на фронт.

Ініціатива за нами

– Координатор Ради нацбезпеки США Джон Кірбі заявив, що «час не на нашому боці». Маємо 6-8 тижнів хорошої погоди, а далі ситуація буде розгортатися у несприятливому напрямку «як для нас, так і для ворога». Чого саме від нас очікують США і якщо нам не вдасться виправдати їхніх сподівань, то що далі? Нас схилятимуть до перемовин?

– Перш за усе, маємо виправдати свої сподівання та наших близьких і рідних. Завжди мав внутрішній спротив щодо якихось зовнішніх порад, якщо вони не підтверджені матеріальними речами – зброєю чи технікою.

У плані того, чи сповільниться наш контрнаступ чи він збільшиться, то усе залежить від того, які плани у Ставки верховного головнокомандувача і Генштабу. Окрім того, що більше нам нададуть європейської чи американської техніки з сучасним оснащенням, далекобійне озброєння з тепловізорними прицілами та автоматикою, яка в рази перевищує російську, тим менше будемо залежати як від погоди та від довгих зимових ночей.

Загалом військова техніка є всюдихідною, бо кожна пора року завжди диктує певні умови. Ми вже воюємо півтора року, пройшли усі сезони і очікувати на якісь сповільнення з нашого боку не вартує. Правильніше говорити про те готові чи не готові ми зупинитися. На даному етапі ми рухаємося далі. Тим паче, ініціатива за нами.

Токмак – лише один з етапів

– Міській голова окупованого Мелітополя Іван Федоров розповів, що росіяни почали вивозити з Токмака так звані «органи влади» та свої сім’ї. Перед цим російські «воєнкори» писали, що їхнє командування думає про «жест доброї волі» у цьому місті. Це вони справді відступатимуть, чи це спроба заманити ЗСУ у пастку?

– Це спроба ворога зберегти не тільки «органи влади», а й органи загалом. Рішення щодо Токмаку прийматиметься на рівні наших Генштабу, Головнокомандувача та командувачів напрямками, а не за бажанням росіян.

Займати Токмак чи обходити його з флангів – а де гарантія, що там нас ворог не чекає? А чи справді Токмак, скажімо, є нашим головним напрямком удару? А може для нас первинний напрямок на Бердянськ?

Те, що вони втікають – це добре, вимальовується черговий прорив лінії фронту, куди увірвуться наші війська. Усе реально, я впевнений що на рівні Генштабу розглядаються усі базові напрямки – Бердянський, Маріупольський, Мелітополь. Токмак – це лише один з етапів.

Усе робиться для більшого залякування цивільних

– Пане Іване, керовані авіаційні бомби стали величезною проблемою як для військових, так і для цивільних українців. Росіяни ними закидають Запоріжжя, Херсонщину, Куп’янський напрямок і так виглядає, що протидії їм немає…

– Проблема в тім, що вони кидають їх в значних об’ємах і їхні пуски відбуваються недалеко від лінії фронту з низьких висот. Авіація, запустивши їх, відразу ж втікає, а відповідне обладнання дозволяє КАБам маневрувати у повітрі. Звичайно, для військових вони є проблемою, але в рази більші загрози ці бомби несуть мирному населенню. Те вибухове навантаження, яке вони мають і те, що вони вдаряють по житлових масивах, усе це робиться для залякування мирних людей.

Розмовляли Віктор Біщук та Ярина Капітан

Записала Наталка Сохан