У дитячому віці чимало неврологічних станів маскуються під поведінкові або функціональні порушення. І хоча симптоми не завжди свідчать про серйозну патологію, саме невролог здатен визначити, чи потребує дитина лікування, спостереження чи просто адаптації способу життя. Щоб отримати глибоку консультацію від провідних фахівців, звертайтеся до клініки “Веселка” за посиланням https://veselka.clinic/napriamky/vuzki-spetsialisty/nevrolog/. 

Тіки: тимчасова реакція чи ознака глибшої проблеми

Тіки — це мимовільні, раптові рухи або звуки (моргання, посмикування обличчя, гримаси, покашлювання), які повторюються з певною регулярністю. Найчастіше вони вперше зʼявляються у віці 5–10 років і в багатьох випадках проходять самостійно. 

Факторів, які можуть спровокувати тіки, багато: перенесена інфекція, стрес, зміна звичної обстановки, тривалий перегляд екранів, емоційне перевантаження. Однак якщо тіки не зникають кілька місяців, посилюються або поєднуються з іншими симптомами (тривожність, навʼязливі рухи, проблеми з концентрацією), час звертатися до дитячого невролога. У таких випадках важливо виключити синдром Туретта або порушення, повʼязані з розвитком лобних зон мозку.

Порушення мовлення

Заїкання (логоневроз) — це не лише питання мовленнєвого апарату. У багатьох дітей воно має нейрогенне походження й виникає на тлі збудливості, емоційної нестійкості або незрілості певних відділів головного мозку.

Невролог оцінює не лише саму мову, а й поведінку дитини, тип нервової системи, супутні реакції. Якщо заїкання зʼявилося раптово після переляку або стресу, триває понад 3 місяці, заважає в спілкуванні — візит до лікаря показаний незалежно від віку.

У плані обстеження може знадобитися електроенцефалографія (ЕЕГ) для оцінки мозкової активності або консультація логопеда-невропатолога.

Енурез як симптом неврології

Нетримання сечі у дітей віком старше 5 років (нічне або денне) — привід для комплексного обстеження. І хоча у більшості випадків йдеться про функціональне порушення, саме дитячий невролог здатен виключити нейрогенні розлади.

Причини можуть бути різними:

• незрілість центрів контролю сечовипускання;
• наслідки перинатального ураження ЦНС;
• затримка розвитку нервової системи;
• стрес або тривожний розлад.

Перший крок — консультація, збір анамнезу, неврологічний огляд. У складніших випадках — УЗД нирок і сечового міхура, нейровізуалізація, консультація дитячого уролога.

Неврологічна симптоматика в дітей часто неочевидна. Малюк не завжди може чітко сформулювати, що його турбує, а батьки можуть сприймати симптоми як особливості характеру або вікову норму. Саме тому важливе системне спостереження з боку лікаря, який спеціалізується на розвитку нервової системи в дитячому віці.