Китай буде грати в «довгу гру». Зараз не буде особливо наполягати – Ігор Семиволос
- Понеділок, 20 березня 2023
Після землетрусу в Туреччині, шанси Ердогана перемогти у президентських виборах різко знизилися. Відтак, ситуація щодо майбутньої влади залишається неоднозначною. У той час Лукашенко активно вибудовує відносини з очільниками «осі зла», намагаючись забезпечити собі підтримку на випадок непередбачуваних ситуації. А старо-новообраний голова КНР Сі Цзіньпін їде у Москву і планує дистанційну розмову із Зеленським.
Як зміни у міжнародній політиці вплинуть на події в Україні? Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» говоримо з Ігорем Семиволосом, директором Центру близькосхідних досліджень.
Відеоверсія розмови – тут.
– За 2022 рік Туреччина стала одним із найбільших постачальників товарів до Росії. Експорт в РФ зріс з 5,8 млрд доларів до – 9,3 млрд доларів. Однак з 1 березня цього року турецька влада зупинила транзит російських товарів і товарів. З чим це пов’язане?
– «Сірий» експорт існує. Багато країн користуються цією нагодою, щоб поліпшити свої показники. Окрім Туреччини можна говорити про цілу низку країн Близького Сходу, Центральної Азії, Кавказу, Південного Кавказу. Саме завдяки цьому ми бачимо поліпшені показники товарообігу. Така проблема стала перед Європейським Союзом, оскільки ці країни відмовилися дотримуватися санкцій, посилаючись на різні обставини. До прикладу, Туреччина заявляє, що є посередником між Україною та РФ. Відповідно, цей статус дозволяєш їй мати добрі відносини з двома країнами. А в реальності це означає, що Туреччина активно співпрацює з Росією, зокрема підакцизними товарами.
Це – спрацював тиск Європейського Союзу, який дозволив ліквідувати «сірі» схеми. Думаю, з часом ми побачимо результат не лише в Туреччині, а й в інших країнах, які зловживають такою функцією.
– Після землетрусу в Туреччині постало питання про можливе перенесення виборів у цій країні. Однак Ердоган заявив, що немає наміру змінювати дату голосування. Відтак вибори повинні відбутися 14 травня. Про що це свідчить?
– Раніше передбачалося, що парламентські і президентські вибори будуть розведені в часі. Але Ердоган вирішив це все об’єднати. Прийняття цього рішення робилося з розрахунком на капіталовкладення, особливо в незахищені верстви населення. Ердоган акумулював доволі великі ресурси для того, щоб в останній момент це здійснити. Проте землетрус багато чого змінив. Якщо говорити об’єктивно, ця стратегія не спрацювала.
Ми не знаємо, наскільки турецьке суспільство спроможне відреагувати на цей землетрус. Однак, судячи з останніх опитувань, можна сказати, що лідер опозиції Кемаль Кілічдароглу, лідер Республіканської народної партії і шестірка лідерів, за певних обставин, можуть перемогти Ердогана. І це абсолютно нова для нього ситуація.
Будівельні кампанії Туреччини – у найближчому оточенні Ердогана
– Після цієї катастрофи в Туреччині розпочали пошук винних у масштабній руйнації будинків. Ми побачили певну кількість затримань, арештів, розслідувань. Чи вплине це на рейтинг Ердогана?
– Це – складна ситуація для турецької економіки. Я вже згадував про акумулювання великих сум для соціальної підтримки малозахищених верств населення. Тепер Ердогану цього явно не вистачатиме і він шукатиме підтримки в інших країнах. Чи зможуть надати таку підтримку росіяни або араби – під великим сумнівом. Єдині, хто зараз можуть допомогти Туреччині, це – США і Європа. Але й вони допомагатимуть за умови, що Туреччина, як мінімум, змінить свою зовнішню політику і діятиме згідно зі спільним інтересами країн Альянсу. Як мінімум, вирішить питання про вступ Швеції і Фінляндії в НАТО. Тобто не можна бути «трішки вагітним», просити гроші, хотіти отримати ресурси, але при цьому зберігати попередній зовнішньополітичний курс.
Зрозуміло, що Ердоган намагається використати пропаганду для того, щоб мінімізувати для себе негативні наслідки землетрусу. Тобто відвести негатив від себе, від своєї політики і людей, які його оточують, (а будівельні групи, будівельні кампанії перебувають в найближчому оточенні президента) та знайти «цапів відбувайлів». Наскільки це йому вдасться, – велике питання. Адже ми пам’ятаємо, що Ердоган прийшов до влади, використовуючи наслідки землетрусу 1999 року і критику політики тодішнього прем’єр-міністра Туреччини Деміреля. Тепер він потрапляє в таку саму ситуацію і ми, приблизно, розуміємо, що дозволи на будівництво будинків отримувалися, як мінімум, через хабарі та з величезними порушеннями. Їх давали представники правлячої партії. Тут уже стовідсотково немає на кого перевести стрілки.
Зернова угода може діяти всупереч бажанням Росії
– В зерновій угоді Туреччина була гарантом безпеки дії «зернового коридору». Чи готова вона і надалі виконувати взяті на себе зобов’язання?
– Ми вже бачили як під час попереднього демаршу росіян діяли турки та інші наші партнери. Росіяни тоді заявили, що виходять з угоди. Їх почули, однак сказали, що угода діятиме й надалі. Після цього росіяни повернулися. Росіяни й тепер прагнуть діяти таким чином, щоб ця угода перебувала під загрозою.
Для нас ця ситуація – дуже неприємна, враховуючи, що ми змушені перебувати в стані, коли свобода судноплавства і можливості постачання є проблемою. Змушені працювати у складних умовах. Однак чим далі розгортатиметься ситуація, тим більше шансів для України, що ця угода діятиме всупереч бажанням Росії. Росіянам не вдасться наполягти на своїх вимогах. Бачимо, що завдяки українській зерновій угоді ми забезпечуємо стабільність ринку продовольства на глобальному Півдні. І ігнорувати це – дуже важко.
Лукашенко підтримує живі контакти з очільниками «осі зла»
– Звісно, Туреччина зацікавлена у тому, щоб зерновий коридор працював. Це демонструє силу їхнього слова в зовнішній політиці. Хотілось би побачити таку ж силу їхнього слова в іншому аспекті міжнародної політики, що стосується візиту диктатора Лукашенка до Ірану. Як ви розцінюєте його?
– Лукашенко в цій ситуації є таким собі «аватаром» Путіна. Він намагається підтримувати живі контакти з очільниками «осі зла». Очевидно, серед тем, які обговорюються – перенесення частини виробництва військово-промислового комплексу на територію Білорусі. З іншого боку, це формує для Лукашенка зручне положення, оскільки він демонструє, що з ним рахуються, що він впливає на прийняття якихось політичних рішень. Хоча об’єктивно навряд чи може щось зробити. Але, принаймні, робить вигляд.
Окрім того, не забуваймо, що це Путін не може нікуди виїжджати. Лукашенко ж користується цією можливістю і продовжує гратися в підтримку своєї влади. До прикладу, до війни Китай активно інвестував в Білорусь і продовжує це робити. Тож відносини з Китаєм – гарантія на випадок непередбачуваних ситуацій, зокрема з боку Росії.
– Сі Цзіньпін поїде у Москву, а також дистанційно поспілкується із Зеленським, щоб проштовхнути свій «мирний план». Чого очікувати?
– Думаю, що станом на зараз китайці не будуть на цьому плані наполягати. Скоріш за все, вони намагатимуться встановити особисті контакти, аби не відчути, що їхній план не приймуть.
Тобто вони будуть працювати і грати в «довгу гру». А зараз вони нічого не будуть пропонувати.
Розмовляв Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
