Головне за день

Під час війни працівники Львівського обласного центру зайнятості самі розшукують вакансії, перевіряють інформацію, домовляються з підприємцями та надають допомогу людям, які змушені були покинути домівки, навіть без офіційного присвоєння їм статусу безробітних, чого раніше не практикувалося. Чому так відбувається, а також про те – скільки переселенців офіційно зареєструвалися у Центрі, яка робота їм пропонується та як вплине на кількість вакансій переїзд до Львова майже 100 підприємств – директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк.

Кількість людей зі статусом безробітних зменшилася удвічі

– На скільки збільшилася кількість безробітних на Львівщині з початком війни?

– Не збільшилася, а більш ніж удвічі зменшилася, порівняно з тим же періодом минулого року. З 24 лютого до нинішнього дня на Львівщині зареєструвалося трохи більше 3,4 тисяч безробітних. А за аналогічний період 2021 року їх було – 7 200 осіб. Минулого року у той самий період у нас була найвища реєстрація безробітних в Україні, оскільки через пандемію COVID-19 на Львівщину повернулося багато наших заробітчан з інших країн. Та з часом вони знову поїхали на свої попередні місця праці і до кінця минулого року ситуація стабілізувалася – ми вийшли на рівень 2019 року.

А цього року усе пояснюється тим, що з початком війни частина людей, навіть якщо й звільнилися, то у нас не реєструвалася, бо виїхали за кордон. Окрім того, ті 300 тисяч (а разом з тими, що мешкають у рідних і друзів майже пів мільйона) українців, які рятуючись від ворожої навали в’їхали в нашу область, офіційно зареєструвалося безробітними лише 326 чоловік. Усе через те, що чимало переселенців наразі не є звільненими з роботи на своїх територіях. Загалом, до нас звернулося 898 переселенців.

Скільки зараз вакансій в області та що покращить ситуацію

– Тобто вони не можуть претендувати на допомогу?

– Як безробітні – ні. Зате отримують іншу фінансову підтримку від держави, а до нас звернулися у пошуках роботи. Для цього маємо програму, яку запропонував уряд – за кожного взятого на роботу переселенця держава виплачує підприємцеві чи підприємству (крім бюджетних) 6 500 гривень компенсації протягом двох місяців з дня працевлаштування. У цьому випадку українцям, які виїхали зі своїх домівок, не обов’язково бути офіційно звільненими зі старої роботи. Тут їх наймають за договором, трудовою угодою чи за сумісництвом.

Є, також, переселенці, які просто не хочуть проходити за державними реєстрами через наш банк даних, тож ми їх працевлаштовували напряму.

– А скільки зараз є вакансій в області?

– Лише 2 400. Минулого року, у той же час, їх було 7 тисяч. Усе через те, що деякі підприємці у перші дні війни призупинили роботу своїх підприємств. Вже зараз потрохи вони починають відновлювати діяльність. Сподіваємося, вакансій збільшиться.

– А як щодо тих підприємств і фірм, що перебралися до Львівщини з інших регіонів? Чи покращать вони ситуацію з вакансіями?

– Однозначно, що так. На Львівщину переїхало 93 підприємства, це – галузі харчової, хімічної, легкої, меблевої промисловості та деревообробки, будівництва, машинобудування і металообробки. 38 з них вже працюють і запропонували нові робочі місця. Ми підтримуємо з ними контакт. Також співпрацюємо з усіма тими підприємствами, які відкриваються на наших теренах.

Працевлаштовуємо без офіційного статусу безробітного

– Чи збільшилося навантаження у роботі працівників Центру, чи є якісь зміни у наданні послуг людям?

– В багатьох випадках працюємо поза наданням статусу безробітного, як рекрути. Це для нас дещо нове. Контактуємо напряму з підприємцями і відразу ж скеровуємо до них людей. Ми ніде не фіксуємо їх, як працевлаштованих офіційно через нас. Тобто, люди до нас звертаються – ми їм шукаємо роботу і зводимо їх з працедавцями, а ті вже беруть їх до себе. І ще, оскільки підприємці менше подають нам даних про вакансії, ми шукаємо роботу на сайтах, на телеграм-каналах, перевіряємо, спілкуємося з роботодавцями і інформуємо щодо вакансій людей, які були змушені покинути свої домівки.

«Виплати здійснюємо з відставанням до двох тижнів, не більше»

– Чи немає затримки з виплатами по безробіттю і хто на них зараз може претендувати?

– Статус безробітного може отримати кожен звільнений з роботи. Виплати здійснюємо з відставанням до двох тижнів, не більше. Виплачуємо також і відшкодування єдиного соціального податку для роботодавців, що працевлаштували у себе пільгові категорії працівників.

Раніше, звільнені за власним бажанням, отримували допомогу аж з 90-го дня по звільненню, а звільненим «за угодою сторін» вона вже не нараховувалася на останні 90 днів. Зараз же, на відміну від минулого, безробітні можуть отримувати допомогу з першого ж дня реєстрації. Допомога нараховується, як і раніше, в залежності від отримуваної зарплати і стажу.

Єдине, що призупинене, то це програма на створення власного бізнесу і програма (ми тільки її починали) для малозабезпечених сімей. Їх відтермінували до закінчення війни.

– Колись, у Центрах зайнятості люди отримували скерування на навчання новій професії, на перекваліфікування. Чи є така можливість зараз?

– Так. Ця функція збереглася. На Львівщині є Центр профтехосвіти, який має 16 гостродефіцитних спеціальностей, де бажаючі отримують необхідні знання і вміння. Якщо людина має статус безробітного, її навчання оплачує Центр зайнятості. Якщо ж такого статусу немає, тоді навчання оплачується або самою людиною, або фірмою чи підприємством, на яку її беруть на роботу.

Гостродефіцитні спеціальності та як на них перекваліфікуватися

– Які спеціальності є зараз особливо затребуваними і які Центр може запропонувати?

– Гостродефіцитними є: електро-газозварювальники, монтажники санітарно-технічних систем і устаткування, слюсарі, трактористи усіх категорій, машиністи екскаваторів, водії, водії електротранспорту (трамваїв і тролейбусів), монтажники кабельних мереж, продавці, працівники торгового залу, швачки, кухарі, пекарі, кондитери, оператори автоматичних і напівавтоматичних ліній, медичні сестри. Тобто, усі ті спеціальності, в яких є нагальна потреба і ми можемо працевлаштувати. Є вакансії вчителів, лікарів, інженерів, але їх мало. Менш широкий вибір ніж до війни та ми сподіваємося, що ситуація зміниться. Бо перший шок уже минув, люди призвичаїлися до війни, набралися злості і усе активніше беруться до роботи.

Розмовляла Наталка Сохан