Головне за день

Про що свідчить збиття двох важливих для РФ літаків: А-50 дальньої радіолокаційної розвідки та Іл-22 – літаючого командного пункту, чи готують росіяни новий наступ і на яких напрямках, чи буде для нас 2024 – роком глобальної оборони, як рекомендує Білий дім, – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 років) Микола Маломуж.

Відеоверсія розмови – тут.

Путін не хоче визнати, що ЗСУ здатні збивати високотехнологічні літаки

– Окупанти чомусь вирішили, що кращою стратегією для них буде визнати, що це вони «дружнім» вогнем збили свої надважливі літаки. Навіщо?

– Путін не хоче визнавати, що ЗСУ, особливо українські системи ППО, збивають «Кинджали», «Іскандери» та російські крилаті ракети. А тим більше, знищують такі літаки РФ, які мають контролювати повітряний простір України. Їхня вартість до 500 мільйонів доларів і їх у РФ лише вісім – це потужні комплекси, які розроблялися ще в срср, вони нафаршировані дорогою радіоелектронікою, системами контролю. Повідомити, що ми збили такий потужний комплекс – це визнати, що ми стратегічно підриваємо позиції збройних сил РФ.

Знищення таких літаків – це наша операція колосального рівня і потужний негативний вплив на РФ. В Росії вибухають склади, спалахують пожежі у Москві, Санкт-Петербурзі, горять нафтобази. Є ще й інші приклади. Тому росіяни і приписали собі збиття літака, щоб не визнати поразки.

Сунак – у першому ешелоні підтримки України

– Міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс назвав теперішній час – передвоєнним, а 2024 – переломним не лише для України, а й для усього цивілізованого Західного світу. Це справді так?

– Знаю міністра закордонних справ Камерона, Сунака і міністра оборони Шаппса. Вони чітко зорієнтовані на те, щоб перемогти ворога, бо знають, що РФ агресор і порушує усі міжнародні норми. Стратегію Великої Британії бачимо на прикладі підписання угоди щодо гарантій безпеки, візиту Сунака в Україну і нарощування виробництва безпілотників.

Тероризм має бути покараний – це консенсус країн світу. Усі законодавства, кримінальні кодекси держав світу і РФ, у тому числі, чітко кваліфікують тероризм, як найважчий злочин проти людства, який має бути покараний. Тому політичне керівництво Британії, знаючи усі реальні загрози, у першому ешелоні боротьби з ворогомі підтримки України.

Цю ж глобальну загрозу бачать і у США, бо РФ загрожує не тільки Україні, Молдові та Грузії, але й країнам НАТО. Йдеться про розгортання нею операцій глобального типу. Однак, розпочавши війну хоча б з однією країною НАТО, Росія одразу її програє. Тож у неї залишаються лише погрози ядерною зброєю. Саме у цьому форматі США, Британія, країни Європи, Туреччина та Японія, і навіть партнери Росії: Китай та Індія ставитимуть питання – як змусити Путіна зупинитися. Інакше людство не має жодних шансів вижити.

Яка це зробити? З одного боку, підтримка України і підрив потуги РФ на фронті, що може викликати падіння режиму Путіна. Друга складова – об’єднання країн світу, заради виживання. Це стосується, у першу чергу, країн світових лідерів: США, ЄС, Китаю, Індії та багатьох інших. Для цього відпрацьовується нова модель світопорядку, яка передбачає формування нових принципів. Але першочергово необхідно змусити Путіна припинити війну і вийти з України.

Також ще є Близький Схід та Ізраїль. Основний бенефіціант усіх подій, пов’язаних з ХАМАС та Хезболлою, – це росіяни. Пам’ятаємо, як вони їх формували і що Іран, партнер РФ, який розбурхує напругу між мусульманами і християнами. Сценарії цього розроблені в Росії.

Напрямки наступу росіян

– ЗСУ кажуть про підготовку росіян до нового наступу. Де, на вашу думку, можуть відбутися ці атаки: на півдні, біля Авдіївки чи на Харківщині?

– Путін чітко поставив завдання, де саме це повинно бути: Куп’янськ, Сватове – Кремінна, і рух на Харків це – перший стратегічний напрямок. Другий – це втримати позицію біля Бахмута, інакше це буде системний провал Путіна. Третя складова – це Авдіївка. Росіяни намагаються продемонструвати там хоч якийсь успіх.

Також росіяни усвідомлюють величезну загрозу на Запорізькому напрямку. Тому кидають сили на Роботине та Вербове, аби заблокувати наші наступальні дії. Інакше ми зможемо обрізати поставки до Запорізького угруповання ворога усього необхідного. І паралельно ще один напрямок – Херсонський, там, де наша морська піхота потужно тисне на ворога. Кілька сотень наших бійців протидіє дивізії (8 тисяч) росіян, які несуть великі втрати. Якщо ми посилимо там позицію, то нейтралізуємо східний коридор аж до Роботине – Мелітополя, чого росіяни бояться.

Оце ті напрямки, де ворог активно працює. В окремих місцях вони концентрують велику кількість солдатів, намагаючись або пробити фронт, або ж захопити конкретні населені пункти. Ми це бачимо – Залужний кілька разів виїжджав на фронт. Він, Сирський і Тарнавський добре володіють ситуацією про переміщення сил ворога і знають, що нам потрібно робити.

Бачимо, що у деякі дні вдається понад тисячу окупантів знищувати і стільки ж важко ранити. Уявляєте, за день близько 2000 виходить зі строю, а за тиждень це вже кілька бригад, за місяць 12 бригад – це потужний підрив. А ще за день по 12-14 танків, кілька десятків БТРів, БМП, самохідних установок – це величезні втрати ворога. Адже ми також готувалися до їхнього наступу – новітні засоби західного і нашого виробництв нищать їх на полі бою.

Оборона повинна бути активною

– У той самий час Білий дім, зокрема, президент Байден, радить Україні перейти наразі до оборони. Чи це правильно?

– Вважаю, що оборона повинна бути активною – жодних пасивних форматів. Перше, що ми сьогодні робимо, це тримаємо позиційну оборону, створюємо укріпрайони там, де є основні стратегічні загрози наступальних операцій ворога. Друга – знищення резервів ворога і це ми теж виконуємо.

Стратегія 2024 року передбачає зміну підходу до наступальних стратегічних операцій – і це не тільки оборона і локальні наступи. Залужний зазначив, що було помилкою не відпрацьовувати паралельно ті операції, які б дезорієнтували ворога і наносити удари там, де він не очікує. Там, де немає «зубів дракона» і насичених мінних полів. Зокрема, як це було на лівому березі Дніпра, як заходили російські добровольці на територію Бєлгородської чи Брянської областей.

Йдеться також про знищення глибоких тилів ворога британськими ракетами Storm Shadow і французькими Skalp, середніх – HIMARSами та іншими на відстань 80 кілометрів, та усієї лінії оборони – на 40-50 км від нуля. Необхідні одномоментні потужні удари там, де ворог не очікує, з паралельними ударами Сил Спеціальних Операцій по тилах та з фангів – не розтягувати усе на тижні та місяці.

Це велика стратегія гнучкої позиції і відволікаючих ударів. Ми створюємо передумови у різних форматах наступу, а де основний – це таємниця. Надзвичайно важливими при цьому є допомога наших союзників, це, зрозуміло ж, F-16, ATAСMS і ракетні системи інших країн. Боєприпаси від наших союзників.

Третя складова – це український ВПК, безпілотники, КБ «Луч» і наші ракети до 2000 км, БМП, БТРи і німецькі та наші танки. Також важливою є закупівля зброї і боєприпасів на міжнародних ринках – від колишніх радянських до надсучасних натовських. Робити це потрібно швидко, за кілька місяців.

Сукупність цих складових створить передумови потужних звільняючих наступів. Спочатку деокупувати південь, а можливо й створити пастку росіянам в Криму, що стане підривом путінського режиму. Така стратегія повинна стати домінуючою у 2024.

Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан