«Нам слід зберігати єдність». Сергій Кузан про захоплення Криму, «русскую вєсну» та роль добровольців
- Субота, 24 лютого 2024
20 лютого, окрім 10-ї річниці Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні, ми мали ще й роковини російсько-української війни. Ця дата офіційно визнана днем початку російської інтервенції. Пам’ятаємо, як починалася гібридна операція із захоплення Криму – тоді росіяни використали «зелених чоловічків». Які деталі про цю операцію відомі зараз, чому росіяни застосували саме такий сценарій, з чим тоді зіткнулася українська армія та наші добровольчі батальйони та чи слід нам очікувати зростання спроможностей ворога до переобрання Путіна – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.
Відеоверсія розмови – тут.
Загони РФ мали розпорядження у разі опору ЗСУ відступати
– 20 лютого 2014 офіційно визнано початком російсько-української війни – росіяни розпочали свою інтервенцію з захоплення Криму. Чому використали тоді саме такий сценарій – заздалегідь знали, що не буде адекватної реакції зі сторони Заходу?
– Українці відчули на собі метод гібридної війни. Бачили, як це розвивається, як зростають російські інформаційні кампанії, як вони дестабілізували ситуацію зсередини і потім – запускали своїх «зелених чоловічків». Нагадаю також і про автобуси з так званими «мітингувальниками» по сходу та півдню України – усе це були завезені бойовики. Гіві, Мотороли і подібний російський збрід – проводили у нас так звану «русскую вєсну».
Добре пам’ятаю той час, бо був у Харкові, а потім і в інших містах сходу. Ситуація визначалася тоді паралічем органів влади. Адміністративна система Януковича була повністю підпорядкована російським спецслужбам. І саме тому вони так вільно заходили в регіони з допомогою оцих своїх мітингувальників, а в Криму – «зелених чоловічків». Вони були переконані, що міліція, судді, місцева влада підконтрольні ФСБ. Також вони знали, що не буде адекватної відповіді ані від НАТО, ані від окремих країн, які мали би гарантувати територіальну цілісність України. І саме ця впевненість дозволила росіянам провести свої гібридні операції.
А що стосується безпосередньо України, то коли згодом були відкриті документи, з’ясувалося, що насправді ті російські загони, які штурмували наші кораблі позиції в Криму – мали розпорядження, у разі опору Збройних сил України – не розгортати бойові дії і відступати. Тому тепер можна говорити, що у 2014, за умови нашого спротиву росіянам – успіхи ворога в Криму не були би такими масштабними. Можливо, що про захоплення Донецька і Луганська навіть не довелося б говорити, а ймовірно і Криму. Бо їхні сили на той час не дозволили би це зробити.
На жаль, з запізненням, але тепер можемо ділитися нашим досвідом з європейськими партнерами щодо російської тактики. Бо вони мають намір проводити подібні гібридні операції і щодо інших країн. Вірити РФ за жодних обставин не можна, дипломатичні перемовини тут не працюють.
Є сумніви, що НАТО відреагувало б адекватно
– Якби росіяни використали гібридну тактику і почалися б заворушення у російськомовних регіонах країн Балтії – як би тоді діяло НАТО? Чи могли б там задіяти п’яту статтю?
– Зараз усі розумні, як кажуть заднім числом, але якщо проаналізувати реакцію країн-членів НАТО у 2014-му і взяти ще попередні приклади, зокрема, агресію в Грузії та й те як у перші місяці повномасштабної війни НАТО реагувало, то є глибокі сумніви, що цей Альянс міг би відреагувати адекватно і на загрози у країнах Балтії.
Впевнений, що росіяни мають плани дестабілізації абсолютно в усіх країнах Східної та навіть і Західної Європи. І один з цих сценаріїв міг би бути запущеним. Тому, без перебільшення, Україна понад 10 років тому прийняла на себе удар і дає росіянам відсіч. Бо, звичайно ж, Литва, Латвія та Естонія, навіть усі взяті разом, не змогли б опиратися значно переважаючим силам росіян. Бачимо це на прикладі прикордонних заворушень, коли Білорусь почала звозити нелегалів (хоча, якщо порівняти з тим, що було у нас, це дрібна провокація) – наскільки це перелякало тих же литовців і поляків.
Добровольці відіграли роль ядра, що додало патріотизму та віри в себе
– Після подій у Криму ситуація в Україні нагніталась усе більше на Донбасі та Харкові. З чим тоді зіткнулася українська армія та добровольчі батальйони?
– 2014 – був роком дезорганізації, коли мої побратими з Майдану пішли добровольцями на війну, практично, у чому були. Тоді й почалася моя та інших людей волонтерська діяльність, бо не було нічого.Про сучасну зброю навіть не йшлося, бракувало елементарного спорядження, військового одягу, навіть воду ми возили. Армія на той час була деморалізована. І ті десантно-штурмові підрозділи, які сьогодні героїчно воюють проти РФ, місцеве населення блокувало. У них забирали техніку, яка пізніше обстрілювала наші позиції та блокпости під Слов’янськом.
На той час саме добровольці, хоча вони й не були професіоналами, відіграли роль того ядра, яка додала патріотизмуе. А далі – українські міліціонери, батальйони спецпризначення, підрозділи ЗСУ почали вірити в себе, тож наша армія усе більше набувала своїх спроможностей.
Відкрите воєнне протистояння показало нам глибокі проблеми і в матеріальному, і в морально-психологічному забезпеченні, і в нерозумінні ситуації нашого війська, та й у ставленні місцевого населення, що було під впливом російської пропаганди. Часто не було розуміння, що б’ємося проти РФ за свою землю. Була якісь міфи, що це окремі терористичні угруповання, з якими можна про щось домовлятися, надати їм якісь права на російську мову. Усе це вже тоді виглядало для свідомих людей дурнею.
До кінця березня ворог на піку своїх наступальних спроможностей
– Західні аналітики кажуть про найнебезпечнішу ситуацію з початку повномасштабної війни. Чи слід очікувати зростання спроможностей ворога, принаймні, до завершення процесу так званих «виборів» у РФ?
– До кінця березня ворог буде на піку своїх наступальних спроможностей. Тоді підійде до завершення п’ятимісячний період розгорнутого наступу росіян. Тому нам потрібно приготуватися до серйозних випробувань на фронті, які обов’язково будуть супроводжуватися інформаційними і психологічними операціями росіян.
Нагадаю, що бюджет для таких операцій лише за відкритими джерелами ворог збільшив у 7 разів. Отже, ми у стільки ж разів більше відчуватимемо її на собі, головна її мета – посіяти страх, недовіру, розкол в українському суспільстві. А це означає знизити нашу опірність і волю до боротьби. Тож нам потрібно тримати єдність і це не пустий заклик, бо тоді російські ІПСО – не матимуть впливу.
– Зараз ми на зламному моменті, є багато подій, які тиснуть на нас. На Мюнхенській конференції Жозеп Боррель звертаючись до глав держав наголосив, що зараз ситуація, яка вимагає іншого підходу, бо через три місяці усе може бути вирішене. Як це трактувати?
– Цей термін, звичайно ж, умовний, хоча очевидно, що без західної допомоги не зможемо триматися, змушені будемо відступати. Або воює артилерія, або – людина. Тому послання правильне, і ми бачимо відгуки – вже і очільниця уряду Данії Метте Фредеріксен, і президент Чехії Петр Павел заявили – Україні слід надати більше зброї і боєприпасів з усіх можливих джерел.
Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик
Записала Наталка Сохан
