Головне за день

Незважаючи на війну, керівництво українського Міносвіти сподівається, що з 1 вересня в школах відновиться очне навчання. Регіональними Департаментами освіти, в тому числі й Львівщини, зараз проводиться аудит місць, де у разі небезпеки зможуть сховатися діти. Хто остаточно вирішуватиме, чи готова школа до офлайн-навчання, за які кошти проводитимуть роботи щодо обладнання бомбосховищ і укриттів, що буде з переселенцями, які зараз мешкають в освітніх закладах – заступниця директора департаменту освіти та науки Львівської ОВА Ольга Котовська.

Кількість переселенціву школах постійно зменшується

– Міносвіти анонсує, що навчальний рік розпочнеться в Україні в режимі онлайн. А де тоді мешкатимуть численні переселенці, які зараз розміщені у школах Львівщини?

– Готуємося до початку нового навчального року. Кількість біженців і в школах, і в професійно технічних закладах та дитсадочках постійно зменшується. Умови проживання в класах і спортзалах є далеко не найкращими для людей, що переїхали до нас, і тому ми намагаємося облаштовувати для них гуртожитки закладів освіти, які не буди задіяні для навчального процесу – там проводяться ремонти і переобладнання. Рекомендуємо громадам переселяти людей з інших регіонів в народні доми, бібліотеки, приватні будинки. Таким чином, стараємося підготувати освітні заклади до навчання.

«Справжніх бомбосховищ є дуже мало»

– Спортзали, їдальні та інші приміщення, що разташовані нижче першого поверху (в так званих, напівпідвальних приміщеннях) не є бомбосховищами. Які приміщення тоді можна вважати такими і скільки шкіл на Львівщині їх дійсно мають?

– Має значення розташування приміщення, його міцність, площа на одну людину, умови освітлення і вентиляції, тощо – це більше в компетенції ДСНС. А справжніх бомбосховищ, спеціально збудованих з такою метою, є дуже мало –  у закладах освіти лише 12. А шкіл на Львівщині – 1 130. Зараз ми не зможемо підготувати бомбосховища в усіх, але укриття – обладнуємо. Ми моніторимо ситуацію в школах та інших закладах освіти щодо цього.

Є певні критерії, вимоги до укриття і, звісно ж, не всі школи можуть їх обладнати. Багато шкіл будувалися без врахуванням нинішніх реалій, ніхто ж не готувався до війни. Правда, маємо школу імені Тараса Шевченка і там дійсно є якісне укриття. Збудована у 2008 році, вона може забезпечити надійне укриття для 600 осіб – усього колективу школи. Добре, що директор так її спланував. Але це – виняток. В інших навчальних закладах питання безпеки доводиться вирішувати зараз. Розуміємо, що є ризики, але бачимо й позитивну тенденцію – якщо раніше у нас мали укриття менш ніж половина закладів, то вже цього тижня цяя цифра значно зросла.

Також директори вирішують ситуацію, що коли немає можливості облаштувати укриття в їхніх навчальних закладах, то вони домовляються з іншими, розташованими поряд закладами чи навіть приватними фірмами про те, що коли буде сигнал тривоги – діти зможуть перечекати там. Тож вважаємо, що ситуація Львівщині не є критичною і наші навчальні заклади зможуть працювати і в очному, і в змішаному форматі.

– Хто визначатиме чи приміщення у школі придатне для укриття?

– Мають створити комісії, які контролюватимуть наскільки ці укриття відповідають вимогам безпеки. До них входитимуть представники відділів освіти, тергромад, ДСНС, керівництво навчальних закладів і саме на місцях прийматимуться рішення про готовність закладу. Бачимо, що керівники підходять до цього відповідально, облаштовують укриття дотримуючись норм і рекомендацій ДСНС.

Хто вирішуватиме, в якому режимі буде навчання?

– А якщо в школі вчиться вдвічі чи втричі більше дітей, ніж розраховано місць в укритті? Як тоді працюватимуть школи?

– Якщо розраховано на 100 чи 200 осіб а в закладі навчається 600-700 дітей, то або працюватимуть у дві зміни, або в змішаному форматі, або частина дітей, у разі тривоги, заховається у своїй школі, а інша – в сусідньому приміщенні, використовувати яке дали дозвіл в ДСНС.

– Ким вирішуватиметься, в якому режимі – онлайн чи офлайн проводитиметься навчання?

– У нас заклади мають автономію і тому, у якому режимі їм працювати у кожному навчальному закладі прийматимуть рішення самостійно. Також там вирішуватимуть щодо початку і завершення навчального процесу. Керівник кожного окремого закладу найкраще знає ситуацію.

Ми ж моніторимо ситуацію, чи відбувається усе на місцях, відповідно до рекомендацій Міносвіти.

Розрахунок виключно на кошти місцевих громад

– Яким коштом здійснюються в навчальних закладах обладнання укриттів?

– Обласний бюджет не передбачає таких коштів і усе це лягає на плечі територіальних громад. Особливо масштабних робіт не роблять, хіба, якщо громада може собі це дозволити. Розрахунок виключно на кошти місцевих громад.

– А чи долучаються батьки? Відповідні скріни з цього приводу розмістили батьки у групі «Батьки SOS». Один із випадків здачі батьками коштів «по 700 грн на облаштування укриття» зафіксований у Львові.

– Офіційно така інформація до нас не поступала, тому коментувати я не можу, але вважаю, що заклад має вирішити ці питання на рівні місцевої громади і створити умови для підготовки шкільних приміщень до навчального року. А якщо батьки мають можливості надати меценатську допомогу для створення безпечних умов для своїх же ж дітей і роблять це добровільно, без примусу, – то чому б це не реалізувати.

До слова, у нас є ще проблема з довезенням дітей з віддалених місцевостей Львівщини. Значна частина шкільних автобусів пішла на перевезення військових, чимало – знищені, інші потебують серйозного ремонту. Тож в громадах виникає ще й така ситуація, думають як її вирішити.

«Діти мають бути в класах, щоб здобути якісну освіту»

– Якщо з онлайн-навчанням повязано стільки труднощів і видатків, то чи чи не доцільно, як під час пандемії коронавірусу, й надалі навчатися дистанційно?

– Дуже важливо, щоб діти пішли до школи, особливо – першокласники і молодші класи. Це навіть не обговорється. Ми готові до дистанційної роботи, але ми бачимо, що відбувається з рівнем знань, рівнем соціалізації, психологічним станом дітей. Рівень знань падає, діти мають бути в класах, щоб здобути якісну освіту. Також ми бачимо навантаження на працюючих батьків, що підтримують економіку країни. Тому вважаємо, що діти мали би повернутися до очного режиму. Але, зрештою, рішення прийматиметься кожною школою окремо.

Хто відповідає за безпеку дітей?

– Під час війни, деякі батьки на Львівщині (яку ворог також обстрілює ракетами) бояться відпускати дітей до школи. Хто відповідає за безпеку і збереження дітей під час навчального процесу?

– Зрозуміло, що керівник закладу. На Львівщині ми можемо резраховувати на можливість вчасно убезпечити дітей, адже від початку тривоги маємо 10-20 хвилин часу, щоб спуститися в укриття. Тому так важливо, щоб усі цього дотримувалися. І директор навчального закладу за це відповідає.

– Йде війна і предмети, на які колись менше зважали – набувають нині більшої ваги. Чи будуть проводити для дітей тренування з безпеки: на час спуститися в укриття, надати першу домедичну допомогу, знати, що робити за впливу тих чи інших отруйних чи вражаючих речовин; а для старшокласників – поводитися зі зброєю, стрільби та інше?

– Ми ще напрацьовуємо механізми проведення таких навчань і тренувань. Ще думаємо у якому вони будуть форматі. Точно зрозуміло, що це мають бути практичні заняття, тренінги. Плануємо, що в перші дні навчання, відповідно до ситуації вибудуємо відповідні тренування. Для кожної школи буде свій алгоритм навчання. При дистанційному навчанні – безпека вдома, при онлайні – в навчальних закладах, а при змішаній формі – і те, і інше. Що ж до підготовки старшокласників – плануємо організувати перед школою літні табори (за грантової підтримки).

Також моніторимо, як облаштовані кабінети захисту Вітчизни. У попередні роки закуповували відповідний інвентар для тренування і навчання, тоді було певне фінансування для цього. Нині з цим складно, але на такі заняття гроші мусть знайтися.

Оскільки макет і реальна зброя коштують, практично, однаково, то деякі викладачі вже зараз купують справжню, тільки з видаленими певними деталями, аби вона була безпечною для дітей. Сподіваємось, що і депутати обласної ради, і адміністрація підтримають у цьому освітян.

До речі, минулі роки ми проводили Всеукраїнську дитячу військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), яка теж давала відповідні знання і вміння. В серпні плануємо провести її для дітей з усієї України в безпечному регіоні та умовах. Тож маємо багато роботи.

Розмовляла Наталка Сохан