Головне за день

Черговий воєнний злочин. Росіяни розстріляли 16 українських військовополонених на Покровському напрямку. 1 жовтня у Telegram-каналах окупантів з’явилося відео, як військовослужбовці ЗСУ, яких взяли у полон, вийшли із лісопосадки та вишикувалися в шеренгу і росіяни відкрили по них вогонь. У Генпрокуратурі назвали це грубим порушенням міжнародного права та Женевських конвенцій, а український омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН.

Про страти беззбройних українських військовополонених, які вчиняють російські солдати, зняли фільм, його назва «У полон не брати», детальніше про це – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» авторка роботи, журналістка проєкту Слідство. Інфо Анастасія Горпінченко.

Відеоверсія розмови – тут.

– У Києві пройшла презентація стрічки: скільки людей зібралося, чи вдалося досягти того результату, на який очікували?

– Була сильно здивована бачити повну залу кінотеатру: близько 200 людей вдалося зібрати на показі. Фільм нелегкий і це важке рішення присвятити свій вечір для перегляду стрічки про черговий воєнний злочин росіян, про вбивства беззбройних українських полонених. Вдячна кожному і кожній, хто знайшов у собі сили, подивитися в очі тій не дуже приємній реальності, яку маємо.

«Це системні злочини росіян»

– Очевидно, це вдячність за ту пророблену роботу, аби цей фільм став реальністю. Ти місяці працювала над матеріалом про злочини росіян – що вдалося назбирати?

– Ще на початку роботи у нас була основна мета довести системність вчинення росіянами цього злочину. Підтвердити те, що це не рішення окремих маргінальних елементів російській армії, підрозділів укомплектованих із колишніх ув’язнених, не політика окремих приватних військових компаній, а що це система. Рішення армії РФ погоджене і легалізоване на усіх рівнях.

На моє переконання, нам це вдалося, маємо підтвердження, що це явище системне. Зокрема, одним із доказів є понад 20 відео зафіксованих нашими Силами оборони з моментами страт українських військовополонених. На них чітко видно, що росіяни здійснюють саме воєнний злочин, оскільки наші військові беззбройні, з піднятими руками, у них немає бронежилетів і касок. А це основні маркери того, що людина більше не вважається військовим, противником, а має статус військовополоненого. А він передбачає, що ворог має забезпечити їм безпеку, належний медичний догляд і немає права їх катувати чи вбивати.

Друге, за весь цей період роботи ми достатньо глибоко знайомилися із інформполем РФ і за весь цей час не бачили жодного засудження тих страт російським командування різних рівнів. Не має кримінальних проваджень, що теж свідчить про те, що це рішення погоджене на всіх рівнях.

Крім цього, під час роботи над фільмом нам вдалося поговорити з одним із російських військових, якого взяли у полон Сили оборони на Запорізькому напрямку у січні цього року. Він зараз на лаві підсудних, його підозрюють у страті нашого бійця. Цей російський боєць Дмитрій Курашов із підрозділу «Шторм-V», який укомплектований з колишніх ув’язнених, в інтерв’ю сказав, що їм ще під час навчань до відправки на фронт в Україну, старші військові говорили не брати у полон українських військових. Аргументували це тим, що у РФ ніби і так достатньо обмінного фонду.

Також він, сам того не знаючи, вказав ще на один воєнний злочин, який вчиняють росіяни. Зокрема, розповів, що перед першим штурмом їхньої групи їм говорили використовувати українських полонених як живий щит. Висаджувати їх перед окопом, аби наші військові не так активно працювали по них дронами. А це теж заборонено міжнародним гуманітарним правом.

«Надія на справедливе покарання»

– Чи правильно розуміємо, що одне із завдань цього фільму – потім, у майбутньому, довести, що дії російських солдатів щодо українських військовополонених були міжнародним злочином?

– Так. Для мене відкриттям цього фільму було те, що в цих історіях, є надія на справедливе покарання росіян. Ми можемо мати вироки вже, бо більшість цих кейсів виконавців – якщо не говоримо про командирів, які віддають накази, а про конкретних солдатів – будуть слухатися уже в національних судах. Україна зможе проводити їх (зокрема, перший вирок по Курашову) і це може потрапити в Міжнародний кримінальний суд, за умови, якщо їхні слідчі побачать достатньо підтверджень того, що цей злочин має ознаки системності.

– Розуміємо, що про статистику, якусь окреслену цифру щодо розстріляних українських військовослужбовців росіянами говорити важко, але чи можеш сказати, принаймні, яку кількість історій тобі вдалося довідатися в рамках роботи над фільмом?

– Статистика є, але, очевидно, вона невичерпна. Наразі сформована із кейсів, які вдалося зафіксувати з дронів Силам оборони, або з відео страт, які публікували самі росіяни у своїх Телеграм-каналах, напевне для психологічного тиску на наших військових та їхніх рідних. У фільмі фігурує офіційна цифра від офісу Генерального прокурора про 84-х страчених українських військовополонених. Однак щойно стало відомо про 16-ох розстріляних росіянами українських бійців на Покровському напрямку. Це наймасовіша страта із відомих нам, тож тепер маємо цифру у 100 українських військовополонених.

Мені під час роботи над цим фільмом було важливо розказати історії хоча би двох військових, про них ми спілкувалися з їхніми рідними. Важливо, аби вони не залишилися в нашій пам’яті лише цифрами статистики чи страшними відео, які часто навіть не хочемо відкривати. Щоб ми пам’ятали, що це чиєсь життя, чиясь непоправна втрата.

«За кожною цифрою – історія живої людини»

– Інформація про страту 16-ох українських військовослужбовців ставить запитання, чи буде мати цей фільм продовження, можливо в інших форматах чи з іншою назвою?

– Думали про те, що можливо варто ввести якусь інтерактивну мапу з фіксацією. Бо фільм продовжить існувати в такому вигляді, як є і там зафіксовані 84 страчені українські військові. Однак ця цифра постійно зростає – це найбільш страшне усвідомлення – буквально за кілька днів ця кількість поповнилася ще 16-ма іменами. Тож правильно було б продовжувати цю історію і дати імена і фотографії, принаймні цій сотні убитих росіянами військових.

Повторюся, важливо пам’ятати, що це не просто цифри, а за кожною стоїть історія живої людини.

– «У полон не брати», так називається стрічка – де її можна буде побачити і чи буде вона у відкритому доступі?

– Вона вже є у відкритому доступі, її можна знайти на YouTube каналі Слідство.Інфо. Це точно не легке кіно, яке навряд чи захочеться подивитися після важкого робочого дня. Проте ми мусимо це робити, мусимо знати для того, аби фіксувати цю реальність, хоча вона надто неприємна. Мусимо розказувати про це, і ми, як журналісти, і люди, які подивляться це.

Також це важливі фактажні аргументи для знайомих і друзів іноземців у питанні того, чому нам не можна і не варто домовлятися із Росією.

– В який спосіб ви будете просувати цей фільм іноземній аудиторії, чи він є з англійськими субтитрами, щоби більше людей за кордоном довідалися про російські воєнні злочини?

– Цей фільм вже зараз є на YouTube і із англійськими субтитрами, і ми радо будемо його просувати на іноземну аудиторію. Також відкриті до будь-яких пропозицій, показів. Зазвичай маємо традицію показів фільмів Слідства. Інфо за кордоном.

Тож сподіваюся, що і цей фільм матиме своє продовження і щонайголовніше – наслідки для РФ.

Розмовляла Ярина Капітан