«У складній політичній грі ми гравець, а не м’яч». Магда про конфіскацію активів РФ, Китай та чого очікувати від Саміту миру
- Понеділок, 27 травня 2024
РФ ухвалила рішення в односторонньому порядку змінити морські кордони країни з Литвою і Фінляндією в Балтійському морі. Натомість, США заявили, що Росія запустила супутник з елементами протикосмічної зброї. 21 травня Рада Євросоюзу вирішила передати Україні надприбутки від заморожених російських активів. За приблизними підрахунками – це 3 млрд євро. Чому саме зараз було прийняте це рішення, як трактувати ситуацію зі шведським островом Готланд, чи постачає Китай летальну зброю Росії, чого слід очікувати від Саміту миру та яка «формула миру» була б зрозумілою для світового співтовариства – у програмі АнтиТокШоу на ТРК «Перший Західний» директор Інституту світової політики, експерт Євген Магда.
Відеоверсія розмови – тут.
Вплив фактору виборів
– Дискусії про конфіскацію і передачу заморожених російських активів Україні велися дуже давно і раніше наші партнери не дуже поспішали це робити. Що змінилося?
– Надання Україні допомоги достатньо складний момент. Скажемо чесно, до 24 лютого понад 90% західних експертів, політиків говорили, що Україна розвалиться після першого ж удару РФ. Нам давали два тижні, а потім партизанська війна і таке інше. Але ми вистояли і продемонстрували, що Україна є повноцінним суб’єктом міжнародного права. Це вагомий крок, однак є певна відстань між заявами «ми вам будемо допомагати» і тим, як це втілювати, коли потрібно витягувати гроші зі своїх кишень. Наприклад, коли Чехії потрібно було зібрати значну суму, аби поставити Україні мільйон снарядів.
Щодо конфіскації активів і чому це відбувається саме зараз, то тут спрацював фактор виборів до Європарламенту, у США та Великій Британії. Є такий тренд, що Україні треба допомагати. Конфіскація надприбутків від заморожених активів – це той вихід, який дозволяє європейській совісті спокійно спати, але при цьому не має ризику, що Росія почне вилучати активи європейських компаній, які там залишилися.
Острів Готланд – своєрідний психологічний тиск
– На сайті уряду РФ з’явився, а потім зник документ, про рішення в односторонньому порядку змінити морські кордони країни з Литвою і Фінляндією у Балтійському морі. Чи можна це вважати такою собі погрозою на рішення конфіскувати прибутки з активів Росії?
– Це психологічний тиск, насамперед на ЄС і Україну. Росія часто використовує такі речі. Приміром, після Авдіївки зросла кількість страт українських полонених, вони стали більш показовими. Крім того, що це людська трагедія, це ще й елемент психологічного тиску. Морські кордони у Балтійському морі – це елемент «кремлівської весни», яка пов’язана з наступом в Україні і з прагненням дискредитувати президента Володимира Зеленського, підірвати його позиції у переддень Саміту миру. Ті ж ядерні навчання, які РФ розпочала, – це теж елемент тиску.
Росія втрачає Чорноморський флот – його залишки ховаються у Новоросійську. Поповнити їхню кількість не можна, бо Туреччина буде дотримуватися Конвенції Монтре – про недопуск військових кораблів в акваторію Чорного моря. А ще й вступ Фінляндії та Швеції у НАТО. Тому РФ демонструє прагнення захопити острів Готланд і відповідно змінити цю розстановку сил.
Недарма зараз в російських медіа активно поширюється творчість Валентина Пікуля (письменника часів срср), він розповідав якраз про протистояння на Балтиці під час Першої світової війни. РФ любить запускати такі історичні сюжети і проводити аналогії.
Постачати озброєння Росії – це ризикнути товарообігом з ЄС та США
– Міністр оборони великої Британії Грант Шаппс звинуватив Китай у наданні або підготовці до надання РФ летальної зброї, яка буде використана у війні проти України. Тобто, візит Путіна до Китаю був результативним? Чи це домовленості, які тривають більший час?
– Наразі почекаю з висновками. Звинувачення на адресу Китаю виглядає логічним, бо він зараз постачає РФ «гольф-кари», товари подвійного призначення та чимало іншого. Але озброєння – це ризик втратити товарообіг з Європейським Союзом та США. Це небезпечно для Китаю, бо зараз у нього позитивне сальдо і, думаю, Сі Цзіньпін хотів би і надалі його зберегти. Тому я поки утримаюся.
Працює своєрідна система – усі трофеї чи елементи ворожого озброєння аналізуються і якщо виявлять китайську готову продукцію, то це стане одразу відомо. Тож давайте почекаємо. Якщо це виявиться правдою, тоді стане зрозумілим, чому Китай не хоче брати участі у Глобальному саміті миру. Правда, Нарендра Моді прем’єр Індії наголосив, що його країна у Швейцарії буде.
– Саме участь Індії мала би підштовхнути Китай усе-таки погодитися брати участь у Саміті миру.
– Звичайно, що так, аби не віддати Індії можливість представляти там Глобальний Південь. Тому я очікую, що щонайменше спеціальний представник Китаю Лі Хуей таки туди приїде.
Але, на мою думку, для Сі вигідний воюючий Путін, бо він на його фоні виглядає більш адекватним. Тим, хто готовий торгувати, а не лише – воювати.
Не слід очікувати від саміту чогось надзвичайного
– Чого варто очікувати від Глобального саміту миру у Швейцарії?
– Уже не вперше говорю, що не варто очікувати від нього чогось надзвичайного. Зокрема, що вийде президент Зеленський і оголосить 10 пунктів, як 10 заповідей, і усі під овації їх приймуть. Вже навіть сам президент говорить, що будуть обговорюватися три пункти: свобода мореплавства, радіаційна безпека, повернення українських дітей та обмін полонених усіх на усіх. Ті речі, які викликають найменше дискусій і є очевидними. Проти них, навіть союзникам РФ важко протидіяти.
Станом на сьогодні я не бачу перспектив якогось прориву. Хіба що відбудеться певна сепарація на тих, хто підтримує 10 пунктів мирного плану Володимира Зеленського, тих хто з ними готовий працювати, тих, хто їх заперечує і тих, хто хоче використати власний вплив для посередництва в російсько-українському протистоянні. Думаю, що це Ватикан, Австрія і Туреччина.
Два вектори: демонтаж РФ і відновлення України
– Це свідчить про відсутність у ключових міжнародних гравців уявлення про «формулу миру». На вашу думку, що Україна може запропонувати тим країнам, які справді здатні вплинути на цю ситуацію? Якою може бути перемога України або завершення цієї війни, яка буде прийнятною або, принаймні зрозумілою для світового співтовариства?
– Має бути два вектори: один – демонтаж (а не руйнування) РФ. Якщо будемо гратися з агресивною риторикою, то нічого не доб’ємося. Російські гроші, вплив працюють достатньо потужно. А другий вектор – це можливість участі у відновленні України. Це хвилюватиме і Китай, і Індію, і країни Перської затоки. Бо кошторис буде на сотні мільярдів доларів.
– Чи це свідчить про те, що зараз йдеться не про перемогу України в контексті виходу на кордони 1991, а перемовини з РФ з точки зору найсильнішої позиції. Тобто, світове співтовариство каже: «Давайте дамо Україні стільки зброї, щоб вона могла завдати максимального ураження Росії перед тим, як почати перемовини»?
– Запит на переговори у західному світі існує і його будуть протискати. Якщо хочемо цьому протидіяти, то маємо змінюватися всередині, а не виключно грати на емоціях.
Наведу факт – росіяни контролюють найбільшу в Європі Запорізьку АЕС, яка має шість атомних енергоблоків і вони цим будуть усіх шантажувати. Тому й проходять навчання, як вони кажуть «з нестратегічною ядерною зброєю». Усе це складна політична гра і ми в ній є гравцем, а не м’ячем і це я вважаю нашим успіхом.
Розмовляв Віктор Біщук
Записала Наталка Сохан
