Головне за день

Як українці, що з початком повномасштабної війни виїхали до Данії, святкували Великдень? За яким обрядом: Західним чи Східним це відбувалося, якими є традиції данців та як вони ставляться до наших земляків – Наталія та Мілена Крилови у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Дарують одні одним шоколадних зайців та яйця

– Як вас зустріли в Данії? Чи велика тут  українська громада та за яким календарем ви святкували Великдень?

– Приїхали сюди у березні 2022, зустріли нас дуже добре. У Данії велика українська громада і багато українців вже перейшли на Григоріанський календар та святкували Великдень 9 квітня. Ми теж приєдналися до них. Наші данські друзі запрошували нас до себе в гості і знайомили зі своїми традиціями. Вони дуже хороші. Святкування Великодня у них відбувається дещо скромніше від нас. На Пасхальні свята вони мають вихідні з четверга по понеділок, але паски не печуть і не розфарбовують писаночки, не готують стільки страв і не влаштовують таких застіль, як в Україні. Символом свят у данців є зайці, крілики і шоколадні яйця, які вони дарують одне одному. В Україні в Церкві усе проходить поважніше і спокійніше, а усі люди святково, але стримано одягаються. У Данії ж прихожани приходять вбрані повсякденно (у будь-якому стилі), усе відбувається по-сімейному. У церкві данці співають Великодніх пісень, а з дітьми займаються люди, на зразок аніматорів. Це здивувало і навіть трохи шокувало. На завершення, коли закінчилися пісні, усіх присутніх пригощали різноманітними булочками та солодощами, чаєм, кавою. Діти розшукували заховані у церкві яйця.

– Як виглядає у данців святковий Великодній стіл? Паску не печуть але, можливо, мають якісь особливі страви?

– У них немає якихось особливих страв. На столах риба, м’ясо, пиво. Вони багато спілкуються за столом, проводять час з родиною, друзями, стараються, щоб їм було затишно, але у них не накривають так багато на стіл. Ми пригощали їх нашою паскою, яка була спечена за рецептом нашої бабусі. Данцям дуже сподобалось. Знайомили їх з нашою культурою, традиціями, бо наш Великдень дуже улюблене свято.

Святкували ми Великдень і цієї неділі, за Юліанським календарем. Пекли паски, гуляли з дітками в парку і біля моря.

Не відчуваємо тут себе самотніми

– Чи були якісь спільні заходи між українцями?

– Якогось окремого заходу на Великдень – не було. В Орхусі – місті, в якому живемо, є українська греко-католицька Церква, до якої українці мають змогу приходити один раз на два тижні. Також у нас є організація для української спільноти «Ластівка», яка багато робить для українців та допомагає їм. Ми не відчуваємо тут себе самотніми, нас тут є досить багато, завжди зустрічаємося і нас дуже підтримують данці. Це надзвичайно добрий народ з великим серцем. Вони дуже цікавляться Україною, хочуть якомога більше знати про неї, чекають закінчення цієї війни. Прагнуть ближче познайомитись з нашою культурою, зі стравами української кухні, які їм дуже подобаються. Планують приїжджати до нас у гості. Вони для себе відкрили Україну.

Завжди кажуть, аби ми зверталися до них у разі будь-якої потреби

– Наскільки данці поінформовані про ті події, які зараз в Україні відбуваються?

– Вони постійно слідкують за новинами, швидко реагують. Коли у моєму місті є небезпека або трапляються прикрі моменти – я ще не завжди маю інформацію, а вони мені телефонують, пишуть: «Чи у вас, чи усе гаразд? Чи ваші рідні і близькі у безпеці»?

Коли ми рік тому прибули до Данії, нас зустріли дуже тепло. Та й зараз, коли йду вулицею – зупиняють і запитують, чи я з України. Чую від них лише добрі і привітні слова. Завжди запитують, чи мені і моїм дітям щось потрібно. Нагадують, аби ми зверталися до них у разі будь-якої потреби.

Прийняли наших дітей у школи і садочки, допомогли з житлом. Данці – чудовий народ.

Данці дуже люблять спорт і підтримують українських спортсменів

– Знаємо, що данська громада допомогла Мілені, яка займалася в Україні художньою гімнастикою, з можливістю тренування. В сюжеті на данському телебачення була історія Мілени і як вона тренується у спортзалі. Здивувало, що вона у великому залі сама. Мілено, розкажи трішки більше про те, які умови там для тебе створено?

– На жаль, мій вид спорту не дуже популярний у Данії, художня гімнастика тут на низькому рівні. Але данці дуже люблять спорт і підтримують українських спортсменів, тож і мені допомогли з залом. Маю можливість і надалі тренуватися у хорошому залі з якісним покриттям. Маю усі умови, але, на жаль, тренуюся самостійно і це, звичайно, накладає відбиток на результати. З величезним нетерпінням очікую нашої перемоги і повернення додому. Вважаю, що де б українські спортсмени не були мусять тренуватися, працювати, старатися.

До слова, після кожного показового виступу (мене часто запрошують) я піднімаю український стяг. Усі данці аплодують стоячи і для мене це велика гордість.

Записала Наталка Сохан