Ветеранське фермерство. У ЛОВА розповіли про пільгові кредити, вирощування фундуку та ринкові ніші
- Четвер, 25 січня 2024
Аграрії Львівщини можуть отримати гранти в межах інвестиційної програми Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Зокрема, за трьома напрямами – вирощування ягід, овочів та аквакультури. Наразі завершується перший етап грантової програми – 45 виробників із Львівщини отримали 27 мільйонів гривень. Серед іншого, у 2023 році в області відбувся значний приріст виробництва фундуку. Як сталося, що на Львівщині почали вирощувати цей горіх, чи хтось регулює, що саме вирощувати фермерам в області, яку підтримку пропонують на Львівщині ветеранам, які розпочинають свою фермерську діяльність та чи вирощуватимуть на Львівщині кавуни – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» директорка департаменту агропромислового розвитку Львівської ОВА Тетяна Гетьман.
Відеоверсія розмови – тут.
Учасники бойових дій або їхні сім’ї можуть отримати пільгові кредити
– Якщо говорити про підтримку ветеранського фермерства, чи є такі можливості у області і, загалом, що може запропонувати ЛОВА фермерам, які починають свою справу?
– Підтримка є, це окремий затверджений напрямок у межах нашої комплексної програми підтримки сільського господарства Львівської області на 2024 рік. Стосується він учасників бойових дій або членів їхньої родини. Ті, з них, хто займається виробництвом сільськогосподарської продукції (вирощують її або переробляють), можуть отримати пільгові кредити в межах 700 тисяч гривень під 3% річних терміном на 5 років. Враховуючи темпи інфляції, це дуже зручно, створивши якісний бізнес-план, залучити у свій бізнес таку позику. Ці кредити надаються лише малим суб’єктам господарювання.
Площа під вирощування фундуку невеликі
– З Львівщиною відбувся певний феномен – у 2023 в області зросли площі насадження фундуку ушестеро. Вважалося, що для Львівщини більш традиційним було вирощування волоського горіха. Чому ми почали вирощувати його у таких обсягах?
– Насправді площі під фундуком невеликі – 128 гектарів. Загальна площа горіхоплідних культур становить у нас в області десь 1000 гектарів – фундук займає близько 10-15% від усієї площі. Але, якщо аналізувати динаміку, то дійсно, саме по фундуку у нас такий приріст за один рік – у 2000-2021 роках це було лише 20 гектарів. Провели такий експеримент. Це сталося через те, що по-перше, запрацювала програма «єРобота», яка надає гранти на розвиток садівництва. А друге те, що змінився клімат.
Раніше вирощування фундуку було дуже ризикованою справою, ми багато його імпортували з Туреччини і Грузії. Вирощувати його надзвичайно важко, це тривалі інвестиції – 5-7 років потрібно чекати, коли наступить плодоношення. Тож, коли з’явилася ініціатива держави, наші аграрії цим скористалися. Три суб’єкти господарювання отримали грант на вирощування фундуку.
Ринок сам себе регулює
– Ви рекомендували фермерам зайнятися фундуком і, взагалі, чи хтось впливає, регулює ці процеси? Бо пам’ятаємо історію з лохиною кілька років тому…
– На щастя, ніхто не регулює ці процеси, є ринок, який сам себе регулює. Наші аграрії мають зараз дуже багато інформації стосовно того, які є тренди, на що попит, якою є ціна, чим вона обумовлена – є можливість усе проаналізувати. Є перелік культур, які можна вирощувати, ти собі обираєш та дивишся, які перспективи цього ринку.
Раніше був тренд лохини і він, до речі, залишається. Бо насправді експортувати її не означає, що йдеться лише про свіжу. Лохину можна також заморожувати. Наприклад, США 70% усього врожаю лохини продають саме у такому вигляді.
Стосовно фундуку, то ціни тримаються на відносно високому рівні. Тут відбувається імпортозаміщення.
– Які експортні можливості фундуку? Про лохину знаємо – експортуємо її частково у свіжому стані, хоча краще б відправляли уже готову продукцію – варення чи щось інше. А що з цим горіхом?
– Наміри на експорт є. Він формується переважно пропозицією фундуку з Туреччини і головний споживач це італійська фірма «Фереро». Але у них високі вимоги до якості продукції. Тому наразі можемо заповнювати фундуком внутрішній ринок, заміщуючи імпорт.
Ніша на ринку – цікава річ, але вона є доволі небезпечною
– Лохина, фундук, батат – багато мешканців Львівщини ще донедавна не уявляли, що їх можна вирощувати на Львівщині. Які ще, зважаючи на зміни клімату і потреби, є нові ніші?
– Ніша – це цікава річ, але вона є доволі небезпечною. Для прикладу, лохина. Усі орієнтувалися на ціну 400-500 грн за кілограм, а вона у розпал сезону опустилася – до 80 гривень. Не усім це подобається. Так заповнюється ніша. Вона виникає не лише тому, що туди ще ніхто не увійшов, а й тому, що там є певні перепони і обмеження, у тому числі обсяг споживання. Тому треба вивчати ринок.
Слід займатися професійним виробництвом. Програма «єРобота» добра тим, що ти маєш розробити проєкт і одразу зробити усе це професійно – закласти сад і обов’язково, щоб там були сучасні технології. Бо на це, фактично, і даються гроші. Немає сенсу непрофесійно починати горіховий сад. Це дуже дороге задоволення.
Для кавунів у нас недостатньо сонця
– Чи може на Львівщині розпочатися промислове вирощування кавунів?
– Вже розпочинається, люди пробують, але у нас недостатньо сонця. Від нього залежить цукристість кавуна. Але Закарпаття буде експериментувати, вже навіть під плівкою пробують кавуни вирощувати. У нас теж перші вирбництва вже створюються, та я не можу назвати їх промисловими. Але люди вже експериментують, наші аграрії креативні.
Розмовляли Віктор Біщук та Ярина Капітан
Записала Наталка Сохан
