Головне за день

Наскільки українці мають змогу зараз донатити, у чому ЗСУ відчувають найбільшу потребу та які мають труднощі в роботі – активіст волонтерської ініціативи «Львівський Лицар. Допомога українським воякам» Андрій Салюк, військовослужбовець 103 окремої бригади Сил ТРО ЗСУ, директор «Будинку воїна» Олег Височанський та голова профкому студентів та аспірантів «Львівської політехніки» Анастасія Вакарчук.

«Шкарпетки на війні потрібні, але цим війну не виграєш» – Андрій Салюк

– Як розпочав свою волонтерську діяльність «Львівський Лицар», чим допомагає ЗСУ?

– 1 грудня 2013 року з пункту допомоги Майдану. Спочатку забезпечували майданівців теплим одягом і речами. У січні 2014 ми вже почали робити захист від палиць, а наприкінці січня – виготовляли невеликі «броніки» від куль. А у березні, коли Майдан згорнувся, першим до нас звернувся Львівський прикордонний загін (їх тоді відправляли в Чонгар – створювати новий кордон) і хлопці попросили нас про теплі спальники, каремати – усе те, чого в тодішньому війську ще просто не було. Ми їм віддали усе, що залишилося після Майдану.

Але під час розмови з ними зрозуміли, що їм бракує не лише цього, а й бронежилетів і багатьох інших необхідних речей. Тож ми з друзями провели нараду, і оскільки маємо технічну освіту, то вирішили, що допомагатимемо нашим воїнам тим, в чому розбираємося найкраще: приладами, оптикою і обладнанням.

До слова, під час передачі прикордонникам великої партії шкарпеток прозвучала така фраза: «Шкарпетки на війні потрібні, але ними війну не виграєш». Перший тепловізор (думаю, що це взагалі був перший тепловізор куплений для потреб армії) ми підготували наприкінці квітня і наші військові тоді ще не знали, як ним користуватися. Отак, з весни 2014 року, допомагаємо хлопцям. Тепер ми усе краще розбираємося у тому, чим допомагаємо. У жоднім разі не понижуючи значення теплої білизни чи шкарпеток розуміємо, що в питанні генераторів, метеостанцій чи біноклів маємо розуміти їхні технічні характеристики, добре у цьому розбиратися.

Тож майже 9 років забезпечуємо наших захисників технічними засобами. Дещо купуємо самі, на інше – збираємо гроші. Бо потрібно передавати не будь-що, а саме те, що хлопцям дійсно потрібно.

Для прикладу, банальне «мені потрібен бінокль на 3 км»… Не існує бінокля на кілометри. Вони мають інші характеристики: світлосилу, кратність та інші специфічні речі. Тому, коли до хтось звертається за біноклем, завжди з’ясовую, для яких завдань бійцеві він потрібен, і вже тоді підбираємо кращу модель. Бо для розвідника підійде одна модель, снайпера – інша, артилериста чи коригувальника ще інша. Є приблизно вісім моделей біноклів і монокулярів. Хлопці дивуються, бо іноді вони навіть не знають, що серед великого розмаїття оптики, саме така існує.

Так само забезпечуємо хлопців генераторами. Якщо для заживлення Starlink дехто хоче на 5 кВт – пояснюємо, що для цього такий потужний не потрібен, спалюється багато палива, не завжди коли більший – краще. Щойно до нас звернулися щодо планшету, і коли почали з’ясовувати, який саме потрібен, – виявилося, що насправді їм потрібен зовсім інший.

Чи, приміром, метеостанція… Для снайпера має бути метеостанція з балістичним калькулятором (хлопці іноді не знають, що такі існують). Для відмінних завдань – інша.

Це якраз і є напрям нашої роботи – розібратися і підібрати саме те, що допоможе краще, якісніше і безпечніше для наших воїнів виконувати бойові завдання. Деякі речі виготовляємо самі. Зокрема, щоб захистити наших вояків від обстрілу, коли вони перебувають на коротких дистанціях з ворогом, робимо перископи. Зробили їх вже понад 3000 штук. Купували ми для хлопців і радіостанції під специфічні завдання.

– А якою є ситуація щодо забезпечення приладами нічного бачення водіїв на фронті, бо це для них часто найнеобхідніша річ?

– Ці прилади є дуже дорогими. Найкращий, який ми знайшли прилад нічного бачення для водія, вартує 4 600 доларів. Загалом, є різні варіанти. Ми завжди уточнюємо чи це тільки для водія, чи для того, хто теж йде в бій. Різниця в моделі. Існують такі (їх випускають різні фірми) моделі: ПВС – 7, ПВС -14 і ПВС – 31. Універсальною, але й найдорожчою є ПВС – 31. Є сьома, яка підходить водієві, але з нею незручно воювати. Якщо ж і керувати автомобілем, і воювати, то рекомендуємо 14-ту.

Те ж саме стосується і нічного прицілу. Тут теж не вийде вибирати за критерієм дешевший-дорожчий. Дешеві – підходять для полювання, але не для війни. Є цифрові або аналогові прилади нічного бачення і не грає ролі чи вони використовуються для спостереження, чи в прицілі. Аналоговий від цифрового відрізняється тим, що він підсилює те, що є освітлене, бо навіть від зірок є трішечки світла і це дає можливість побачити зображення. А цифровий працює не просто на підсилення, а на переведення невидимого світла у видиме. У них є інфрачервона або лазерна підсвітка і вона – невидима для людського ока, однак для іншого, хто має такий прилад – помітна.

Тож коли виходить на позицію хтось з таким прицілом і вмикає підсвітку – він себе видає і стає для ворога мішенню. Тому потрібно використовувати лише пасивні прилади нічного бачення, а такими є саме аналогові. Розумію, що цифрові дешевші (можна купити за 1000 доларів), однак армія США використовує лише аналогові прилади, бо це безпечніше.

Зараз підбираємо прилади для виявлення «Шахедів», компонуємо різні, щоб можна було якнайшвидше виявити і збити. Використовуючи характеристики тих чи інших, підбираємо оце поєднання ціна-якість. Поки що непогано виходить, у найближчі дні поїдемо з нашими вояками на випробування.

«Усе залежатиме від вправності вояків і наявності необхідного озброєння»

– Чи реально з допомогою цих приладів захистити від дронів енергетичні об’єкти?

– Цілком. Потрібно для допомоги ППО створити лінію військових, які будуть оснащені тими системами виявлення і зброєю, яка зможе їх збивати. На початках їх так багато пропускали, бо не знали їхніх характеристик. Тож якщо зможемо оснастити належну кількість наших підрозділів, то вдасться набагато краще захищати ТЕС, підстанції та інші важливі об’єкти. Ми якраз щодо цього співпрацюємо з військовими. Ці прилади допоможуть збивати і ракети.

– Яким чином можна зробити так, щоб кількість необхідної оптики якнайшвидше збільшилася?

– Це питання фінансування. Не хочу нікого критикувати, але у нас люди швидко і активно скидаються на якісь глобальні речі, приміром – супутники. А що стосується рутинного і не менш важливого, то тут ставлення, на жаль, дещо пасивне. Для розуміння, більшість запитів, які ми отримуємо від захисників, стосується оптики. Перш за усе потрібно забезпечити базові потреби, а тоді – інше.

На фронті потрібен теплий одяг, якісне взуття, якісні турнікети, буржуйки, біноклі, тепловізори, елементарні дрони, які дають можливість заглянути за пагорб, за яким ховається ворог.

«Рівень фінансової підтримки суттєво зменшився»

– Якщо порівняти перші дні війни і зараз – чи змінилися фінансові можливості людей? Як зараз допомагають?

– Який саме початок війни ви маєте на увазі? 2014 року чи ескалація 2022? Реальна фінансова підтримка пішла десь від липня 14-го року і до середини 15-го року – українці дуже активно підтримували військо. Починаючи з другої половини 15-го року, наплив фінансової допомоги для армії дуже впав. Заявляли, що армія вже усім забезпечена, там уже все є, чого маємо забезпечувати, якщо це повинне забезпечуватися з бюджету….

Усе тотально змінилося з 24 лютого цього року. Кожен зрозумів, що від його фінансового вкладу конкретно залежить його життя, рідних та близьких. І аж до липня ця підтримка була дуже доброю. Ми десятками купували тепловізори, радіостанції, біноклі – найрізноманітніші речі. Була проблема, де дістати, але не як профінансувати. Усі розуміли, маємо підтримати наше військо і втримати фронт. Зараз рівень фінансової підтримки суттєво впав. Розумію, що багато людей втратили роботу, закінчилися резерви. З іншого боку, можна й по-інакшому допомагати. Для прикладу, ті сітілайти з «Львівським Лицарем», які бачите у Львові, розміщені безкоштовно. Власники вирішили таким чином нам допомогти. І ми їм за це вдячні.

Загалом, ми не даємо жодної реклами, бо я вважаю, що негідно гроші, які люди дають нам для забезпечення ЗСУ, витрачати на це. Однак є великі фонди, які витрачають величезні гроші на рекламу та піар і на них краще люди відгукуються.

Повертаючись до волонтерства, то зараз в армії є велика потреба в генераторах, бо зараз усе менше місць, де на лінії зіткнення є електроенергія. А на фронті вони не просто мусять мати світло для обігріву, але й для того, щоб зарядити планшети, батареї для тепловізорів, для прицілів та інше обладнання. Для них питання електрики – це виживання і можливість користуватися озброєнням. Це питання боєздатності підрозділу. Зараз маємо замовлення на 20 генераторів. Не знаю як нам це вдасться зробити, але крок за кроком…

Львівського Лицаря можна підтримати:

Наш PayPal: lytsar2022@gmail.com

Волонтерські карти ПриватБанку:

5168755433866825;

4246001003624750

«Займаємося тим, чим не кожен волонтер зможе, – пошуком зниклих безвісти і полонених» – Олег Височанський

– Чим допомагає нашим захисникам Будинок воїна?

– Ще з 2014 року налагодили активну допомогу захисникам. Але зараз, на другій стадії тепер вже повномасштабної війни, вона стала значно потужнішою.

Раніше, коли хтось придбав тепловізор, це було щось одиничне, а зараз квадракоптери, що коштують сотні тисяч гривень, і прилади, і автомобілі та й іншої допомоги, стало в десятки разів більше. Старі волонтерські організації, які пройшли шлях війни ще з Майдану 14-го і усі роки допомагали – зараз активно працюють. Народилося багато нових організацій і спілок. Допомагають окремі волонтери. Приміром, приїжджають з села і привозять домашні закрутки, печиво, пінопласт, клейонку, труби для буржуйок. Влада організовує свою, потужну допомогу.

Що ж стосується Будинку воїна, то ми спочатку обрали гуманітарний напрямок: медицина, засоби гігієни, харчування, одяг, але не займалися військовим спорядженням. Перші місяці висилали плити, квадрики, розгрузки, але робили це більше предметно, адресно. Приходили люди і приносили речі з дому і ти не міг відмовити, не взяти. Ми усе це приймали і розподіляли. А основний напрямок обрали те, в чому фахівці – медикаменти, частково дитяче харчування, специфічні речі. Транспорту свого будинок немає, але приходили люди і казали «я маю фуру, я маю буса» – записували їхні номери, працював штаб, у якому були десятки людей, що організовували взаємодію, розподіляли допомогу.

З початку повномасштабної війни хаб надіслав 170 тон допомоги. А зараз будинок, продовжуючи адресно допомагати ЗСУ, займається тим, що не кожен волонтер може робити – пошуком зниклих безвісти і полонених. Це координує уповноважена у Львівській області в справах пошуку зниклих безвісті Марічка Петришин і маємо дуже багато звернень.

Також військовослужбовцям і членам їх родин надається психологічна та медична, реабілітаційна допомога. Є домовленість з медазкладами; також організовуємо безкоштовні обстеження – КТ, МРТ. Є сім’ї, якими опікуємося вже впродовж якогось часу. Допомагаємо з консультаціями і фаховим супроводом юриста.

Проводяться тренінги з надання різної безпеки, зокрема радіаційної, хімічної. Їх можуть відвідати абсолютно усі мешканці Львова.

«Найпотрібніші хороші буржуйки»

– Чого найбільше потребують зараз хлопці на передовій?

– Правильно виготовлені буржуйки, якісні, які не пропускають диму. З доброю трубою, фурнітурою, колінами, щоб усе це можна було гарно змонтувати та щоб була добра тяга, бо це реальна небезпека отруєння людей чадним газом.

Також зараз зима і необхідні спальні мішки, якісне, тепле взуття, форма на заміну. Бо одного однострою, який кожному видається, не достатньо. Чого армія не передбачила і вони не входять у штатне забезпечення, то це утеплені якісні гумовці з міцною підошвою. Жодні берці не витримують того багна, яке є зараз під ногами наших вояків. Нам видають тонкі звичайні гумові чоботи, але важливо, аби вони були утеплені і його можна було витягати і просушувати.

Я і чимало хлопців, не чекаючи на допомогу, самі намагаємося давати собі з цим раду. Купуємо термобілизну, додатковий одяг. Сам склав буржуйку, бензопилу я також мав власну. Кожного держава генератором не забезпечить – не може вона усе витягнути.

Загалом, зараз волонтерська допомога вже більш стабілізувалася і відбувся поділ на певні сфери, напрямки діяльності. Спеціалізуються на тому, що знають найкраще: одні на ремонті техніки, інші – на приладах, оптиці, хтось на теплих речах. Усі якісно роблять свою роботу. Створені ремонтні сервіси, бо там, на фронті, немає можливості усе полагодити.

На фронті багато робимо самі, маємо зварки, болгарки, ремонтуємо ходову авто, але якщо щось серйозне стається з мотором чи паливною апаратурою, то відправляємо таку машину в тил. Також потрібен ремонт приладів, ґаджетів, тому їх також відсилаються до спеціалістів.

Щодо продуктів, то зараз хлопці ними забезпечені. Медикаментів теж вже є достатньо. Вони також необхідні відповідно до сезону. Зараз, у час дощів, необхідні антивірусні, протигрипозні препарати.

Також не буває багато павербанків, особливо – якісних, тих, що на морозі здатні тримати заряд.

Starlinkами ми забезпечені централізовано, тим більше що їх необхідно налаштовувати і оплачувати.

Є у нас і волонтерські станції. Вони дуже необхідні, адже усю проведену розвідку на передовій без зв’язку можна помножити на нуль. Для хлопців найдоцільніше: перепрошиті «Мотороли», радіостанції, цифрові рації, які не прослуховуються.

Підтримати Будинок воїна можна:

Найменування одержувача: ГО РЕХАБ

Код одержувача: 43448619

Назва банку: АТ КБ «ПриватБанк»

Реквізити підприємства

Назва підприємства ГО РЕХАБ

IBAN UA363052990000026000041021535.

«Почали з маскувальних сіток» – Анастасія Вакарчук

– Яким чином «Львівська політехніка» долучається до волонтерського руху?

– З самого початку ми зайнялися сітками та деякими іншими дрібними речами і в цьому напрямку працюємо й надалі. Ще напередодні війни, коли у суспільстві вже була напруга і очікування, ми взялися плести сітки. 24 лютого вранці зібралися на профкомі у головному корпусі і одразу розподілили: хто і що має робити, як це все має працювати, як шукати матеріали, місце. З місцем проблем не було, бо у нас є студентські приміщення. За короткий час нас вже стабільно було 100-150 людей і ми відразу ж включилися в допомогу.

Попит на маскувальні сітки залишається високим. Зайнялися і медичним напрямком – доукомплектацією аптечок. Нам вдалося для одного підрозділу зібрати повноцінні якісні аптечки з сертифікованими турнікетами. Забезпечуємо ними і тих, хто безпосередньо звертався.

У нас близько 70 волонтерських локацій в різних районах Львова, сюди люди приходять ісля роботи.

Також ми придбали на зібрані кошти автомобіль, який відправили на передову. Виробляємо ліхтарики, павербанки, дрібні бустери, які можна заряджати. Звісно, вони виглядають не надто презентабельними, але свої функції виконують.

Дуже рідко відправляємо щось з волонтерами. В основному, військові самі приїжджають забирати приготоване, або це робить їхня довірена людина.

Підтримати Львівську політехніку можна:

Плести маскувальні сітки, попередньо писати в телеграм: @nastiavakarchuk

Наші реквізити: https://send.monobank.ua/jar/73XgZerYmM?fbclid=IwAR3gKuXgbCo4abyZQbE5R3wOmkPmJKKmkcIutYVJ_c7Blba5_gHPcTlz2wY

Розмовляла Наталка Сохан