Місце надії, віри й любові. Де переплітаються, мов залізничні колії, людські долі. Змінюють напрямок і шукають відповідь – куди далі? Від початку повномасштабної війни львівський вокзал став прихистком для тисяч людей. Тут заспокоювали, обіймали, годували. Перше місце, де опинялись спантеличені українці, які десятки годин їхали потягами – будь-куди, аби лишень далі від вибухів. Ці перони бачили їхні страх, горе, відчай, безвихідь. Емоції тих, хто не хотів жити. І жертовність та любов волонтерів, які повертали їм віру в життя. Матеріал створений за підтримки громадської організації “Лабораторія журналістики суспільного інтересу” для мультимедійного проєкту “Життя війни”