Оксана чекає чоловіка з полону і заради нього вирощує квіти – бо він це любив. А вдома на їхніх клумбах поховані сусіди. Ольга поховала свого чоловіка, один постріл – і той більше не повернувся. Дмитро привіз із собою тільки шуруповерт і собак, його дім згорів. Вони – краплинки у морі горя, яке довелось пережити маріупольцям. Ми зібрали історії тих, кому вдалося втекти з міста-пустки, яке було містом мрії. Їх називають “сталевими”, бо те, що витримали, здається неможливим. Та вони Люди, в їхніх очах стільки життя, а ще віра – що повернуться додому.