Вони все життя працювали задля розвитку країни. Втратили здоров’я, а після повномасштабного вторгнення втратили й домівки.

Їхнім тимчасовим притулком стали лікарні, пансіонати і соціальні помешкання. В очах кожного з них надія, що цей дах над головою справді тимчасовий.

Історії літніх людей, які залишились без дому, без грошей і без фізичної можливості їх заробити, аби знову повернути звичний затишок. Їх вдалося зафіксувати завдяки підтримці Лабораторії журналістики суспільного інтересу.