Найвідоміша у світі жінка-археологиня, активна громадська діячка Лариса Крушельницька народилася 5 квітня 1928 року у Стрию. Походила з відомої української родини, нащадків аристократичних родів Крушельницьких та Левицьких.

У 1934 році Крушельницькі виїхали «на Велику Україну», до Харкова – “працювати для України”. Хай радянської (під червоними прапорами), але ж України! Так думали тоді численні галицькі інтелігенти, які масово рушили на схід. Крушельницькі зробили це останніми. Після них ніхто у сталінське пекло їхати не наважився. Мрії не здійснилися. Майже всі члени родини були розстріляні або заслані на Соловки, як і тисячі інших “ворогів народу”. Лише Ларисі пощастило вижити. 

1943 – виїхала з окупованого німцями Львова до Відня, а потім до Штутгарта, де навчалась в академії мистецтв. Потім вимушено працювала на алюмінієвому заводі у Третьому Райху.

Через два роки повернулася до Львова. А ще через два – влаштувалася художником-реставратором до Музею українського мистецтва. Потім перейшла працювати у відділ археології Львівського філіалу Академії наук УРСР, паралельно заочно навчалася на історичному факультеті Львівського державного університету.

Вона єдина у світі археологиня, яка організувала й успішно провела понад 50 археологічних експедицій. Результат – 206 наукових досліджень. Лариса Крушельницька відкрила і дослідила приблизно 60 пам’яток минулого, що принесли їй визнання в Україні та за кордоном.

Вона активно працювала у складі Національної комісії з питань повернення до України культурних цінностей при Кабінеті міністрів України.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.