Наталія Кобринська – письменниця, публіцистка, зачинателька жіночого руху в Україні. Походила зі священничого роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Народилася Наталія 8 червня 1855 року у селі Белелуя (тепер Івано-Франківської обл.). 

***

У 1874 році Наталія одружується з теологом Теофілем Кобринським. Подружнє щастя тривало не довго: Теофіл Кобринський несподівано помер. Аби розвіяти тугу доньки, чутливий батько везе її до Відня, вводить до Товариства українських студентів “Січ”.

***

Провідною темою творчості й діяльності Наталії Кобринської стало становище жінок у суспільстві та шляхи його покращення. 

1884 року з’явилося її оповідання “Задля кусника хліба”, яке високо оцінив Іван Франко.

Ідея твору, що жінка сама повинна дбати про певне місце в суспільстві, добиватися якоїсь спеціальності, а не бути утриманкою чоловіка. І це в ХІХ столітті!

Наталія Кобринська була палкою поборницею культурного єднання західноукраїнських земель з Наддніпрянською Україною. Вона ініціювала створення жіночого часопису, який би об’єднав творчі зусилля галичанок з українками з-поза Галичини, насамперед з жінками з Наддніпрянщини та Волині. Й у червні 1887 року за її ініціативи та з участю Олени Пчілки у Львові виходить об’ємний альманах під назвою “Перший Вінок”, у якому було надруковано 49 прозових, поетичних та публіцистичних творів жінок-письменниць з усіх теренів України 

***

У січні 1920 pоку письменниця померла через тиф. Поховано Наталію Кобринську у Болехові, де закінчила своє життя, а будинок її було спалено через загрозу інфекції тифу.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.