Кажуть, на дітях геніїв природа відпочиває. У випадку із молодшим сином Івана Франка – Петром, це твердження не витримує критики, адже його природа обдарувала щедро. 

Петро Франко – став співзасновником «Пласту», «батьком» військової авіації Української галицької армії, автором 36 винаходів у галузі хімії (пов’язані зі збільшенням терміну зберігання молока) та кількох книг, які мали своїх читачів і шанувальників.

У гімназії захопився розвитком спорту та пропагандою здорового способу життя, очолював «Український спортовий кружок» при гімназії, пізніше став активним членом товариства «Сокіл-батько», брав участь у багатьох спортивних змаганнях, писав у пресі про екзотичні види спорту аби зробити їх популярними. Написав книгу «Підручник шведської руханки».

У свої 22 роки Петро вже був знаний на Галичині спортсмен, учень самого фундатора українського спорту Івана Боберського. 

У 1911 році разом із Іваном Чмолою заснував перший таємний гурток «Пласт», який поклав початок розвитку пластового руху в Україні. Редагував часопис «Пластовий табір», написав 15 книг для пластунів, перший підручник «Пластові ігри та забави».

***

У 1931 році по контракту їде до Харкова з групою польських інженерів на запрошення радянського уряду, де п’ять років працює як старший науковий співробітник у Науково-дослідному інституті прикладної фізико-хімії та молочної промисловості. Пише підручник з неорганічної хімії та енциклопедичний  словник з хімічної термінології, стає автором 36 винаходів у галузі хімії.

Більше – у програмі

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.