Науковець, дослідник радянського Голодомору й автор терміну “геноцид” Рафал Лемкін – людина світу. Народився 24 червня 1900 року у селі Безводне, Гродненській губернії Російської імперії, тепер – це Білорусь, у родині польських євреїв хліборобів. 

Лемкін на початку 1920 років студіював філологію, а потім право у Львівському університеті Яна Казимира. 

Був першим із фахівців міжнародного права, який визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців, як геноцид та проаналізував геноцид в Україні в контексті міжнародного права.

Лемкін був радником Верховного суду США на Нюрнберзькому процесі. 

У 1953 році, звертаючись до тритисячної аудиторії, що зібралася в Манхеттен Центрі у Нью-Йорку вшанувати двадцяту річницю Великого Голоду в Україні, Лемкін привселюдно назвав злочини сталінського комуністичного режиму проти українців геноцидом і зачитав своє звернення про «Радянський геноцид в Україні». Це звернення було перекладене багатьма мовами світу.

В українському геноциді Лемкін вбачав чотири складові, а саме: 

– нищення української інтелігенції – як мозку нації; 

– ліквідація Церкви (Української Автокефальної Православної та Української греко-католицької) – як «душі України»; 

– Голодомор – знищення українського селянства — зберігача української культури, мови, традиції;

– і заселення України іншими етносами для радикальної зміни складу населення.

Рафал Лемкін двічі був номінований на Нобелівську премію миру, але так і не отримав її.

20 листопада 2015 року стаття Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» внесена в Росії до Федерального списку екстремістських матеріалів

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.