Василь Нагірний – творець храмів та духу, архітектор, спадщина якого налічує декілька сотень сакральних та інших будівель. Народився у січні 1848 у селі Гірне на Львівщині.

Закінчив Стрийську гімназію, вчився на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Закінчив вищі студії у м. Лозанні (Швейцарія), здобувши диплом архітектора. Працював архітектором у Цюріху, там познайомився з членами української громади, брав активну участь у її заходах. Згодом повернувся до Львова і цілком присвятив себе архітектурі, кооперативному та культурно-громадському житті.

Він увійшов до складу директорів новоствореного Товариства «Народна Торгівля», був серед засновників товариства руських ремісників «Зоря», «Дністер», «Сокіл», «Народна Гостиниця». Впродовж кількох років був головним редактором газети «Батьківщина». Створив товариство українських робітників «Сила».

Найбільше сил він витрачав на професійну діяльність як архітектор. Йому належать проєкти 218 дерев’яних і мурованих церков для міст і сіл Галичини, Волині, Поділля, Буковини, десятки адміністративних і житлових будинків. Найцікавішими є сільські церкви, створені на основі візантійського стилю.

Перша церква, взірцем для якої послужив Софійський Собор в Царгороді, була побудована в Яричеві Малому.

Василь Нагірний фактично став одним з найбільших українських зодчих і національних діячів Галичини ХІХ-початку ХХ ст. 

Помер у 1921 році в місті Долина на Івано-Франківщині. Похований у Львові на Личаківському кладовищі. 

30 грудня 2018 року у селі Гірне на Стрийщині йому було відкрито пам’ятник на місці батьківської хати.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.