Відомий український вчений – літературознавець, поет, перекладач, публіцист, фольклорист ‒ Василь Щурат народився 24 серпня 1871 року у селі Вислобоки на Львівщині. 

Вивчав слов’янську філологію на філософському факультеті Львівського університету, а згодом вступив до Віденського університету, де через чотири роки захистив дисертацію про літературну пам’ятку часів Київської Русі  – «Слово Даниїла Заточника» та здобув ступінь доктора філології. 

Після повернення з Відня, працював співредактором газети «Буковина» (разом з Осипом Маковеєм) у Чернівцях, а у 1898 році склав педагогічний іспит та отримав можливість працювати вчителем. Вчителював у гімназіях Перемишля, Бродів, а з 1907 року у Львові. 

***

У 1914 році Василя Щурата обрали дійсним членом НТШ, двічі був головою товариства. Пізніше став організатором і першим ректором Львівського таємного університету. За це 7 жовтня 1921 року його арештували і три місяці він перебував у польській в’язниці. З тюрми був звільнений за клопотанням Ліги Націй. З 1929 року став членом Всеукраїнської Академії Наук. Але через рік через політичні репресії в Україні, діяч зрікся членства. В останні роки життя працював директором Львівської бібліотеки АН УРСР та професором Львівського Університету.

***

Багато часу приділяв літературознавству. Написав більше як 200

статей, монографій, розвідок (про Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна

Шашкевича, Івана Котляревського).

Василь Щурат знав понад 10 мов та переклав на українську мову чимало прозових і поетичних творів з польської, італійської, німецької, білоруської, румунської, угорської, російської мов. Автор першого повного перекладу на українську мову французького епосу «Пісні про Роланда», а також йому належить найкращий до 1914 року віршовий переклад «Слово о полку Ігоревім» сучасною українською мовою. 

Помер Василь Щурат 27 квітня 1948 року, похований на Личаківському кладовищі у

Львові.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.