Володимир Гнатюк – один із корифеїв української науки, фольклорист, етнограф, перекладач, літературознавець. Народився 9 травня 1871 року у селі Велеснів на Галичині (нині це – Монастириський район Тернопільської області) у родині сільського дяка.

Гнатюк сходив своїми ногами все Закарпаття. У цих експедиціях Гнатюк побував не тільки в усіх районах Північної Угорщини, де українці проживали компактно (сучасне Закарпаття і Пряшівщина), але й у колоніях, розкиданих по Південній і в Середній Угорщині, де українці жили окремими острівками. Ніхто із дослідників і через 100 років не обійшов після Гнатюка ці терени своїми ногами.

Зроблене Володимиром Гнатюком вражає. Він – автор близько тисячі наукових праць. Підготував і видав 58 томів етнографічних збірників.Його шість томів «Етнографічних матеріалів з Угорської Русі» – довічний пам’ятник вченому.

Збірники вченого містять понад 300 взірців колядок, 184 гаївки, майже 9 тисяч коломийок, понад 700 анекдотів, 412 легенд, півтори тисячі оповідок із демонології, 400 казок, 20 детальних описів похоронів, 319 творів так званого сороміцького фольклору.

Він першим вивів українську фольклористику на європейський рівень.  Був обраний до складу етнографічного товариства у Празі, Відні, потім – Академії наук УРСР.

Помер Володимир Гнатюк 6 жовтня 1926 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі неподалік від могили Івана Франка. Іменем Гнатюка названо Тернопільський національний педагогічний університет, гімназію в Бучачі, в його рідному селі Велеснів відкрито етнографічно-меморіальний музей.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.