Юзеф Максиміліан Оссолінський народився 1974 року у Воля Мєлєцька у Західній Галичині. Став відомим меценатом, співфундатором польської бібліографії,  літератором та перекладачем латинської літератури.

Перебуваючи на посаді куратора віденської бібліотеки Оссолінський водночас ревно дбав про свою приватну бібліотеку. Він скуповував усі польські книги та рукописи, що мали бодай якусь цінність. Відтак за 30 років цілеспрямованого колекціонування у віденському палаці Оссолінського постала найбільша у світі бібліотека полоніки.

З часом у Юзефа почали виникати думки, що ж буде з його бібліотекою після смерті. Тому починаючи з 1800 року Оссолінський почав клопотатися облаштуванням майбутнього власної бібліотеки.

За його задумом бібліотека мала переїхати до Галичини та стати публічною.

На початках він планував облаштувати її у Кракові, потім у Замості, згодом у Тарнові, та все ж на щастя для львів’ян він обрав Львів. 

Незабаром Юзеф Оссолінський отримав дозвіл від імператора на відкриття у будівлі, колишнього монастиря кармеліток босих сімейної бібліотеки, друкарні та музею.

Граф Оссолінський перевіз до Львова зі свого польського родового замку цінні колекції книг, старовинних рукописів, карт, нагород, гравюр, монет, картин і скульптур.

До бібліотеки також потрапили копії книжок із бібліотеки Тадеуша Чацького, частини збірок книжок князя Юшинського, графа Куропатницького та книги з колекцій графів Любомирських, Скарбків, Сапіг.

Що сталося з бібліотекою в ХІХ століття та впродовж ІІ Світової війни, і де її наповнення зараз – дивіться у програмі –

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.