Мартин Бубер – відомий єврейський філософ, релігійний мислитель і письменник, духовний лідер європейського єврейства, перший президент Академії наук Ізраїля. Він  народився у Відні. Коли йому було 2 роки, батьки розлучилися і тато відвіз Мартина до дідуся з бабусею, які проживали у Львові. Тож усе дитинство Мартин Бубер провів у львівському будинку №1 на нинішній вулиці Соломії Крушельницької під першим номером.

У 14 років Мартин переселився до батькового будинку. Навчався у Віденському університеті, пізніше – у Берлінському. Ще студентом Мартин Бубер став активним прихильником об’єднання євреїв для відновлення єврейської держави.

Після завершення Першої світової виступав за добросусідське співіснування народів, ненасильницькі шляхи єднання.

З приходом до влади Адольфа Гітлера, Мартин Бубер критикував намагання відродити у Німеччині ідеологію, спрямовану на війну та домінування одних націй над іншими. Гестапо встановило спостереження за будинком філософа, через що у 1938 році він з родиною переселяється до  Швейцарії, а пізніше  — до Палестини. 

Філософ відстоював необхідність незалежності Палестини, створення там єврейської держави, але шляхом мирного договору з арабами. У цей період друкуються основні його праці з філософії релігії та історії хасидизму.

Доклався своєю громадською та філософською діяльністю до створення держави Ізраїль у 1948 році.

У 1952 році відвідав Німеччину, де здобув численні нагороди, став одним з перших єврейських діячів, що відновили стосунки з Німеччиною після війни. 

У 1963 філософ був нагороджений Еразмівською премією за вклад у духовне єднання європейських країн. 

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.