Мобілізація, останній козир РФ та чи тривала влада Путіна – експерт про ситуацію на фронті
- Понеділок, 03 жовтня 2022
В РФ триває часткова мобілізація. Попри те, що заявлено про 300 тисяч, насправді набирають понад мільйонне військо. Окрім того, Путін загрожує ядерним ударом. Наскільки серйозною загрозою це може стати для нас, чи допомагатимуть РФ зброєю, чи можлива там зміна влади – полковник запасу, дипломат, військовий експерт Володимир Гулима.
Гібридна мобілізація
– З 21 вересня в РФ триває часткова мобілізація. Нам варто хвилюватися?
– Не потрібно панікувати, слід розуміти як усе є. Мобілізація – це наслідок стратегічних прорахунків Росії, її неготовність до ведення повноцінної війни. Адже вони розраховували на бліцкриг, а зараз опинилися в ситуації, коли немає ким і чим воювати. Частково, вони вирішили цю проблему наймаючи контрактників, набираючи засуджених. Але зараз і з цим у них негаразди, тому перейшли до, так званої, як вони кажуть, часткової мобілізації, але бачимо, що це – гібридна мобілізація.
До чого вона може призвести? Уже бачимо з повідомлень, що до тридцяти тисяч мобілізованих, не проходячи жодного бойового злагодження, пішли на поповнення пошарпаних російських дивізій. Зокрема, Таманську і Кантемирівську. Думаю, що мобілізованих будуть намагатись таким чином доєднувати і до інших частин. Росіяни хочуть таким чином повернути собі стратегічну ініціативу.
Однак не слід недооцінювати ворога. Необхідно відповідним чином реагувати, що й робить наше командування. Збройні Сили України дещо по-іншому ведуть бойові дії, які росіяни не можуть прорахувати. Ми б’ємо якістю: розбиваємо склади, виводимо з ладу логістику противника і йому доводиться відступати, кидаючи техніку і зброю.
Роботу ВПК РФ сковують санкції
– Нас би менше хвилювала їхня мобілізація якби в Росії не продовжував активно працювати військово-промисловий комплекс (ВПК). Те, що не можуть зробити самі, вони намагаються отримати від союзників (наприклад, іранські дрони). Як бути з цим?
– Так, зважати на це потрібно. Яка б не була застаріла техніка, але вона стріляє, несе смерть і руйнацію. І світ це розуміє. Ми не раз чули від наших західних партнерів, що війна триватиме до того часу поки Україна не позбудеться загрози захоплення. Ми отримуємо необхідне для нас озброєння. Що ж до власного випуску зброї в РФ, то його усе більше сковують накладені санкції.Це стосується і ракетних двигунів, і електроніки – складової до високоточного озброєння.
РФ лякає, аби змусити до переговорів
– Щодо HIMARSів – читаємо, що отримаємо 18 одиниць упродовж кількох років, а вони ж нам необхідні якнайшвидше?
– Не потрібно надто прямолінійно ставитися до усього, що чуємо. Не про усе можна писати і не усе говорити. Неодноразово нам стає відомо про певну зброю від союзників уже тоді, коли вона на полі бою. На це й будемо сподіватися, бо не одні ми хвилюємось – Захід теж.
Бачимо, пішла серйозна гра, росіяни кажуть, що воюють з НАТО. Їм соромно визнати поразку від України. Наші партнери мають усю інформацію і результатом є зброя, яка до нас надходить у відповідь на те, що роблять росіяни. Мета РФ зараз налякати – нас, Захід і змусити до переговорів. Звідси, масштабна мобілізація та ядерні погрози. Росіяни хочуть підписати угоду, як у Мінську, яка де-факто закріпить за ними загарбані території. Хочуть мати паузу, щоб відновити боєздатність. Усі це розуміють, тому не дають їм такої можливості.
– А як можна запобігти передачі зброї Росії її союзниками?
– Для цього є різноманітні інститути: дипломатія, військово-політичні заходи. Наші партнери розмовляють з керівництвом цих країн, переконують не робити цього. Йде вмовляння по-хорошому, якщо вони не будуть підтримувати країну-агресора, то матимуть вигідне співробітництво. Якщо це не вдається, тоді працюють міжнародні санкції. Так що є відповідні інструментарії.
Не слід піддаватися на дію російської пропаганди, яка помножує на десять те, що вони дійсно можуть отримати. При цьому ми забуваємо, що ті країни, які ми перерахували, як правило, мають експортний варіант колишньої радянської і російської зброї.
«Лякалка» з Білорусі – ЗСУ і Захід дадуть відсіч
Звичайно, це затягує війну, призводить до більших жертв і руйнувань, але корінний перелом у війні для РФ не забезпечить. Тому вони намагаються налякати, змусити до переговорів. На це зараз спрямовані їхні зусилля, а не на здобуття перемоги на полі бою.
– Білорусь готується прийняти 20 тисяч російських військових, з яких сформують відповідні підрозділи, також туди РФ підтягує озброєння. Ворог знову планує наступ на Київ, а також на західні регіони України, аби перекрити поставки допомоги з заходу?
– Вони дають зрозуміти, що планують це зробити. Однакза військовою наукою, якщо ти щось насправді хочеш зробити, то про це найменше говориш, щоб це було неочікуваним для противника. Наприклад Херсон, куди росіяни перекинули сили з Харківщини, яку ми потім звільнили. Ще один фактор, якщо росіяни хоч якось розуміли, чому воюють, то для білорусів ця війна немає жодного сенсу. До того ж, у них протестний потенціал доволі високий – пам’ятаємо, що було у 2020 році.
Тому, в першу чергу, наступ з Білорусі це «лякалка». Проте цю імовірність ніхто не відкидає – ЗСУ та Захід до цього готуються.
Немає кому очолити натовп та останній козир РФ
– Ми спостерігаємо за тим, що відбувається в Росії – вони наче вже прозрівають і не хочуть відпускати на війну рідних, однак на протести майже не виходять. Чи є шанс, що вони таки приберуть Путіна?
–Протягом двадцяти років адміністрація Путіна реалізовувала концепцію «випаленого поля» і зараз, на жаль, в РФ не залишилося тих лідерів, які могли б повести за собою. Те, що зараз там відбувається, це прояви стихійні, поодинокі, а люди, які могли б усе це спрямувати – відсутні. Але будь-який процес народжує своїх героїв і з часом вони там з’являться. Росіяни налякані, вони не знають як реагувати на події, які їх не влаштовують, тож зараз можливість громадянського спротиву в РФ – на дуже низькому рівні. Потрібен час, щоб цей процес викристалізувався.
Це наслідки путінської антидемократичної політики, яку він проводив. Він це розумів, до цього готувався, вбивав, пересаджав лідерів по тюрмах і зараз там немає, кому очолити натовп.
– Зараз усі ЗМІ публікують коментарі експертів і посадовців, щодо ядерного удару – що скажете на це? До чого готуватися?
Загроза є і вона серйозна, але це, знову ж таки, не привід для паніки. Ми знаємо, як рішуче і не один раз, до російського керівництва було доведено, що це буде сприйнято як напад на НАТО.
Щодо удару по Львову, то слід розуміти, що таке ядерний удар по місту, яке розташоване поряд з кордоном з Польщею, а отже й по Альянсу. Відразу ж автоматично спрацьовує п’ята стаття – напад на одну з країн військового союзу призводить до відповіді усіма членами.
Росіянам доведено, яких заходів буде вжито. Навіть традиційними силами Захід може вивести з ладу усю систему керівництва РФ. Це серйозний стримуючий фактор і хоча загроза є, та наразі вона залишається таким собі останнім козирем РФ в протистоянні з Україною і Заходом.
Тому потрібно не панікувати, а серйозно ставитися до сигналів повітряної тривоги.
Санкціями Захід б’є саме по олігархах
– Звичайні росіяни шалено бояться Путіна. А як щодо російських олігархів, у яких за кордоном сім’ї, бізнес та й значна частина нерухомості – невже їх все влаштовує?
– Що з російськими олігархами тяжко сказати. Однак якщо логічно розмірковувати та брати до уваги те, що відомо, то розуміємо, що Путін це людина, яка вже однією ногою в могилі, і хоче за собою забрати й інших. А олігархи хочуть жити, вони не для того грабували російський народ, щоб усе втратити. Санкціями Захід грає саме по цих людях. Бо, з одного боку, їхні рахунки наче й заблоковані, вілли та яхти заарештовані, але вони ж не конфісковані. І люди, які кружляють навколо Путіна, можуть усе це собі повернути.
Думаю, мають під собою певний ґрунт, розмови про закулісні переговори деяких росіян з Заходом, зокрема як РФ повернутись до ситуації, яка була до 23 лютого. Але це не афішується. Ймовірно, не надання Заходом нам усього озброєння, про яке просимо, теж є своєрідним сигналом того, що перемовини ведуться і є розрахунок, що в Росії можуть прийти до влади інші сили.
Будемо на це сподіватися, а найбільше – вірити в наших захисників і в самих себе.
Розмовляла Наталка Сохан
