Головне за день

Нобелівський комітет визначив лауреата Нобелівської премії 2021 з літератури. Цього року премію отримав Абдулразак Ґурна «за його безкомпромісне та співчутливе занурення у наслідки колоніалізму та долю біженців у прірві між культурами та континентами».

Письменник народився у Занзібарі, а працював в Англії. Переможця оголосили 7 жовтня під час конференції, повідомляє Українська правда. Життя. 

«Відданість Ґурни правді та його відраза до спрощення вражають.

Він може здатися похмурим і безкомпромісним, але водночас він із великим співчуттям та непохитною прихильністю стежить за долями окремих людей», – йдеться на сайті Нобелівської премії.

Абдулразак Ґурна народився 1948 року у Занзібарі, але був змушений мігрувати до Англії наприкінці 1960-х.

Ґурна почав писати у 21 рік, і хоч суахілі була його першою мовою, англійська стала літературним інструментом.

[media=1944]

Письменник розповідав, що в Занзібарі майже не мав доступу до літератури рідною мовою. Він надихався арабською та перською поезією, сурами Корану та особливо англійською літературою від Шекспіра до Найполя.

Письменник опублікував 10 романів:

• «Пам’ять про виїзд» (Memory of Departure, 1987),
• «Шлях пілігримів» (Pilgrims Way, 1988),
• «Дотті» (Dottie, 1990),
• «Рай» (Paradise, 1994),
• «Захоплення мовчанням» (Admiring Silence, 1996),
• «Біля моря» (By the Sea, 2001),
• «Пустеля» (Desertion, 2005),
• «Останній подарунок» (The Last Gift, 2011),
• «Серце з гравію» (Gravel Heart, 2017),
• «Потойбіччя» (Afterlives, 2020).

Усі вони пронизані темою долі біженців.

Зокрема, його роман «Дотті» оповідає історію про темношкіру жінку з мігрантської сім’ї. Головна героїня живе у жорстких умовах расистської Англії 1950-х років і почувається так, ніби не має коріння у країні, в якій народилася і виросла.

Тому вона намагається створити свій простір та реконструювати ідентичність за допомогою читання книг та оповідань.

У романах «Захоплення мовчанням» і «Біля моря» автор також фокусується на самовизначенні мігрантів. Зокрема, йдеться про те, що опинившись у прірві між минулим і майбутнім, біженці мовчать.

Вони приховують свою ідентичність не лише для того, аби захиститися від расизму та упереджень, а також щоб уникнути зіткнення між минулим і сьогоденням, яке розчаровує, розповідають у Нобелі.

Література Ґурни стосується його взаємин з рідним краєм, отже пам’ять має надважливе значення для його творчості. При цьому, у своїй роботі письменник прагне уникнути всюдисущої ностальгії за «незайманою» доколоніальною Африкою.

«Його романи відступають від стереотипних описів і відкривають нам культурно різноманітну Східну Африку, незнайому багатьом в інших частинах світу.

Нескінченне дослідження, зумовлене інтелектуальною пристрастю, присутнє у всіх його книгах, і це помітно зараз, у його «Потойбіччі», як і тоді, коли він почав писати, будучи 21-річним біженцем», – розповідають у Нобелівському комітеті.

4 жовтня у Швеції стартував Нобелівський тиждень. У той же день Нобелівський комітет оголосив переможців у галузі фізіології та медицини. Премію отримали Девід Джуліус та Ардем Патапутіан «за відкриття рецепторів температури та дотику».

5 жовтня науковці Сюкуро Манабе, Клаус Хассельман та Джорджіо Паризі отримали премію в галузі фізики за «новаторський внесок у наше розуміння складних фізичних систем».

Лауреата найпрестижнішої премії за сприяння встановленню миру традиційно визначать у столиці Норвегії 8 жовтня.

А 11 жовтня, також в Осло, назвуть переможця в галузі економіки у пам’ять про Альфреда Нобеля.

Нагадаємо, у 2020 році Нобелівську премію з літератури отримала американська поетеса Луїз Глюк «за її ясний поетичний голос, який за допомогою суворої краси робить індивідуальне існування універсальним».