Головне за день

На Донеччині нашими захисниками звільнено Старомайорське. У чому його цінність, до якої лінії оборони ворога воно належить і скільки їх у росіян ще – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» ветеран російсько-української війни Євген Дикий.

Відеоверсія розмови – тут.

Дві точки, де ЗСУ вдалося пройти першу лінію оборони

– Ми бачили відео із Старомайорського, звільненого нашими хлопцями. Це Донеччина, але напрямок руху Південь – на Мелітополь і Бердянськ. Далі від цього населеного пункту є ще кілька так званих «опорників» ворога – у чому цінність Старомайорського?

– Схожа ситуація з ще одним населеним пунктом Роботіне Запорізької області. І Старомайорське, і Роботіне – це ті дві точки, де нашим захисникам вдалося повністю пройти першу лінію оборони, залишити її за спиною і вийти на другу, головну, яку в орківських пабліках називають «лінією суровікіна». Там вже є і «зуби дракона», і сотні кілометрів викопаних окопів.

Третя лінія – «останньої надії»

– Яка інформація є у нас про ці укріплення? Про першу лінію знаємо, що вона була дуже щільно замінована. Коли нам вдасться пройти цю лінію оборони, то вже вийдемо на оперативний простір – чи там є ще наступна?

– Є третя, я назвав би її лінією «останньої надії», вона створена швидше для прикриття відступу. Зараз вона служить для життєзабезпечення перших двох ліній. Різниця між першою і другою лінією дуже суттєва – вона суттєво менше замінована. Бо перед першою росіяни замінували буквально усе – я не знаю в історії іншого прикладу, навіть у Другій Світовій ніколи не було такої щільності – сотні кілометрів мінних полів.

На другій лінії мін значно менше, бо тоді росіяни самі не могли б пересуватися між ними. Між тим, перша лінія була певною мірою пунктирною, це були переважно так звані «опорники» – пункти взводні, ротні, батальйонні, а от друга – це кілька сотень кілометрів суцільних траншей і бетоновані доти. Тобто, на першій лінії було важко через міни, а на другій – через укріплення.

Розмовляв Стас Гордієнко

Записала Наталка Сохан