Наше військо стає усе професійнішим – Іван Тимочко про ситуацію на Донбасі та стан ворога
- Вівторок, 28 березня 2023
Непорозуміння з Новою Каховкою, що відбувається з вагнерівцями, чи може Авдіївка стати другим Бахмутом та що ЗСУ потрібно для наступу – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.
– 22 березня о 18:00 Генштаб повідомив, що окупаційні війська вийшли з Нової Каховки, а о 19:30 там уточнили, що помилилися «внаслідок не коректного використання наявних даних». Як це зрозуміти?
– Швидше за усе, у Новій Каховці відбувалася ротація, яку помилково прийняли за вихід військ. Бригада, що перебувала там вийшла, а та що мала їх замінити – відразу не зайшла. Такі ситуації на війні бувають. Друге – це те, що триває інформаційна війна, відбуваються «вкиди» з обох сторін і кожна сторона аналізує, якою є реакція на них.
«Були правильно прораховані напрямки ворожих наступів»
– Командувач Сухопутних військ Сирський відзначив, що на Донецькому напрямку «ворог видихається». Ви щойно повернулися звідти, поясніть, чи це так?
– Якщо раніше просування росіян було 200-300 метрів за добу, то тепер вони, враховуючи те насичення військами і оборону, яку ми створили, особливо в районі Краматорська, Слов’янська і Дружківки, змушені розтягувати свої сили і це призупинило їх наступ на Бахмут.
Завдяки резервам і правильно прорахованим напрямкам їхніх можливих наступів, ситуація вирівнялася. Як будуть розвиватися подальші події? Будемо дивитися, чи наважаться росіяни свої десантно-штурмові війська завести на заміну вагнерівцям.
Окрім того, з’явилася інформація, що «Вагнер» набирає на контракт бійців в Україну на пів року, а на рік – в Африку. Тож розуміємо, що так чи інакше відбудеться певне виведення «Вагнера» з України. Це свідчить, що аж надто «м’ясними» колонами росіяни вже не наважуються використовувати залишки тих же десантних військ.
Окрім того, враховуючи, що в медіа є інформація, що вже на Донецькому напрямку почали з’являтися танки Т-54, які були на озброєнні ще у 1946 році, можемо говорити, що ситуація в росіян не найкраща.
Росіяни переводять акцент на Авдіївку та Вугледар
– За словами деяких експертів, в Бахмуті вагнерівці зайшли в будівлі, а десантні підрозділи ведуть бойові дії на нулі…
– Так на деякій території і в промзоні вони зайшли в будівлі, але вони їх не утримують – одразу відійшли. Це швидше була проба. Вони не контролюють Бахмут.
Росіяни зараз докладають усіх зусиль, щоб зайти з тилів і захопити місто. Окрім того, вони переводять акцент на Авдіївку та Вугледар, розуміючи, якщо не відтягнуть наші війська, то це може призвести до контрудару.
– Сирський каже, що ЗСУ зовсім скоро скористаються виснаженням сил ворога. Що має посприяти тому, щоб ці терміни наблизилися?
– Контрнаступ вже анонсований та офіційно оголошений, питання в тому, де саме буде удар. Однозначно, що у найменш очікуваному для ворога місці. Для цього потрібно – доукомплектація підрозділів західним озброєнням і технікою та відповідна погода, яка б дозволила швидко працювати.
Авдіївка – один з найкоротших шляхів на Донецьк
– Іспанія заявила, що до кінця наступного тижня відправить нам шість «Леопардів». Це теж один з елементів цієї доукомплектації?
– Танки – це один з елементів публічної демонстрації роботи. Насправді, ті види зброї, які нам були необхідні, або ті, які зараз можуть змінити ситуацію на фронті, – постачаються без надто гучних повідомлень. Вони з’являється на полі бою вже як доконаний факт– це та ж артилерія, ракети, засоби РСЗО, що є значно важливішими на даному етапі війни. Бо танки та бронетехніка вже заходять на територію наступу для підтримки піхоти після того, як добре попрацювала артилерія і авіація.
– Чи може Авдіївка стати другим Бахмутом?
– Ні. Авдіївка ще з 2014 року, з часів АТО, один з найгарячіших напрямків, де постійно проходили інтенсивні бої. Там величезні промзони, це – перший момент. А другий це те, що в Авдіївці дуже добре розвинена залізнична мережа і це один з найкоротших шляхів на Донецьк. Тому росіяни хочуть там відкинути наші війська, щоб ми не могли почати наступ на Донецьк і обстрілювати його дальнобійною артилерією. Окрім того, росіяни розуміють, якщо зайдуть у промзону, то це їм збільшить поле для маневру. Але зараз ситуація така, що обидві сторони не просунулися вглиб настільки, щоб можна було говорити про якісь прориви.
Для наступу РФ потрібно провести додаткову мобілізацію
– Мєдвєдєв заявив, що Україна це частина РФ і саме тому РФ й почала війну. Чи може бути інтенсивний наступ росіян і чи можуть вони нас чимось здивувати?
– Бачимо, що вони на східному напрямку змогли закумулювати сили. Для того, щоб почати якийсь ширший наступ їм треба провести додаткову мобілізацію. Але не приховану, а відкриту. Не те, що вони хочуть призвати на навчальні збори «барс» («бойовий армійський резерв», як вони їх називають) – аналог нашому резерву.
– Наскільки може вплинути на ситуацію те, що вони зараз призивають на службу чоловіків з тимчасово окупованих територій? За інформацією «Центру національного спротиву», росіяни створили там 23, так званих, військкомати.
– Момент перший – вони можуть призивати в армію лише тих чоловіків, які прийняли російське громадянство. Бо інакше це є порушення Женевських конвенцій і те, чого росіяни попри усе, зараз не можуть собі дозволити. У них й так є проблема з дітьми, яких вони вивозили з України, тому мобілізовують тих, у кого воно вже є. Або тих, кого спіймали на вулиці і змусили прийняти короткотермінове громадянство.
Силоміць забрати людей до війська вони не можуть, бо громадянин іншої держави може дезертирувати з російської армії і його відповідальність – нульова.
«В артилерії важливу роль відіграє якість боєприпасів»
– У ЄС заявили про мільйон артилерійських снарядів для України на рік. Ми порахували, це близько 80 000 в місяць. Чи цього достатньо?
– У свою чергу, 80 000 ділимо на 30, це – 2,5 тисячі снарядів на день, приблизно стільки, скільки ми використовуємо зараз. Але цей мільйон, по-перше, лише анонсоване замовлення. А по-друге, наскільки я знаю, Міністерство оборони України, зробило нашим союзникам ще окрему заявку на постачання. Те, що зараз ми отримуємо, це приблизно 250 000 снарядів на місяць – те що дасть нам певний паритет з росіянами.
Зараз в артилерії дуже важливу роль відіграє якість, а не кількість боєприпасів. Високоточні снаряди, які використовуються нашою артилерією, дають значно більший результат ніж ті, що у росіян. Вони зараз вийшли на рівень 10-15 тисяч пострілів в день. Це на 5-6 тисяч більше, ніж використовуємо ми. Але якщо у нас для ураження ворожої цілі йде, у середньому 1-2 снаряди, то у росіян 10-12.
«Звідки буде контрнаступ – не знаємо»
– На вашу думку, чи здійсненні прогнози, що Крим можна деокупувати швидше, ніж тимчасово окуповані території Донеччини?
– Якщо це є у планах Генерального штабу і командування то думаю, що такі дії проведуть. Однак військові, які розробляють плани та стратегію такого рівня – точно їх не озвучать, бо тоді не буде фактору несподіванки.
Звідки буде контрнаступ – не знаємо. Нам доводиться лише очікувати. Пригадуємо, як усі чекали Херсонського прориву а відбувся Харківський, яким ми пишаємося.
– Один з представників фонду «Повернись живим» заявив, що латентний стан, в який може перейти війна, коли жодна сторона не матиме переваги, гірший ніж – повномасштабного вторгнення. Ваша думка?
– Латентний стан для Путіна смерті подібний і це однозначно. Йому потрібен рух. Не важливо який, але рух. Бо доведено двома світовими війнами і В’єтнамом та Кореєю, щойно війська зупиняються по лініях фронту і починаються безперервні позиційні бої, це викликає бродіння у війську, і як правило, агресор в такій ситуації програє. Він змушений пояснювати своєму військові заради чого це все. Агресор, який розпочинає війну, апріорі працює на перемогу і цим він годує своє суспільство.
Для України така латентна ситуація для накопичення сил була б терпимою, але якщо врахувати, що у нас є підтримка союзників, ніхто не буде зупинятися на такому стані. Бо, будемо чесні, для нашого політикуму це також матиме певні проблеми.
«Адреналін завжди переходить у розсудливість»
– Адреналін має властивість знижуватися і якщо на початку повномасштабного вторгнення усе українське військо і населення були в цьому стані, то після року війни він дещо «розчинився». Як оцінюєте бойовий дух українських військових?
– Подібний адреналін завжди переходить у холодну розсудливість. А військо ще й набуває досвіду і стає більш професійним. Окрім цього, у нас є розуміння, що відступати назад – це означає приректи своїх рідних і близьких на поталу ворогові і на це, за великим рахунком, ніхто не погодиться. Це найважливіший момент, який мотивує наших військових.
Записала Наталка Сохан
