Головне за день

У Кабміні підтримали законопроєкт, який мав би наблизити українську освіту до європейських стандартів. Відтак студенти за контрактом зможуть регулювати свій термін навчання, завершити бакалаврат за 3 чи 6 років, обирати дисципліни і навіть змінювати спеціальність. Цим законопроєктом планують скасувати для студентів заочну і вечірню форми навчання, натомість запровадити дистанційний формат. В Міністерстві освіти і науки України планують, що цей законопроєкт може запрацювати вже від наступного року.

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіла Наталія Піпа, народна депутатка України, членкиня комітету з питань освіти та науки.

Відеоверсія розмови – тут.

– Ви – одна з ініціаторок цього законопроєкту. У чому мета запропонованих змін?

– Мета – більше доєднати нашу систему освіти до тієї, що діє в країнах Європейського Союзу. Оскільки ми рухаємося в напрямі до ЄС для нас і раніше актуальними були питання синхронізації дипломів, працевлаштування. Але тепер це набуває ще більшої актуальності. Це готує нашу систему освіти до того, аби належно конкурувати в ЄС за знаннями.

Дехто може подумати: «Та яка в Україні вища освіта? Що ми можемо?». Але зокрема Михайло Винницький, заступник міністра освіти, який народився і отримав освіту в Канаді, проте змінив громадянство на українське, говорить, що ми часто недооцінюємо бакалаврат української освіти.

Проблеми з вищою освітою в нас починаються з моменту отримання наукових ступенів, зокрема магістра і далі. Тому що наука була відірвана від університетів і об’єднана в Академію наук, яка працювала під наглядом КГБ. Відповідно у міжнародних рейтингах наші університети не дотягують за позиціями наукових досліджень, але не в академічних знаннях, які дають в бакалавраті. Тож зараз, за правильної підготовки і переході до загальної системи Європейського Союзу, ми будемо більш конкурентними. Звісно не йдеться про конкуренцію з Оксфордом чи Сорбонною, але ми зможемо сформувати належний освітній рівень. 

80% українців мають диплом про вищу освіту

– Відповідно до цього законопроєкту студент зможе обирати галузь та спеціалізацію цієї галузі. Як це має виглядати на практиці?

– Мають бути курси, призначені на першому і другому році навчання, кількість навчальних предметів. Студент зможе перервати навчання, аби попрацювати за обраною спеціальністю. Опісля обрати напрям, що цікавитиме його найбільше або ж предмети, які можна буде зарахувати до іншої обраної спеціальності.

Також думаю, що в майбутньому у цьому законопроєкті буде запропонована система, що детальніше описуватиме можливість платності чи безкоштовності другої вищої освіти.    

– Зробити перерву в навчанні і використати цей час для того, щоб попрацювати – добре. Але для офіційного працевлаштування потрібен диплом. Окрім того, існує інший ризик. Аби швидше отримати диплом студенти можуть завчати матеріал, швидко здавати і забувати усе вивчене.    

– У більшості студенти працюють на роботах, де ще не потребують дипломів. Протягом останніх років диплом в Україні має все менше значення. В резюме звертають увагу на навчальний заклад. Спеціалізацію рідко перевіряють. Дивляться в загальному. Однак диплом вже не має такого значення, як колись. Добре це чи погано – складно сказати. Проте мусимо говорити про якість освіти. І для цього буде запропоновано ще багато інновацій. Міністерство освіти і науки України взяло курс на об’єднання університетів. Адже у більшості ми зараз маємо не вищу освіту, а диплом про вищу освіту. І це – дуже різні речі, що потребують змін. У нас близько 80% людей мають диплом про вищу освіту. В небагатьох країнах є такі високі показники. До прикладу, у Швейцарії, де один з найбільших ВВП у світі, 25% людей мають вищу освіту і 75% – професійну освіту. Протягом життя вони можуть змінювати свій рівень. Тобто спочатку 2 роки повчитися, потім 10-15 років попрацювати, а опісля продовжити навчання у вищій освіті, якщо в цьому є потреба. Підходи до нашої професійної освіти також будуть змінюватися. Особливо це буде відчутно під час відновлення України, коли більше цінуватимуться слюсарі, малярі та фахівці інших робочих професій. У них буде можливість працевлаштовуватися. Тоді потреба в дипломі про вищу освіту для багатьох вже не буде такою актуальною, адже людина матиме достойну роботу з дипломом професійної освіти. Тому Міністерство освіти і науки України більше вкладатиме у центри професійного розвитку, звертатиме більше уваги на якість професійної освіти.

Замість заочного навчання – дистанційне

– Відповідно до законопроєкту, ці зміни стосуватимуть студентів, котрі навчатимуться за контрактом, а не на бюджеті. Тобто ми будемо рухатися в керунку платної освіти?

– Насправді будуть зміни за професіями і напрямами, потребу в яких держава може розрахувати на 5 років наперед: вчителі, лікарі, військові та низка інших, а також тих, потребу в яких держава не може розрахувати на такий термін: економісти, юристи тощо. Вже розроблено систему того, що саме і як буде змінюватися. Нагадаю, що на держзамовлення ми витрачаємо шалені кошти. Це – 48 млрд грн на всю вищу освіту України. Ці кошти використовуються неефективно. Відтак цей законопроєкт – вступ до зміни моделі. Функціонуватиме і контрактна, і державна форми навчання, але їх подальше співвідношення буде доопрацьоване відповідними законопроєктами.   

– Заочна форма навчання дозволяє багатьом студентам поєднувати навчання з роботою. Які зміни пропонуються щодо заочної форми навчання?

– Фактично більше змінюється назва, аніж суть. Будуть змінені певні деталі, що стосуються як заочної, так і вечірньої форми навчання. Обидві форми є прикладом дистанційного навчання, що може відбуватися як онлайн, так і офлайн режимах. Тобто якщо заочну форму навчання назвати дистанційною, то нічого не змінюється. Дистанційна форма навчання є у більшості країн світу. А заочної і вечірньої немає. Тож по суті окрім назви нічого не змінюється. Хоча з іншого боку, наша система освіти буде більше підходити під загальні рамки системи освіти, що є в Європейському Союзі.

– Чи будуть запропоновані ініціативи, що стосуватимуться викладацького складу?

– Це – болюче питання, оскільки є викладачі, котрі отримують менше, аніж вчителі зі стажем в школі. Це також потрібно реформувати. У цьому полягає питання цільовості використання коштів: куди їх скеровуватимуть, за яким принципом відбуватиметься укрупнення університетів, якою буде форма викладання. Оскільки більшість заробітних плат зовсім не відповідає гідній оплаті праці викладача. Заробітна плата отримується не для того, щоб виживати чи не виживати, а для того, щоб відповідати рівню затрачених зусиль і знань людини. Це також потрібно змінювати. Остаточного рішення щодо того, як саме це втілювати поки немає. Але Міністерство освіти і науки України точно розробляє таку модель. Сподіваюся, ще за нашого скликання можна буде прийняти зміни, які позитивно вплинуть на реформу вищої освіти. Думаю, нам ще вдасться не лише врятувати, а й стати більш конкурентноздатними у сфері вищої освіти.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич