Головне за день

Швеція – одна з держав, яка надала прихисток українським біженцям. Українці швидко адаптуються до нових умов: вивчають мову, знаходять роботу, а відтак стають частиною цього суспільства. Однак у передсвяткові і святкові дні більшість українців з трепетом згадує рідний дім та дорогі серцю звичаї.

До речі, традиції святкування Великодня у шведів дуже відрізняються від українських. Вони не випікають пасок, крашанки фарбують задля розваги, а День Воскресіння Христового розцінюють як додатковий вихідний.

Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповіла Юлія Кизик, українка, котра мешкає у швецькому Ґетеборзі.

Відеоверсія розмови – тут.

– 9 квітня, за Григоріанським календарем, у Швеції відзначили Воскресіння Христове. У чому особливості святкування Великодня у цій країні?

– Традиції святкування Великодня у скандинавських країнах сильно відрізняються від українських. Можливо країна не є настільки релігійною. Чимало шведів з котрими я спілкувалася кажуть, що Різдво Христове і Великдень це – додаткові дні, коли вони можуть побути з родиною, поїхати на природу і відпочити.

У Велику суботу, перед Воскресінням Христовим, у них є святковий ланч. Це стало для мене відкриттям. Оскільки у нас Велика субота – страсний, тихий день. Натомість у шведів це – початок святкування. А Воскресіння Христове – ще один відпочинковий день.

Схожою є традиція малювання писанок. Але коли ми наносимо на яйце слов’янські символи, надаючи кожному знаку і кольору особливого значення, то у Швеції це – більше розвага. Вони просто розмальовують яйця фарбами, не вкладаючи у процес духовного значення, притаманного українцям.

До Ґетеборгу український священник приїжджає раз на місяць

– А чи багато українців доєдналися до спільного святкування?

– Більшість українців святкуватимуть Воскресіння Христове цими вихідними, 15–16 квітня. Якщо ж говорити про Різдво Христове, то у попередні роки більшість святкували дві дати. Особливо ті, хто проживає у Швеції довший час. Однак цьогоріч українці святкували лише 24–25 грудня, відмовившись від 7 січня.

– А як цьогоріч українці зуміли поєднати в один день і освячення верби, і урочистість Воскресіння Христового?

– Насправді, цікава тема. До прикладу, я живу у Ґетеборзі. Це – друге за величиною місто у Швеції. Але український священник приїжджає сюди раз на місяць. Тож я не впевнена, що українці мали змогу освятити вербу.

Однак я ходжу до польською церкви. У поляків це – дуже поширена традиція. І я б сказала, що для українців це – такий собі острівець України у Швеції. Тож 2 квітня у цьому храмі святили вербу, а 9 квітня святили паски. Проте українцям більш притаманно святити паски.

У Швеції немає традиції випікання пасок

– А чи є у Швеції традиція випікання пасок? Адже для українок це – ціле таїнство. Перед тим, як місити паску господині моляться, тісто вимішують лише у доброму настрої, стежать за тим, аби ніхто не галасував і, навіть не розмовляв, щоб здоба добре піднялася. Чи є такі традиції у шведок?

– Здоби, яку ми звикли називати Пасхальним хлібом у Швеції немає. І коли я пригощала своїх шведських друзів паскою, вони дуже дивувалися. Називали її кексом, тортом, бо не до кінця розуміли до якої кулінарної категорії її віднести. У Швеції немає традиції випікання пасок і, відповідно, немає того релігійного контексту, притаманного українцям.

– А вікна до Великодня у всіх мають бути помиті? Бо для наших господинь це – обов’язково…

– Ні, у Швеції такого немає. І дуже цікаво спостерігати: одні урочисто ідуть з кошиками до церкви, а інші бігають, гуляють з собаками і живуть своїм звичним життям. Я – зі Львова. У нас щонеділі всі ходять до церкви. З церкви – на каву. Тому цей контраст зі Швецією дуже помітний.

Українці в Ґетеборзі щодня приходять до російського консульства

– Українці використовують абсолютно всі можливості, щоб розповісти про війну в Україні. У День Воскресіння Христового, за Західною традицією, також відбулася акція. Розкажи більш детально про цей захід.

– Це – щоденні акції, які відбуваються від першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Українці виходять в будь-яку погоду, з 17:00 до 19:00 до російського консульства.

Акція на Великдень була присвячена Воскресінню Христовому. Однак це також було нагадування про те, що в Україні триває війна і щодня гинуть люди. До цього заходу жінки напекли пасок, розписали писанки, приготували цілий стіл з частування. Це – про нашу ментальність, про дотримання святкового порядку у різних умовах.

У Ґетеборзі є 3 потужні українські спільноти. В одній із них займаються організацією протестів, у другій – культурною та історичною діяльністю, а третя – Українська недільна школа, в якій опікуються підлітками та дітьми з України.

Ще одна цікава особливість – під час протестних акцій можна зустріти 3–5 шведів, котрі відвідують їх щодня. І коли я запитую, що мотивує їх робити це, вони відповідають: «Ми – частина цієї боротьби. Якби не було вас, вони б прийшли сюди». Тобто люди усвідомлюють цю загрозу. І це дійсно вражає. Звісно, є різні люди з різними поглядами. Але з мого досвіду, шведи отримують якісну інформацію про події в Україні і активно стежать за всім, що там відбувається.

– А скільки українців приєднується до таких акцій?

– Щодня це – близько 20-25 осіб. Якщо масштабніші події, приходять 200-250 українців.

Українці дуже швидко інтегруються у шведське суспільство

– Швеція – одна із держав, яка надала прихисток українським біженцям. Якими є реалії українців у цій державі?

– Швеція надає українським біженцям соціальний пакет, щоб вони могли дати собі раду. Проте Директива про тимчасовий захист це – не статус біженця. У правовому полі вона не надає тих можливостей, які можуть отримати біженці, котрі приїхали 5-6 років тому, скажімо, зі Сирії чи з інших країн.

Також виникає проблема із персональним ідентифікаційним номером. У Швеції він потрібен майже скрізь. Українцям видають координаційний номер. Він не надає так багато прав, як персональний номер. Проте українці дуже швидко інтегруються у шведське суспільство: вивчають мову, знаходять роботу, пізнають культуру, заглиблюються в це суспільство і стають його частиною.

За цей рік українці на базовому рівні вже спілкуються шведською, розповідають про здобутки на роботі. Тож вважаю це добрим знаком.

– Чи готовий швецький уряд і надалі підтримувати Україну?

– Я б сказала, що прогрес від початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні – великий. Особливо для Швеції, країни, яка пропагує толерантність і уникнення будь-яких конфліктів. Думаю, що надалі цей прогрес буде лише зростати.

Кілька тижнів тому, коли я спілкувалася з мером Ґетеборгу, він висловився доволі переконливо щодо намірів Швеції і надалі підтримувати Україну. Він також висловив громадську думку про те, що шведи цікавляться Україною, підтримують Україну і шукають способи, щоб і надалі бути залученими до цієї підтримки.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич