Головне за день

Більшість очікує, що контрнаступ матиме вигляд блискавичного мегаудару в одному, конкретно визначеному місці. Але таке уявлення є помилковим. Це буде низка логічних, добре продуманих операцій. Найбільш результативні із них стануться у період «сухої погоди»: від сьогодні і до пізньої осені. У цьому переконаний військовий аналітик Петро Черник.

Для успішних контрнаступальних дій нам потрібна якнайбільша номенклатура озброєння: бронетехніка, артилерійські боєприпаси, а також важка авіація та далекобійні ракети.

Що із цього переліку у нас є, а чого катастрофічно бракує; чи можуть окупанти підірвати Запорізьку АЕС; чого очікувати від партизанського руху в Росії; від кого залежить чи стане Україна членом НАТО?

Про це – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.   

Фото: lpnu.ua

Результативні операції прокиплять у «суху погоду»

– Які зміни бачите в контрнаступальних діях ЗСУ?

– Ми всі хочемо, щоб звільнення наших територій і розгром російських окупаційних військ відбувалося за схемою Харківської операції. Харківська операція була блискучою та результативною, противник не був до неї готовий. Ми відкинули його на десятки кілометрів. І зараз самі себе запевнили у тому, що має бути так само. Але так не буде!

Зараз це – низка операцій. Не буде одного мегаудару в одному місці. Впевнений, що вибрана логічна і зрозуміла тактика, яка називається «тактикою тисячі порізів». Тобто вибивання їхньої логістики буде нагадувати Херсонську операцію.

У листопаді 2022 року ми всі зосередилися на успішному завершенні Херсонської операції. Але почалася вона у середині липня, коли вперше вдарили Антонівський міст. І лише тоді, коли наші війська відрубали їхню логістику, перемололи її на порох, операція увінчалася успіхом. На це знадобилося більше трьох місяців. Щось подібне буде відбуватися і зараз.

Ми перебуваємо у циклі розвідки боєм: входимо у вогневий контакт з противником, змушуємо його відкрити свої вогневі рубежі, насамперед артилерійські, змушуємо рухати логістику, вивчаємо це і завдаємо дуже якісних, глибинних ударів. Гарантую, що хороші результативні операції прокиплять у частині, що називається «суха погода»: від сьогоднішніх днів до пізньої осені. Наразі чекаємо на зброю, зокрема авіацію.

– Британське агентство новин Reuters пише, що брак F-16 стримує наші контрнаступальні дії…

– Я б дуже виважено ставився до всього, що пише західний світ. Однозначно потрібно фільтрувати все те, що каже ворог. Але також фільтрувати і те, що кажуть наші друзі із Заходу, особливо всі воєнні аналітики, котрі вперше стикнулися з війною такого порядку.

Наш противник вміє працювати у цій площині. До прикладу, коли вибухнула перша ядерна бомба, Сталін знав про це швидше за Трумена, бо в нього там були агенти. А радника Георга VI Ентоні Бланта завербували радянські спецслужби. Ці приклади свідчать про те, що противник далі там працює і вкидає безліч інформації для того, щоб змусити нас видати свої позиції та свій задум.

– А чим ми компенсуємо відсутність штурмових винищувачів F-16?

– У нас є серйозне підсилення по артилерійських боєприпасах. Війна на 90% залишається війною артилерії. До нас зайшло дуже багато якісної бронетехніки. Із січня ми отримали більше 1,5 тисячі цієї техніки. Якщо враховувати співвідношення кількість-швидкість це – безпрецедентне явище у світовій історії з часів Другої світової війни. І цей потік не зупиняється.

Бахмут виконав свою місію на 100%

– Ми постійно чуємо про те, що ворог укріплюється на Півдні. А що відбувається на східних напрямках?

– Я ніколи не вдаюся у деталізацію фронту, оскільки противник розбирає кожне наше слово. Можемо говорити лише про загальні речі. Східний плацдарм залишається доволі гарячим. Але, заразом, якщо у березні на Бахмутському напрямку щодобові атаки противника становили 120, то зараз упали до 30.

Відбулося таке явище, як «парадокс Бахмута». У чому він полягає?.. Коли ми за нього боролися, мали велику забудову, могли маневрувати, ховатися і берегти свій особовий склад. Росіяни перетворили його на щебінь. Там крім підвалів нічого немає і це – неймовірно зручний, стратегічний артилерійський тир. Всі навколишні висоти – наші. Помаленьку все рухається до оперативного оточення.

На цю хвилину маємо унікальну оперативно-тактичну ситуацію маневрової оборони і часткових наступальних дій.

Фото: slovoidilo.ua

– Бахмут виконав свою місію?

– На 100%. Про це навіть сказав їхній чорноротий терорист Гіркін. Саме він зробив заяву про те, що Бахмут для російських окупаційних військ це – Сталінград навпаки. Нагадаю, важка Сталінградська битва кипіла у 1942-1943 роках і лише після неї Радянський Союз набрав оберт на великий наступ. Щось подібне буде і у нас. Але пам’ятаймо найголовніше правило війни: війна це – шлях обману. Де, якими силами, за яких обставин відбудуться наші найякісніші операції, має зберігатися у тиші.

Скрін з відео: Перший Західний

Має бути не менше 1-го авіаційного полку F-16

– Останніми днями побільшало повідомлень про те, що росія задіює стратегічні резерви. Чи багато у них цих резервів?

– Противник має людський ресурс. Все ж таки, 140-мільйонна нація б’ється із 35-мільйонною. А якщо розуміти, що кожен наш військовослужбовець, якому низький уклін, є для нас великою цінністю, то ми не можемо це скасувати. На цю хвилину вся надія у війні – на боротьбу кількості і якості. Історія знає безліч таких випадків, коли невеликі, але дуже якісні армії розбивали великі армії.

– Мелітополь і Бердянськ мають логістичний шлях, який важко перервати. Це – порти. Як протидіяти російському флоту у цьому регіоні?

– Нам потрібні F-16 і ще раз F-16. Він має у своїй комплектації дуже хорошу ракету AGM-158 (JASSM). Є варіанти навіть на 910 км завдання ударів.

На мій погляд, має бути не менше 1-го авіаційного полку, це – 60 машин. Бажано 3 авіаційні полки. І якнайбільша номенклатура озброєнь.

– Для стримування українських військ росіяни застосовують систему «Земледелие». Що це за системи?

– Це – боєприпаси на кшталт вибухівки з інженерними загородженнями. Не думаю, що вони у кардинальний спосіб зможуть зупинити наше просування. Станом на зараз, найбільшою небезпекою залишається зв’язка їхньої артилерії і безпілотника «Орлан-10», а також радіоелектронна боротьба.

Загроза вибуху на Запорізькій АЕС – питання світового порядку

– Якої стратегічної цілі досягли росіяни, підірвавши Каховську ГЕС?

– На перший погляд це – театр абсурду і постріл собі у ногу. У воєнній частині воно десь так і є. Вони страшенно бояться нашого контрнаступу.

Вони живуть за лекалами Другої світової війни. Підірвавши Каховську ГЕС вважають, що таким чином збільшили плесо Дніпра і перешкодять його форсуванню. Але хто в здоровому глузді ставитиме на плавзасоби машину «Leopard», вагою 75 тонн?.. Лише один плаваючий транспортер ПТС-2 важить 24 тонни і може взяти 1 вантажівку або 75 військовослужбовців. Але це – велика і зручна ціль. Точкові операції як проводилися на легких моторних човнах, так і далі будуть проводитися.

Є кілька аспектів, які варто включити у цей контекст.

Перше це – потенційний ядерний шантаж. Він зберігається. Адже якщо немає води, немає можливості охолоджувати реактори на Запорізькій АЕС. Давайте демілітаризовувати зону на 30 км. А 30 км це – багато. Якщо ми будемо дотримуватися цих правил, то вони – ні. Вони заберуть ці сили і переконцентрують на інший напрямок. Звісно, це – акт тероризму. Вони розуміють, що не можуть втримати територію, тому намагаються якомога сильніше нашкодити.

Інша далекоглядна мета – понизити наш зерновий потенціал. Ми усвідомлюємо, що десятки, а то й сотні гектарів не будуть засіяні, а отже не буде зерна, не буде урожаю і хліба.

Однак можемо зробити і два стратегічні висновки. Перший це – конвульсія московського імперіалізму. Сучасна, вмотивована, озброєна армія ніколи не вдасться до такого вчинку. Підірвавши Каховську ГЕС ще раз показали усьому цивілізованому світу, що вони – варвари з якими не можна домовлятися.

Друге – вони показують, що готові іти практично на все.

Фото: slovoidilo.ua

– Чи може Запорізька АЕС бути наступною?

– Якщо говорити про частину прямого вибуху, мені поки важко це зрозуміти. Щоб підірвати сам кожух, туди потрібно закласти ядерний боєприпас. Хіба перегріють реактор, як це було на Чорнобильській АЕС. Мені складно дати відповідь щодо самого реактора, проте є нюанси щодо супроводу реактора: системи охолодження, ставки і безліч інших технологічних продуктів, які можуть зазнати терористичного акту.

Але маємо розуміти, якщо до такого доходить, це вже не українське питання, а – світового порядку.

– Чи злякається Європа ядерного шантажу?

– Мені важко сказати. Я розділяю міжнародну спільноту та окремих гравців. На мій погляд, 99,9% міжнародних організацій – мертві. «Червоний Хрест», ОБСЄ, ООН це – неробочі інструменти, які прожирають американські гроші.

Залужний діє так, як жоден командувач із часів УПА

– З’являється багато повідомлень про Валерія Залужного. Частина матеріалів – на його користь, частина – дискредитуючих. Це – інформаційна війна Росії чи наші внутрішні чвари?

– Це – інформаційна війна росії. Командувач на своєму місці. Він робить роботу так, як не робив жоден командувач із часів армії УПА.

– У кінці травня та на початку червня відбулася низка диверсійних заходів російського добровольчого корпусу. Чи можна очікувати від них чогось вагомішого?

– На міг погляд, зараз нічого більшого вони не можуть. Все, що там відбувається, насправді вітається. Зростає хаотизація.

Ці рейди досягнули вже кількох стратегічних цілей. Перша ціль – персональний ляпас Путіну. Адже він гарантує недоторканність усієї РФ. Друга ціль – посіяти сумнів у місцевих еліт, що вони у безпеці. Це хитає трон під самим Путіним. Третя ціль – за прикордоння відповідає вежа ФСБ. Виявилося, що кордони – трухляві, а стратегічна концепція РФ, націлена на наступальні дії,не спроможна захищати свою власну територію.

Все це може бути по-справжньому корисним та доцільним, якщо воно буде сильно масштабованим, тобто закипить партизанська війна. Але маємо пам’ятати один нюанс. Партизанська війна матиме успіх лише тоді, коли її підтримує народ. Армія УПА воювала з 1942 року і до 1959 року або й далі, коли впала остання боївка. Я не вірю в російський народ, який буде підтримувати власну партизанщину. Якщо там і почнуться заворушення, то лише тоді, коли одна із веж Кремля почне використовувати цей народ для трансферу влади.

У НАТО все вирішує одна країна – США

– Росіяни призначили вибори на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Вони мають відбутися 10 вересня. Для чого це?

– Це – їхні внутрішні пропагандистські наративи, які показують, що в них є влада, порядок, політичний процес, демократія. Тоталітаризм має нескінченно підживлюватися і підтримуватися пропагандою. Якщо пропаганда стає явною, вона слабне на силі. Це сказав німецький державний і політичний діяч Йозеф Геббельс. Вони намагаються змінювати акценти, переключати увагу, щоб населення могло отримувати нескінченний корм. Немає корму, – навіть раби почнуть про щось здогадуватися. Цього не можна дозволити.

Фото: nato.int

– На міжнародних платформах інколи звучать думки про те, що українське питання не на часі, що може нам і не потрібні тимчасові гарантії безпеки… Кому це вигідно?

– Буду відвертим: у НАТО все вирішує одна країна. Це – США. Все решта – нашарування. Пригадаймо як у 1952 році у НАТО вступала Туреччина. Це була мусульманська країна з патріархальним укладом, яка не вписувалася у європейських контекст. Чому прийняли? Бо там потрібно було розташувати ядерну зброю. Зробили це швидко, якісно і блискуче. І там, і в низці інших країн були проблеми з корупцією. Але американцям це було потрібно і вони це зробили.

Я не маю чіткої стратегії, чому зараз американці не йдуть на цей крок. Ніхто не грає цю скрипку, крім них. Якщо американці дійдуть висновку, що Україна має бути в НАТО, це займе 1-3 роки. Не більше!

Інколи один постріл дає більший результат, аніж вогневі вали

– Наші міжнародні партнери покладають надії на успішний контрнаступ. Що вони вважатимуть успіхом?

– Тут не потрібно партнерів. Вирішальним є наше бачення. Воно полягає у тому, щоб якомога дальше відсунути лінію розмежування. Бажано до кордонів 1991 року. Насправді це – складне питання. Неодноразово говорив, що Крим легше засипати ракетами і він сам впаде, бо не будуть мати що їсти і пити. А от Донбас ніхто і ніколи «в лоб» не брав. Немає такого історичного випадку. Хтось відійшов, зайшли інші, побилися, розійшлися.

Для того, щоб проходити стару лінію розмежування, якщо у них зберігається потенціал, потрібні важкі, бетонобійні GBU-57, вагою 6 тонн чи GBU-43, вагою 13 тонн. А вони скидаються з таких машин як В-52, B-1B Lancer чи B-2 Spirit. Не уявляю, як ці машини можуть почати виконувати бойові завдання. Або тисячі ракет IGM-158 ISTORG (25:11) і мегавеличезна кількість артилерії із важкими боєприпасами. Лише так. А щоб ми відправили 200 тисяч людей у бій на заклання, то таке може зробити лише божевільний.

Але поки не піднімаємо планку очікування. Дивимося на реальність дуже холодно, зважено і продумано. Все буде по-нашому, але на це потрібен час.

Фото: defence-ua.com

– Ви згадали про складність боїв за Донбас і Крим. Деякі представники з Міністерства оборони України обіцяли, що влітку українській війська увійдуть в Крим. Однак цього не сталося?..

– З воєнної точки зору Крим легше взяти. Я вже сказав про далекобійні ракети. Засипаємо ними все, що можна засипати. А авіація закриває небо над Кримським півостровом. Тобто кілька ескадрилей F-16 можуть не допускати довезення повітрям усього. До прикладу, Іл-76 може брати на борт до 40 тонн найрізноманітніших боєприпасів або 3 бойові машини десанту чи 225 десантників. Це все можна закрити. І прийде точка фізичного виснаження людей. Воює не танк, не гармата, воює людина. І тими самими далекобійними ракетами проорати Кримський перешийок. Це також – не надто складно. Але питання – у кількості авіації та кількості зброї до неї. Цього потрібно багато.

Скрін з відео: Перший Західний

– Данія і Норвегія передадуть Україні 9 тисяч снарядів до артилерії. Наскільки нам цього вистачить?

– Середньоартилерійські залпи з боку противника на цю хвилину становлять у межах 15 тисяч на добу. Наших – 5-7. Усе залежно від того, який калібр та як вони будуть розподілені. Тут є один дуже цікавий момент. Якщо взяти всю війну і порахувати по тижнях, то середнє винищування їхньої артилерії становить, приблизно, 55 гармат на місяць. А за минулий тиждень вони втратили 180. Інколи потрібно насипати десятки снарядів, а інколи достатньо одного влучного, якісного пострілу. Тобто не завжди вогневі вали є корисними і доцільними. Інколи один влучний постріл досягає більшого коефіцієнту ураження техніки чи живої сили, чи боєкомплекту, чи колони, аніж велике насипання артилерійських снарядів.

Тобто всі цифри є доволі умовними. Але кожна тисяча снарядів, що буде до нас надходити, буде корисною.

Розмовляли Ярина Капітан, Уляна Лаврик

Записала Олеся Когутич