Ігор Білозір – український композитор, виконавець, народний артист України, лідер ВІА «Ватра». Народився 24 березня 1955 року у Радехові Львівської області.

Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, хоч так і не отримав диплом про вищу освіту. Паралельно – стажувався у США та Канаді. 

У 22 роки юнак знаходить своє кохання та одружується з Оксаною Білозір (у дівоцтві – Розумкевич). То ж став керівником вокального гурту «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, а ще за два роки художнім керівником і солістом ансамблю «Ватра».

***

На початку 1980-х «Ватра» вважалась одним із найкращих естрадних колективів радянського союзу. Гурт здійснив велику кількість записів на радіо й телебаченні, не раз був відзначений званням лауреата і дипломанта пісенних конкурсів, фестивалів. 

Головним чинником успіху був репертуар, що складався переважно з обробок українських народних пісень і творів самого Ігоря Білозора.

У 1990 році Ігор Білозір створив Музично-мистецький центр «Ватра», куди ввійшли однойменний популярний ансамбль, перший український дитячий музичний театр «Діти Землі», студія звукозапису, а також низка молодих виконавців та інших мистецьких колективів. 

***

За 20 років творчої діяльності Ігоря Білозора вийшло кілька альбомів пісень із його музикою, серед яких «Многая літа», «Світлиця», «Пшеничне перевесло», «Коханий», «Любить – не любить», «Колядуйте разом з нами», «Від Бога». Вершинами пісенної творчості Ігоря Білозора вважаються композиції «Перший сніг», «Ніби вчора», «Джерело», «Світлиця», де найяскравіше виражене лірико-романтичне начало.

***

8 травня 2000 року у кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові, артиста побили за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів співати та слухати російський шансон. 

Це відбувалося на очах у десятків людей у центрі Львова, біля стін прокуратури, за п’ятсот кроків до рідної домівки. За його життя медики боролись 20 днів. Через завдані травми 28 травня 2000 року він помер у лікарні. Йому було лише 45 років. Поховали Ігоря на Личаківському цвинтарі.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.