Балерина, перлина Львівської опери, яка своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні мистецькі центри Нью-Йорка, Парижа, Мюнхена, Женеви, Лондона, Торонто, Афін. 

Рома Прийма-Богачевська народилася 1927 року, у Перемишлі в сім’ї музикантки та лікаря. Виховувалась у Львові, де почалась її мистецька кар’єра. Із 13-ти років Рома Прийма танцювала в операх «Аїда», «Кармен», «Фауст», балетах «Дон Кіхот», «Серпанок Пєреті» та інших.

У 17-річному віці Рома разом із мамою змушена була емігрувати до Відня. Там із відзнакою закінчила хореографічний відділ Віденської музичної академії. Далі як прима-балерина виступала в театрах Австрії, зокрема в Інсбруку і Зальцбурзі. Обрала собі модерновий стиль – віґманівський, для якого були характерні виразна композиційна будова, індивідуальний вислів, пластичність рухів і глибокий зміст.

Після переїзду до Канади Рома Прийма виступала як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі. 

1951 року отримала громадянство США та оселилася в Нью-Йорку, де танцювала із відомою танцювальною групою Марти Ґрем.

У США Рома Прийма створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Її балетна школа здобула популярність своїми великими балетними постановками – «Квіт папороті», «Пригоди Пер Ґінта», «Попелюшка», де головну роль зіграла – відома українська співачка Квітка Цісик, яка навчалася у цій школі.

 У 1978 році створила і була мистецьким керівником ансамблю «Сизокрилі» у Нью-Йорку, в якому танцювали діти і молодь.

Навіть на схилі літ Рома Прийма-Богачевська дивувала навколишніх своєю життєрадісністю і невтомною енергією. Відійшла у вічність у травні 2004 року.

Європейські критики називали Рому Прийму-Богачевську артисткою, яка мовою рухів відкривала таємниці людської душі, а у пам’яті колег і учнів вона залишилася тим вогником, який запалював серця любов’ю до мистецтва і всього прекрасного.

“Відомі львів’яни” на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.