Головне за день

ВРУ прийняла закон про довічний статус політично значущих осіб – ПЕПів. Прийняття такого закону є однією з умов, необхідних для початку перемовин про членство України в ЄС.

Згідно з документом, ПЕПи (народні депутати, судді Верховного Суду, члени ВККС, Вищої ради правосуддя та інші топ-посадовці) пожиттєво проходитимуть перевірки щодо наявних доходів та майна. Також цей статус поширюється і на родичів ПЕПів.

Однак за словами Андрія Магери, юриста, ексзаступника голови ЦВК (2007-2018 рр.), це не зменшить корупційних ризиків, а навпаки полегшить життя «професійним антикорупціонерам», які звикли отримувати на боротьбу з корупцією гранти і бачити у цьому джерело постійного прибутку. Про це він розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Що передбачає закон про пожиттєвий статус політично значущих осіб і хто стає ПЕПом?

– Цей закон досить дивний. Найбільше мене дивує те, що в цьому законі змішали все докупи: тероризм, зокрема ядерний тероризм та відмивання коштів. Не кажу, що щось краще, а щось гірше, однак, щоб прирівнювати державних службовців до терористів, потрібно мати хворобливу уяву.

Це вже другий закон. Як під час першого, так і під час другого закону з’явився перелік ПЕПів, тобто перелік тих, кого слід такими вважати. Наслідком включення ПЕПів є отримання певної «мітки». Дехто може сказати, що чесній людині немає за що хвилюватися. Але так може сказати лише той, хто ніколи не мав з тим справи.

Як це працюватиме на практиці? Перед укладанням будь-яка угода буде перевірятися. До прикладу, я – фізична особа-підприємець, ПЕП, укладаю з кимось контракт. В людини є вибір: обрати ПЕПа або не ПЕПа. Здогадайтеся кого вона обере. Люди не хочуть мати проблем, особливо, коли йдеться про розкриття комерційної таємниці. Ніхто не хоче, аби порпалися в їхніх паперах та проводили перевірки.

Закон про ПЕП – маніпуляція антикорупційних структур

– Чи саме такий закон хотіли побачити в ЄС, коли ставили вимогу щодо моніторингу ПЕПів?

– Це – серйозна маніпуляція з боку антикорупційних структур, які почали поширювати тексти на кшталт «міфи про ПЕПів». Прочитав лише два пункти. У першому пункті сказано, що статус ПЕП – не пожиттєвий, він діє лише протягом певного часу. У другому йшлося про те, що пожиттєвий статус ПЕП це – вимога ЄС.

Я надіслав текст Дерективи ЄС двом людям, ПЕПам, котрі вільно володіють англійською мовою. Вони переклали цей документ і сказали, що в ЄС немає вимоги щодо пожиттєвого статусу ПЕПів. Це – вигадка. Ноги пожиттєвого статусу ПЕПів ростуть не з Брюссел.

– А як це застосовується у європейському законодавстві?

– Спілкувався зі своїми колишніми колегами з Литви, Латвії, Молдови, Грузії, Румунії, Боснії і Герцеговини. Пояснив те, що відбувається у нас. Вони не вірять, що таке буває, оскільки в них такого немає.

В Україні є так звані «професійні антикорупціонери». Чому «професійні»? Бо це дуже вигідно. Річ у тім, що в Україну надходять величезні гранти. Відтак «професійні антикорупціонери» зацікавлені у самому процесі, а не результаті. Результату ніколи не буде. Їм вигідно, аби на це діло весь час виділялися гранти.

За кордоном це не працює в жодній державі світу. Ба більше, Конвенція ООН про боротьбу з корупцією говорить лише про чинних посадових осіб.

– Цей статус дозволяє правоохоронцям моніторити все, що вчиняє особа, котра свого часу займала певну посаду. Ви теж підпадаєте під дію цього закону?

– Так. Перший раз мене віднесли туди, застосувавши зворотню дію закону в часі.

Наведу кумедний приклад, хоча для мене він таким не був. Коли ухвалили перший закон про ПЕПів в якому не було членів ЦВК, один із банків вимагав від мене подання якихось документів, мотивуючи це тим, що я – ПЕП. Я показав їм, що написано в законі. Натомість вони процитували інформацію зі сайту «Центру Шабуніна», де в переліку є ПЕП. Тобто банк законом не керується. Йому закон не цікавий.

Другий раз історія знову повторилася. Це – абсолютно не конституційна річ, оскільки у 58 статті Конституції України чітко мовиться про те, що закони не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують юридичну відповідальність особи. Це – два винятки. У решти випадків це – заборонено.  

Якби дійсно йшлося про боротьбу проти корупції, то не було б цих «ритуальних танців з бубнами» у вигляді корупційного законодавства в яке включили все, що можна. Залишилося зібрати таких, як я, вивести на майдан і повішати.

Чесні люди не захочуть працювати на державній службі

– Статус ПЕП поширюється також і на дітей політично значущих осіб. Якщо керуватися такою логікою, то чи можна внести зміни в антикорупційне законодавство і через корупційні дії того чи іншого чиновника забороняти його дітям займати державні посади?

– Це – грубе порушення конституційних прав осіб. Не можна людині забороняти обіймати посади, якщо вона не вчиняла жодних правопорушень. Наведу приклад зі свого життя. Близько 10 років тому, після вторгнення Росії в Крим і на Донбас, уряд Росії ввів проти мене персональні економічні санкції. Ще через 7-8 років рідна держава запровадила для мене статус ПЕП. Але РФ не додумалася запровадити економічні санкції проти членів моєї родини. Натомість рідна держава цього не оминула. Знаєте до чого це може призвести? До того, що багато хто почне оформляти фіктивні розлучення. Це буде наступним етапом.

– У дії цього закону є ще один нюанс. Чи захочуть фахівці працювати в державній службі, якщо цей статут ПЕП буде для них довічним? Тобто люди все життя стикатимуться з певними перевірками.

– Так. Маєте абсолютну рацію. Є невелика категорія людей: успішні підприємці, адвокати, лікарі, ІТ-фахівці, котрі здобули ім’я у приватному бізнесі, заробили чимало грошей і стали фінансово незалежними. Уявімо, що вони хочуть допомогти державі, хочуть докластися до її розбудови. Однак подивившись на це все, вони будуть думати не стільки про себе, скільки про членів своєї родини. Вони подумають, що члени їхніх родин не заслужили того, щоб все життя піддаватися таким непропорційним обмеженням. Це збільшує ризик того, що нові, чесні незаплямовані люди не підуть на державну службу.

Повірте, такі обмеження жодним чином не стримуватимуть різних пройдисвітів і нечесних на руку людей. Їм абсолютно все одно, що напишуть. Вони знайдуть 100 і 1 лазійку, як «заробити» гроші. Рішення іти працювати у державну службу відлякуватиме лише чесних людей.

Декларувати доходи повинні усі: від президента до безхатька  

– А як можна врегулювати законодавство, що стосується статуту ПЕПів?  

– По-перше, скасувати все антикорупційне законодавство. Воно не потрібне. По-друге, запровадити загальне декларування доходів і майна всіх без винятку повнолітніх українців: від президента до безхатька. Це був би хороший крок, оскільки чиновники, котрі погрузли в корупції не ховали б своє майно, оформляючи його на секретарку, водія, помічника, коханця чи коханку або на далеких родичів. Все було б на видноті. Це дійсно – боротьба проти корупції.

Ще один позитивний момент – громадяни стають менш інфантильними і більш відповідальними. Вони державі декларують, але заразом знають, що можуть від держави вимагати, адже стають її співвласниками та повноцінними громадянами.

– Окрім загального декларування, які ще механізми боротьби з корупцією були б дієвими?

– Ідея загального декларування – дуже корисна. Окрім того, що можна подивитися, хто і чиє майно переписує, це було б корисним і в аспекті того, хто фінансує політичні партії. У нас є багато таких громадян, котрі не мають за душею жодної копійки, хоча бідність не є вадою людини, але роблять внески на політичну партію. Виникає запитання: звідки ця людина бере гроші?.. Тобто це робить більш прозорою діяльність політиків та політичних сил. Загальне декларування доходів і майна – основне. А від цього залежатиме багато іншого.

Другий момент – підвищення рівня політичної та правової свідомості українських громадян. Я стикався з моментами, коли люди не можуть прибрати у парку лайно за своєю собакою, але знають, хто краде і яка наверху корупція. Йдеться про те, щоб кожна людина розуміла свою відповідальність.

До речі, ідея з електронними декларація з самого початку була хибною, оскільки спровокувала між українськими громадянами та чиновниками агресію. Річ у тім, що ця інформація потрапила в загальний доступ. Якщо чиновник задекларував багато грошей, громадяни одразу думають: «Падлюка накрався». Якщо чиновник задекларував мало грошей, громадяни кажуть: «Падлюка, заховав гроші». Третього варіанту не буде. Це підняло градус недовіри у суспільстві.

Якщо б усі без винятку декларували свої доходи і майно, цього б не було. Тобто вийшло так, що є «ми» і «вони». А має бути «ми», якщо йдеться про єдність нашого суспільства.       

– Хочеться вірити, що це допоможе боротися з корупцією…

– Головне, боротися з корупцією, а не з популізмом. Від популізму мене вже давно нудить. Хочу дочекатися зрілих виборців, які не продаватимуть українцям популізм.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич