Головне за день

Внаслідок переходу українських Церков на новий календар, Різдво перемістилося на 25 грудня. Як святкують українці по-новому і які традиції, попри війну, таки зберігаються у кожному куточку нашої держави – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» мешканка Маріуполя, журналістка Алевтина Швецова, депутатка Херсонської міськради Оксана Погомій та депутат Харківської райради Богдан Ткачук.

Відеоверсія розмови – тут.  

Святкуємо за тих, хто сьогодні не може це зробити

– Різдво Христове для українців завжди було особливим святом. Як перелаштовуються люди на нову дату?

Алевтина Швецова: Це внутрішній процес, але правильним є вислів «свято без свята», бо сьогодні хтось у полоні свята, а хтось у полоні на свята. Тому зараз ми поширюємо наратив про Free Mariupol defenders. На Ратуші у Львові на підтримку героїв з Азовсталі, яких утримують окупанти, вивісили банер, який про те, що ми пам’ятаємо усіх полонених, чекаємо їхнього звільнення.

Не покидає відчуття, що ми сьогодні святкуємо (якщо можна так висловитися) за тих, хто не може це зробити, згадуємо їх. Останнє наше святкування в Маріуполі було феєричним. Ми зустрічали 2022 рік в нереальній атмосфері. Це була ялинка, як в Нью-Йорку, святковий вертеп і надзвичайна фотозона. Ці спогади закарбувалися у пам’яті, вони роблять нас сильнішими, за це борються зараз наші воїни на нулі.

Живемо повним життям тільки, як то кажуть, «трішечки у бомбосховищах»

– Непроста ситуація зараз у Херсоні, місто фактично на лінії вогню. Якою є безпекова ситуація і що зараз відбувається у місті?

Оксана Погомій: Обстріли стали набагато щільнішими. Є загиблі, поранені, багато руйнувань. Ворог обстрілює нас не лише «Шахедами», КАБами та усілякою артою, долітають і міни. Намагається влучити у інфраструктурні об’єкти. Але була у херсонців і причина для радості. Ми працювали у волонтерському центрі, коли напередодні Різдва дізналися, що ЗСУ збили три російські СУшки.

– Чи є у Херсоні відчуття Різдва та свят?

– Є, особливо там, де в магазинах грає святкова музика, продаються мандаринки, люди купували собі щось на свята і це нормально. Кажуть, що поки нам тут, практично на лінії фронту, не до свят – в інших містах України святкують. А я не хотіла б, щоб усі плакали. Та й ми теж святкуємо, просто це не видно у місті, бо не прикрашали вулиці і площі. Але ми зібралися у волонтерському центрі, так само й інші люди святкували. Живемо повним життям тільки, як то кажуть, «трішечки у бомбосховищах».

Але найбільша радість у нас буде коли настане перемога. У місті залишилося багато діток і ми у сховищах намагаємося максимально влаштувати їм свято, зібрали для них подарунки, дівчата спекли пряники ялиночки, з бісеру зробили синьо-жовті сердечка, зв’язали ангеликів. Харківські дітки і художниця Ленчик Десюшка прислали нам дуже класних, з кавунчиками (називаємо їх обереговими) котиків, – вони їх малюють спеціально для нас. Ми ж зібрали посилку і відправили її у Вінницьку область – там зараз живуть дітки, які виїхали з окупованої Херсонщини. І свято вдалося, вони записали у відповідь для нас відео. І мами дивилися й плакали, і ми теж плакали, але це були сльози від того, що можемо частину добра, незважаючи на те, що ми в Херсоні під обстрілами, віддати тим діткам, які мріють повернутися додому. Тому віримо у ЗСУ і святкуємо Різдво.

Намагаємося відроджувати те, чого нас не вчили рідні

– А якою на Херсонщині є ваша улюблена коляда і які традиції у вас на Святий Вечір?

– Колись я їздила на Різдво до Львова, це був 2015 чи 2016 рік. Розмовляючи з господинею, у якої ми зупинилися, я сказала їй «у вас такі урочисті традиції, ви так їх шануєте, гарно святкуєте, а у нас такого немає». На що вона мені відповіла, що усі традиції їй передала тітка. У нас такого не має, ми намагаємося відроджувати те, чого нас не вчили наші рідні. Усі традиції десятиліттями, з покоління у покоління, знищували.

Але й у нас є дівчата, які навчалися на народних співах і вміють колядувати. Не можу назвати улюблену коляду, але ми співаємо «Святий вечір», «Христос народився».

У Маріуполі греки відзначають Ай-Василь (Святого Василя)

– А які традиції були колись в Маріуполі і що вам сподобалося у львівському святкуванні Різдва настільки, що заберете до себе в родину?

Алевтина Швецова: У Маріуполі є чимало греків і саме в урумів і румеїв (етнічні греки, що живуть у Донецькій області) є свято Ай-Василь. Ай-Василь (Святого Василя), це новий рік, який надазовські греки відзначають з 13 на 14 січня. Основною традиційною стравою на святковому столі є шмуш, який складається з листкового тіста і начинки – м’ясного фаршу з гарбузом (дехто змішує гарбуз з рисом). Обов’язковою традицією цього грецького пирога є те, що господиня кладе у нього монетку. Зазвичай це грецька монетка, яка збереглася в родинах, а якщо її немає, годиться і українська гривня. Вважається, що той, кому випадає шматочок з монеткою, буде у новому році найщасливішою людиною. Можливо таку грецьку традицію до свого святкового столу могли б взяти і львівські господині.

А щодо традицій у нашій родині, то так сталося, що 10 років тому, коли щойно народився мій син, ми вперше з чоловіком зробили світлину і це стало нашою родинною традицією. Зробили таку ж і у Львові минулого року. А на початку 2022 ми фотографувалися біля ялинки, яку тоді поставили перед Драматичним театром у Маріуполі, якого вже немає…

На Харківщині важко дається перехід на нову дату Різдва

– Розкажіть, якою є безпекова ситуація на Харківщині і як Харків святкує Різдво?

Богдан Ткачук: Ситуація незмінна – йдуть бої на лінії фронту та обстріли з боку «білгородської народної республіки». Але, незважаючи на це, у Харкові зараз дуже багато людей. Припаркуватися у центрі міста дуже проблематично. Люди повертаються. Багато у нас і переселенців, які приїхали зі східних регіонів, які були під окупацією або зараз евакуюються з-під обстрілів з Куп’янської та інших територіальних громад. Прикордоння, Вовчанськ, Богодухівщина, Ізюм – з усіх цих населених пунктів люди далеко не їдуть, вони затримуються у Харкові, їх тут приймають. Є гуртожитки, готелі, родичі – усе це відпрацьовано.

Щодо Різдва, то усе не так оптимістично, як у Львові. У першу чергу, це пов’язано з релігійною ситуацією. Якщо у Львові домінують УГКЦ та Православна Церква, то на Харківщині майже немає церков, які покинули московський патріархат. Тому вони святкуватимуть за старим стилем 7 січня. Та наша патріотична святиня– Храм Івана Богослова (там править отець Віктор Маринчак) перейшов на новий церковний календар і патріотично налаштована частина міста святкувала Різдво 25 грудня. Харківському міському голові Ігорю Терехову 21 грудня архієпископ Митрофан і наші пластуни передали Віфлеємський вогонь миру. До речі, пластовий рух у Харкові достатньо давній. Є чимало патріотів, які опікуються ним, багато вихованців руху зараз воюють.

– Передача Віфлеємського вогню об’єднує Україну і сподіваємося, що й святкування Різдва 25 грудня також сприятиме єднанню. Які правила безпеки діють у вас на свята?

– Центральна площа Харкова не прикрашалася ялинкою, не буде ковзанки та жодних святкових масових заходів. Усе перенесено у 5 центральних станції метрополітену міста. Ялинки є у підземних школах міста, де відбувається навчання дітей, а також у супермаркетах – на паркінгах і бомбосховищах. Святкуватимемо ми і минулого року у бомбосховищах, остерігаючись ворожих обстрілів.

Розмовляли Стас Гордієнко та Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан