Поки одні львів’яни розбудовували державу та демократію, інші розкрадали державне майно. 

Наївні люди вірили, що у суверенній державі одразу зникнуть хабарництво та усі негаразди, що це, мовляв, породження тоталітарної системи та неукраїнської влади. Тому усі кинулися воювати за незалежність, забуваючи про економічну складову.

Саме цим можна пояснити дитячу наївність львів’ян під час ваучерної приватизації вже за незалежної України. 

***

На відміну від міст сходу України звідки люди їхали на заробітки переважно до москви й сибіру, львів’яни почали освоювати ринки Польщі, Італії, Португалії, Чехії, Словаччини. 

***

Але попри усі міські негаразди, увесь світ дізнався про Львів як архітектурну країну Європи. У далекому японському місті Кіото 1998 року вирішили – Львів вартий того аби потрапити до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

Саме це історичне рішення дало поштовх для теперішніх туристичних рекордів.

***

Від 90-х років серед багатих людей започатковується західна традиція – виставляти біля смітників поблизу будинків непотрібні речі, одяг, взуття, предмети побуту і навіть старі меблі, аби люди з мінімальним достатком могли ними користатися. 

***

Головна подія 1999 року: у Львові пройшов Шостий Саміт президентів країн Центральної Європи. Ніколи раніше Львів не приймав такої кількості голів держав одночасно. Керманичі Австрії Болгарії Німеччині Польщі Румунії, Словенії, Угорщини, України та Чехії приїхали аби обговорити політичну ситуацію у Європі. 

Для міста це була велика честь, але також і визнання його приналежності до центральноєвропейської культурної й історичної сфери.

Львів минулий на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.⤵️